Діагностика дефіциту заліза: які граничні значення феритину слід брати до уваги?

Визначення рівня феритину дозволяє виявити дефіцит заліза на ранніх стадіях, коли інші показники (наприклад, гемоглобін або середній об’єм еритроцитів) ще залишаються в нормі – це має першорядне значення для профілактики прогресування залізодефіцитної анемії. Однак в певних умовах його діагностична цінність може бути обмежена, в той час, як граничні значення феритину, що слугують для клініцистів орієнтирами, потребують своєрідної «корекції» – залежно від популяційних характеристик пацієнта.

Недоліки ключового біомаркера

Отже, феритин – ключовий біомаркер, який використовується для діагностики дефіциту заліза та залізодефіцитної анемії, оскільки він відображає запаси заліза в організмі. Його чутливість пояснюється тим, що феритин є основним білком, який зберігає залізо в клітинах, і його рівень у сироватці крові знижується на ранніх стадіях дефіциту заліза, ще до виникнення клінічних ознак анемії. 

Однак, хоча феритин вважається високочутливим параметром, його діагностична цінність може бути обмежена в певних клінічних ситуаціях через вплив запальних, інфекційних або інших станів.

Обмеження, які можуть ускладнювати інтерпретацію результатів: 

• Вплив запальних станів: рівень феритину може підвищуватися при запальних процесах, інфекціях, хронічних захворюваннях (наприклад, ревматоїдному артриті), навіть за наявності дефіциту заліза. Це може маскувати справжній залізодефіцит.
• Індивідуальні варіації: порогові значення феритину можуть варіюватися залежно від статі, віку та інших особливостей. Наприклад, у вагітних жінок, у яких низький рівень феритину асоціюється з підвищеним ризиком передчасних пологів і низької ваги новонароджених, нижній поріг норми може бути нижчим.
• Низька специфічність у деяких випадках: підвищений рівень феритину може пояснюватися не лише запаленням, але й надлишком заліза (гемохроматоз) або ураженням печінки, що ускладнює діагностику.

Але так чи інакше, рівень феритину залишається параметром, який найчастіше використовують у первинній медичній допомозі (ПМД) для діагностики дефіциту заліза. Однак кількість діагностованих випадків залежатиме від граничних значень рівня феритину. 

Діагностика дефіциту заліза: рефлексії про граничні значення

Випробування, нещодавно опубліковане в JAMA Network Open, демонструє, як різні граничні значення цього показника впливають на діагностику залізодефіцитних станів.

Дослідження фахівців з Центру охорони здоров’я Касар-де-Касерес (Іспанія), яке включало дані 255 351 дорослого пацієнта, показало, що частота діагностики дефіциту заліза очікувано зростає зі збільшенням граничного значення рівня феритину. 

«В первинній медичній допомозі дефіцит заліза зазвичай визначається рівнем феритину 15 нг/мл або менше. В таких випадках часто присутні симптоми – втома, астенія\виснажуваність, відсутність апетиту тощо і, отже, призначається лікування. Але якщо граничне значення феритину збільшити до 30 нг/мл або 45 нг/мл, захворюваність в популяції буде вищою, хоча в багатьох випадках ці пацієнти будуть безсимптомними, тож їм добавки заліза не призначатимуться», — пояснили автори роботи.

Вони не вважають за необхідне підвищувати граничний рівень до 45 нг/мл, однак «встановлення межі на рівні 30 нг/мл для певної групи, що має ризик дефіциту заліза або залізодефіцитної анемії, може бути резонним».

До таких вразливих категорій населення іспанські спеціалісти відносять

• жінок дітородного віку, 
• жінок із дуже рясними менструаціями, 
• дітей, 
• немічних людей похилого віку, 
• пацієнтів зі шлунково-кишковими кровотечами,
• осіб, що піддаються фізичним навантаженням.

Водночас дефіцит заліза слід диференціювати з анемією. Якщо рівень феритину нижче 15 нг/мл, є дефіцит заліза, який може супроводжуватися або не супроводжуватися відповідними симптомами, хоча зазвичай більшість пацієнтів відчувають такі прояви. 

«Зазвичай, щоб діагностувати у пацієнта залізодефіцитну анемію, з одного боку, у нього повинен бути низький гемоглобін, що вказує на анемію, а з іншого боку, низький рівень феритину, що вказує на дефіцит заліза», — пояснили іспанські фахівці. 

Для підвищення точності діагностики рекомендують комбінувати вимірювання феритину з іншими маркерами, такими як розчинний рецептор трансферину (sTfR) або співвідношення rTF/logFer, що дозволяє провести диференційну діагностику дефіциту заліза та анемії на тлі хронічних захворювань.

Для точної інтерпретації результатів важливо враховувати й клінічний контекст. Наприклад, при підозрі на запальний процес проводять додаткові аналізи, наприклад, вимірюють С-реактивний білок (CRP) або швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ).