Правила локації для аптек та державна підтримка дистрибуції в Австралії

Аптечний ринок Австралії: структура та власність

Кількість та розподіл аптек. Австралійський аптечний сектор охоплює близько 5,9 тисячі громадських аптек по всій країні​. Аптеки широко доступні: у міських районах 97% населення мешкає в радіусі 2,5 км від найближчої аптеки​. В регіонах цей показник нижчий (близько 66% на відстані 2,5 км)​, але загалом аптеки присутні навіть у віддалених громадах. Аптеки є одним з найчастіше відвідуваних закладів охорони здоров’я – за оцінками, австралійці за рік здійснюють у середньому ~18 візитів на особу​.

Моделі власності. Більшість австралійських аптек – це приватний бізнес, яким володіють зареєстровані фармацевти. Законодавство країни вимагає, щоб аптеки знаходилися у власності фармацевтів (принаймні контрольний пакет)​. Великі роздрібні мережі можуть існувати лише у формі франчайзингу або партнерства між фармацевтами. Наприклад, найбільша мережа Chemist Warehouse використовує складну франчайзингову структуру, яка дозволяє їй контролювати близько 400 аптек (приблизно 50% ринку за обсягом продажів)​. Інші відомі бренди об’єднують незалежні аптеки під спільними вивісками для спільного маркетингу та закупівель, але кожна така аптека все одно належить окремому фармацевту.

Обмеження на концентрацію. Австралійські закони також обмежують кількість аптек, якими може володіти один підприємець-фармацевт, з метою запобігання монополізації. Конкретні ліміти встановлюються на рівні штатів: наприклад, Квінсленді – до 5, в Південній Австралії – до 6, у Західній Австралії – до 4 тощо​. В Австралійській столичній території (Канберра) та Північній території формального ліміту немає.

Розташування та формат. Федеральні «правила локації» регулюють відкриття нових аптек, що мають право відпускати ліки за програмою PBS. Нову аптеку не можна відкрити занадто близько до вже існуючої PBS-аптеки, якщо не виконані визначені критерії (щодо відстані, потреб громади тощо)​. Крім того, закон забороняє фізично поєднувати аптеку з супермаркетом або іншою торговельною точкою, аби аптечний бізнес був відокремленим від продуктової роздрібної торгівлі​.

Регулювання аптечних націнок

Державна цінова політика (PBS). В Австралії діє національна програма відшкодування вартості ліків – Pharmaceutical Benefits Scheme (PBS), в рамках якої держава субсидує рецептурні препарати. PBS охоплює більшість рецептурних ліків, і ціни на них (а отже, і націнки) жорстко регулюються урядом. Фактично уряд визначає відпускну ціну для пацієнта, яка складається з оптової ціни виробника, встановлених націнок дистриб’ютора та аптеки, а також фіксованої плати за відпуск. Ці компоненти переглядаються та узгоджуються що п’ять років у рамках національних угод між урядом та фармацевтичним сектором.

Аптечна націнка та dispensing fee. Для субсидованих ліків за PBS аптеки не можуть довільно встановлювати роздрібну ціну – вона розраховується за формулою. Замість традиційної %-націнки держава оплачує аптекам фіксовану плату за відпуск та надбавку за зберігання/логістику, прив’язану до ціни препарату. Станом на 2025 рік базовий тариф за відпуск готового лікарського засобу становить A$8,67 за рецепт​ (він виплачується аптекарю за кожен відпущений рецепт незалежно від вартості ліків). Окрім того, введено платіж за адміністрування, зберігання та інфраструктуру (AHI fee), який можна розглядати як торговельну надбавку аптеки. AHI надбавка фіксована у доларах і визначається за шкалою залежно від вартості препарату: для ліків з ціною до A$100 аптека отримує $4,79, для більш дорогих – додається 5% від суми, що перевищує $100​. Однак на дуже дорогі препарати встановлено максимум: незалежно від ціни, аптека отримує не більше ~$95 надбавки за одну одиницю відпуску​. Таким чином, націнка аптеки фактично обмежена згори, аби запобігти надмірному прибутку з дороговартісних ліків. З іншого боку, на дешеві препарати аптека однак отримує певний мінімальний дохід (наприклад, ті ж $4,79 навіть якщо ціна дуже низька), що стимулює їхній відпуск. Як наслідок — винагорода аптеки переважно відв’язана від ціни ЛЗ, складаючись з фіксованої плати та відносно невеликої надбавки​.

Для препаратів, що не входять до PBS (наприклад, деякі рецептурні ліки, які не субсидуються, або OTC), ціни формуються вільно. Аптеки можуть самостійно визначати націнки на такі товари, виходячи з ринкової ситуації. У цьому сегменті спостерігається конкуренція: існують як «high-service» аптеки (з високим рівнем послуг і відповідно вищими цінами), так і «high-volume» дискаунтери з мінімальною націнкою і великим обігом​. Проте навіть конкуренція в цьому секторі обмежена загальними правилами: уряд дозволяє знижувати ціну на субсидовані рецепти лише в межах встановлених рамок (до недавнього часу аптекам було заборонено надавати знижки на обов’язкову доплату пацієнта понад $1). Таким чином, держава утримує баланс між доступністю ліків і прибутковістю аптек.

Дистрибʼюторські націнки та ціноутворення

Регулювання оптової націнки. На рівні оптової дистрибуції також запроваджене державне регулювання маржі, аби контролювати кінцеву ціну ліків. За умовами PBS оптовик отримує стандартну надбавку, що залежить від відпускної ціни виробника. Зокрема, при ціні препарату до A$5,50 дистриб’ютору сплачується фіксовано $0,41; від $5,50 до $720 — 7,52%, понад $720 оптова надбавка певна – A$54,14 за одиницю, незалежно від подальшого зростання ціни​. Це означає, що оптова маржа фактично обмежена максимумом ~A$54 (що еквівалентно 7,52% від $720) і не збільшується далі, тому у відсотковому відношенні для дуже дорогих ліків вона менша ніж 7,52%. Така регресивна шкала забезпечує справедливу винагороду дистриб’ютору за роботу (навіть з дешевими препаратами) й одночасно стримує накрутку вартості на дорогих ліках​.

Стимули для забезпечення доступності. 

Уряд впровадив механізм підтримки дистриб’юторів – так зване «зобов’язання щодо обслуговування спільноти» (Community Service Obligation, CSO), в рамках якого виділяє окреме фінансування (понад $1,15 млрд у межах 7CPA) на те, щоб оптовики гарантували постачання будь-яких ліків PBS до будь-якої аптечки країни у визначений термін​. Це стимулює дистриб’юторів виконувати навіть дрібні замовлення та тримати на складі повний асортимент препаратів. Завдяки CSO аптеки можуть отримати потрібні ліки за потреби протягом 24 годин незалежно від свого місця розташування.

Варто відзначити, що оптова ланка конкурує не стільки ціною (адже націнки уніфіковані), скільки якістю сервісу, швидкістю доставки та додатковими послугами для аптек. Дистриб’ютори також надають аптекам різноманітні торговельні бонуси, знижки на генерики та інші вигоди («trading terms»), що можуть збільшувати ефективну маржу аптек за рахунок оптових знижок​. Це є внутрішнім механізмом ринку, який частково компенсує аптекам зниження регульованих націнок (особливо після зниження цін PBS внаслідок реформ).

Поступові реформи та адаптація ринку

Австралійський фармацевтичний ринок перебуває в стадії поступових реформ та адаптації до нових умов. Одна з помітних останніх змін – впровадження з вересня 2023 року правила 60-денного відпуску для низки хронічних препаратів​. Раніше більшість рецептів дозволяли відпуск максимум на 1 місяць терапії, тепер же пацієнти можуть отримувати відразу 2-місячний запас ліків за одним рецептом. Це нововведення зменшує частоту відвідин аптек хронічними хворими й відповідно скорочує кількість оплачуваних державою відпусків (адже за два місяці тепер аптека отримує одну dispensing fee замість двох). Це викликало занепокоєння аптечного сектору через можливу втрату частини доходів. У відповідь аптеки намагаються диверсифікувати діяльність: ще більший акцент робиться на фронт-офісні продажі (вітаміни, косметика, засоби догляду тощо) та розвиток платних послуг (щеплення, скринінгові тести, консультації)​, щоб компенсувати зниження виторгу від PBS-рецептів. Також відбувається укрупнення гравців: злиття і поглинання в оптовому сегменті можуть змінити динаміку постачання ліків​, посилюючи позиції великих мереж.

Водночас основні підвалини регулювання залишаються стабільними. Уряд продовжує політику поступового зниження цін на препарати (через механізм Price Disclosure, що змушує виробників знижувати ціну генериків до ринкового рівня) – це стримує витрати бюджету, але й скорочує прибутковість від продажу ліків для аптек. Паралельно розширюються можливості для аптек як для закладів первинної медичної допомоги: все більше вакцин і базових медичних послуг інтегрується в аптечну практику, що підтримується окремим фінансуванням (наприклад, з 2023 р. аптекам почали платити за участь у Національній програмі імунізації та в програмах замісної терапії опіоїдної залежності​). Це свідчить про тренд до більшої ролі аптек у системі охорони здоров’я і потенційно нових джерел доходу для них.

Перспективи та виклики

• Очікується укладення нової угоди 8CPA у 2025 році, що може переглянути правила регулювання націнок та державного фінансування аптек.
• Розвиток електронних рецептів та доставки ліків може змінити бізнес-моделі аптек у майбутньому.