Майбутнє аптечного ринку України: три сценарії розвитку до 2030 року

Що, якщо за кілька років 90% аптек в Україні будуть належати кільком компаніям? Чи зможуть люди в регіонах купити ліки, чи їм доведеться платити вдвічі більше? 

Український аптечний ринок продовжує стрімко змінюватися. У 2024 році топ-5 аптечних мереж контролюють майже 70% продажів лікарських засобів та БАДів, а за прогнозами, до 2027 року ця цифра може зрости до 90%. Незалежні аптеки поступово зникають, а дистрибуція стає ще більш централізованою: більше ніж 94% постачання ліків контролюють лише дві компанії. 

Яким буде ринок у найближчі 5-10 років? Існує три основні сценарії розвитку: повна монополізація, регульована конкуренція або гібридна модель, яка збалансує інтереси великих мереж і незалежних аптек. 

Сценарій 1: повна монополізація ринку (США, Великобританія)

Цей сценарій можливий, якщо консолідація продовжиться без обмежень. 

Що відбувається: великі аптечні мережі продовжують скуповувати незалежні аптеки. За даними Proxima Research, топ-5 аптечних мереж зростали щомісяця, в середньому, майже на 90 аптек з початку 2024 року. Через домінування ТОП-5 мереж, незалежні аптеки майже повністю зникають. Конкуренція між мережами зводиться до мінімуму, що дає їм змогу контролювати ціни на ліки. 

Наслідки для споживачів:

• вищі ціни на ліки — без конкуренції аптечні мережі можуть збільшувати націнки.
• Обмежений вибір препаратів – великим мережам вигідніше продавати власні торгові марки, що витісняє необхідні чи дешевші аналоги.
• Менша доступність ліків у регіонах – мережі відкривають аптеки лише там, де це комерційно вигідно, а у селах і маленьких містах доступ до ліків стає проблемою. 
• Фармдистрибʼютори монополізують ринок – дві найбільші компанії продовжують контролювати понад 90% постачання, що ще більше підвищує ціни. 

Приклад США, Великобританії: у цих країнах ринок аптек фактично монополізований великими мережами (CVS, Walgreens, Boots), а ціни на ліки є одними з найвищих у світі. У деяких регіонах доступність ліків залежить від політики кількох компаній, а незалежні аптеки зникли майже повністю. 

Ймовірність такого сценарію в Україні: висока (якщо регулятори не втрутяться). 

Монополізація може принести вигоду великим мережам, але що, якщо втрутиться держава? У такому разі можливий інший сценарій.

Сценарій 2: регульована конкуренція (Німеччина, Франція). 

Цей сценарій можливий, якщо держава втрутиться та обмежить монополізацію

Що відбувається: влада запроваджує обмеження на кількість аптек, які може мати одна мережа. Сукупна доля мереж не може перевищувати 20-25% ринку, щоби не створювати шантаж держави. 

Запроваджується контроль за цінами на ліки. Держава підтримує незалежні аптеки через податкові пільги або фінансову допомогу. В центрі всієї системи фаховий фармацевт, який є джерелом надання фармацевтичної послуги та соціальної функції. 

Наслідки для споживачів:

• ціни на ліки стабілізуються – великі мережі не можуть безконтрольно підіймати націнки.
• Різноманітний вибір препаратів – аптеки змушені пропонувати широкий асортимент, а не лише власні торгові марки.
• Незалежні аптеки продовжують працювати – зростає конкуренція, що покращує якість сервісу.
• Фармдистриб’ютори не можуть диктувати умови – вводяться антимонопольні правила щодо оптової торгівлі ліками та насамперед обмеження дистриб’юторської націнки та зобов’язання забезпечувати аптеки у найвіддаленіших регіонах.

Приклад Німеччини, Франції: у цих країнах аптечні мережі не можуть володіти понад певною кількістю аптек, а фармринок суворо регулюється державою. Аптеки отримують фінансову підтримку для збереження конкуренції, а держава жорстко контролює ціноутворення на ліки.

Ймовірність такого сценарію в Україні: середня (потребує активного державного втручання). 

А що, якщо знайти баланс між ринковими механізмами та державним контролем? У такому разі можливий третій сценарій – гібридна модель, яка поєднує регуляцію та конкуренцію, залишаючи місце для розвитку як великих аптечних мереж, так і незалежних аптек.

Сценарій 3: Гібридна модель (Канада, Польща) 

Цей сценарій можливий, якщо баланс між мережами та незалежними аптеками буде збережено.

Що відбувається: вводяться обмеження на монополізацію, але великі мережі не зупиняють зростання. Незалежні аптеки отримують податкові пільги або гранти для розвитку. Державні програми закупівель забезпечують доступ до ліків навіть у малонаселених регіонах.

Наслідки для споживачів:

• залишаються і мережі, і незалежні аптеки – пацієнти можуть обирати, де купувати ліки.
• Кількість аптек в межах однієї мережі не може перевищувати 1% від загальної кількості аптек на ринку.
• Ціни контролюються частково – регуляція є та існує за принципом «не вище ніж», але ринок все ще працює в конкурентному режимі.
• Вибір препаратів зберігається – відбувається жорстка регуляція власних торгових марок, і стає невигідним просувати непотрібні препарати.
• Фармдистрибʼютори мають конкуренцію – ринок стає більш відкритим для нових гравців.
• Держава стимулює збільшення кількості дистриб’юторів.

Приклад Канади, Польщі: у цих країнах аптечний ринок збалансований. Державне регулювання не дає мережам поглинути всіх незалежних гравців, а антимонопольні закони підтримують здорову конкуренцію. 

Ймовірність такого сценарію в Україні: середньо-висока (за умови ефективного державного регулювання). 

Який сценарій для України найімовірніший? На сьогодні Україна швидко рухається за сценарієм №1 (монополізація) – великі мережі скуповують конкурентів, існує прихована угода між великими аптечними мережами та найбільшими дистриб’юторами, ціни на ліки стали взагалі неконтрольованими. 

Без втручання держави до 2027 року ринок може перейти під повний контроль кількох компаній. Водночас сценарій №2 (регульована конкуренція) виглядає найкращим варіантом для збереження балансу між бізнес-інтересами та доступністю ліків для населення. Для цього необхідно:

• запровадити обмеження на кількість аптек у власності однієї мережі. Зменшити втричі загальну кількість аптек на ринку (наприклад 1 аптека на 4 700 мешканців як в Німеччині, зараз в Україні 1 аптека на 1 500 мешканців)
• Встановити граничний поріг концентрації ринку, щоб запобігти створенню олігопольних структур.
• Запровадити контроль за штучним поділом мереж, який використовується для обходу антимонопольних норм.
• Забезпечити рівномірний географічний розподіл аптек, щоб уникнути домінування мереж у ключових регіонах.
• Ввести жорстке антимонопольне регулювання фармдистрибуції. Встановити прозорі механізми формування націнок на ліки та державний контроль за цим.
• Обмежити максимальну аптечну націнку на препарати, щоби стимулювати фінансову доступність ліків.
• Повністю виключити будь-які фінансові платежі від виробників на користь аптек та дистриб’юторів, що є прихованою націнкою на ліки.

Наразі в Комітеті Верховної Ради України з питань здоровʼя нації, медичної допомоги та медичного страхування створюється закон про фармацевтичну діяльність на основі німецького досвіду. Україна має шанс вибрати правильний напрямок, але рішення треба ухвалювати вже зараз. Якщо залишити ринок без контролю, споживачі заплатять найвищу ціну – у прямому та переносному сенсі. Від нас залежить, чи стане фармринок України доступним для кожного. Потрібні рішення вже сьогодні, інакше завтра пацієнти просто не зможуть дозволити собі лікування.

ThePharmaMedia розпочинає серію аналітичних статей на тему регулювання фармринку та політик ціноутворення у різних країнах світу. Слідкуйте за нашими публікаціями.