Сезонне загострення гастриту — чи можна запобігти та як лікувати

Як підготуватися до весняної атаки гастриту, чи вона неминуча і чим у такому випадку поповнити домашню аптечку, — розповідає завідувачка кафедри терапії та сімейної медицини Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, віцепрезидент Українського Клубу панкреатологів, член Європейського Клубу панкреатологів, професор, доктор медичних наук Лілія БАБІНЕЦЬ.

Чому гастрит «пробуджується» навесні

Пацієнти зі значним «гастритним» стажем краще за будь-якого синоптика скажуть, коли настає зміна сезону — за першими симптомами загострення своєї хвороби. Зазвичай хронічні недуги нагадують про себе у міжсезоння.

Втім, серед причин виникнення гастриту виділяють наступні:

• потрапляння на слизову шлунка патогенів (найчастіше — Helicobacter pylori, іноді грибків або нематод роду Anisakis)
• використання стероїдних препаратів, а також НПЗП 
• автоімунні захворювання
• біліарний рефлюкс
• деякі типи алергії
• погрішності у харчуванні (нерегулярне вживання їжі, зловживання алкоголем, гострими стравами, кавою,
• нестача білків та вітамінів у раціоні) 
• постійні стреси тощо.

Погіршує стан і весняний авітаміноз, адже в цей час організм особливо ослаблений.

Тому, щоб максимально комфортно пережити цей непростий період, потрібно підготуватися заздалегідь.

• У разі наявності хронічного гастриту потрібно проходити періодичні огляди у сімейного лікаря чи гастроентеролога, аби переконатися, що дискомфорт спричинений саме сезонним загостренням «знайомої» хвороби, а не іншим захворюванням органів травлення, зокрема, онкологічним.
• При перших ознаках загострення гастриту необхідно узгодити стратегію лікування з фахівцем. Навіть якщо ви вже багато років вживали якісь засоби, які вам допомагали, щороку з’являються нові, й кожне нове покоління навіть однієї групи препаратів зазвичай безпечніше й ефективніше за попередні.
• Для профілактики загострення було б добре двічі на рік (і найкраще саме в період міжсезоння) проходити курс лікування мінеральними водами. Їх вибір залежить від кислотності шлункового соку (підвищеної чи навпаки зниженої).

Терапія порятунку — за симптомами

Симптоми гастриту також можуть відрізнятися залежно від його типу. Розглянемо тактику лікування найтиповіших та найчастіших симптомів.

1. Нудота/блювання

Вибір препарату залежить від встановленої або вірогідної причини нудоти та блювання, а також механізму дії препарату:

• протигістамінні засоби І генерації (дименгідринат; прометазин)
• похідні фенотіазину
• прокінетичні ЛЗ (метоклопрамід — не довше 5 днів; ітоприд — при функціональних порушеннях; домперидон — не довше 7 днів)
• нейролептики (сульпірид — чинить антидепресивний і анксіолітичний ефекти).

При цьому важлива корекція можливих порушень водно-електролітного обміну.

2. Печія

Одразу слід зауважити, що пацієнти зі стійкою печією (2 рази на тиждень і частіше протягом 4-8 тижнів) повинні розглядатися як такі, що мають гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, яка потребує окремої схеми лікування. Якщо ж печія у пацієнта епізодична, тобто виникає не частіше 1 разу на тиждень, можлива її симптоматична корекція шляхом самостійного прийому ліків.

Медикаментозне лікування печії ґрунтується на зниженні кислотної дії на стравохід. У зв’язку з цим основним напрямом лікування є антисекреторна терапія з використанням наступних груп лікарських засобів:

• антациди/альгінати (найбільш прийнятні як «терапія порятунку»),
• інгібітори протонної помпи (ІПП),
• блокатори Н2-рецепторів гістаміну.

3. Біль

Анальгетики та спазмолітики (дротаверин, гіосцину бутилбромід, мебеверин, платифілін та ін.) купірують больові відчуття, якими супроводжується запалення слизової оболонки шлунка при гастриті.

У разі підвищеної кислотності іноді буває достатньо прийняти антисекреторні засоби або антацидні препарати — нейтралізація соляної кислоти призведе до зникнення болю.

Лікування хронічного гастриту

Натомість терапія хронічного гастриту не обмежується симптоматичним лікуванням. Також важливо врахувати роль такого чинника як H. pylori.

З метою лікування пацієнтів з хронічним гастритом, які не інфіковані H. pylori, рекомендовані:

• інгібітори протонної помпи,
• блокатори H2-гістамінових рецепторів,
• прокінетики,
• селективні М-холінолітики, 
• антациди.

Як додаткову терапію використовують:

• вітамін U (метилметіонінсульфонія хлорид) — бере участь у реакціях метилювання біогенних амінів і за рахунок цього знижує шлункову секрецію та спричиняє знеболювальний ефект,
• вітамін B5 (пантотенова кислота)- сприяє загоєнню слизових оболонок шлунково-кишкового тракту і стимулює перистальтику кишківника. Адже доведено, що надлишок соляної кислоти в шлунку часто виникає саме в умовах дефіциту в організмі пантотенової кислоти.

При гастритах зі збереженою і підвищеною секреторною функцією зазвичай ефективні:

• монотерапія ІПП або антагоністом Н2-рецепторів впродовж 1-2 міс. Антагоністи Н2-рецепторів блокують секрецію соляної кислоти, стимульовану гістаміном, однак вони менш ефективні ніж ІПП та частіше спричиняють побічні ефекти, тому призначаються рідше або в комплексі з ІПП.
• гастроцитопротектори (сукральфат)
• простагландини (мізопростол).

У разі гастриту зі зниженою кислотністю показані: 

• препарати, що стимулюють вироблення шлункового соку (гістамін, плантаглюцид, вуглекислі мінеральні води).
• засоби замісного типу, спрямовані на відновлення рівня рН (пепсин у поєднанні з бетаіну гідрохлоридом, ферменти)
• вітамінні комплекси, препарати заліза
• гепатопротектори
• препарати вʼяжучої дії.

H. Pylori – важливий маркер

Для лікування пацієнтів, інфікованих H. pylori пропонується декілька схем терапії.

1. На амбулаторному етапі розпочинати слід із застосування класичної трикомпонентної або послідовної схем ерадикаційної терапії.

Трикомпонентна терапія: ІПП + амоксицилін + кларитроміцин (10-14 днів). У разі алергічної реакції на пеніциліни, амоксицилін можна замінити на метронідазол.

Послідовна терапія: ІПП + амоксицилін протягом п’яти днів з подальшим переходом на кларитроміцин і метронідазол (або тинідазол) ще на п’ять днів.

Під час антихелікобактерної терапії доцільним є призначення пробіотиків, оскільки вони підвищують ефективність ерадикації та запобігають розвитку дисбіотичних порушень кишечника. Протокол МОЗ з метою покращення ефективності та прогнозу лікування рекомендує призначення Saccharomyces boulardii 250 мг 2 рази на добу протягом 14 днів.

2. Терапія другої лінії (квадротерапія). Її призначають у разі неефективності попередніх схем та при непереносимості або резистентності до кларитроміцину. Вона поєднує ІПП з препаратом вісмуту субцитрату, метронідазолом і тетрацикліном.

3. Терапія «порятунку». Показана у разі відсутності ерадикації інфекції H. pylori після другого курсу лікування. Вона включає: ІПП + амоксицилін + левофлоксацин або рифабутин.

Терапію другої лінії та терапію «порятунку» повинен призначати виключно лікар-гастроентеролог, він же й має спостерігати пацієнта, оскільки при поєднанні кількох антибактеріальних засобів у високих дозах впродовж 14 днів значно зростає ризик побічних дій.

Контроль за ерадикацією H. pylori проводиться не раніше як через 4 тижні після відміни антибактеріальних препаратів і не раніше, як через 2 тижні після відміни кислотосупресорів (ІПП чи Н2-гістаміноблокаторів) неінвазивними методами. Використовують дихальний уреазний тест або тест, що виявляє антигени H. pylori у калі.

Що таке «нервовий шлунок» і як його «заспокоїти»

Важливим моментом є рання діагностика і належне ведення пацієнтів із функціональною диспепсією, яку в народі називають «нервовим шлунком». Це на 100% зворотне захворювання. Однак для його підтвердження (виключення інших діагнозів) потрібне повне клініко-лабораторно-інструментальне обстеження.

Диспепсія — це симптомокомплекс, який включає біль, печію, відчуття раннього насичення їжею, важкість і переповнення шлунка, що свідчить про ураження верхніх відділів ШКТ, які чітко не пов’язані з фізичним навантаженням і тривають не менше ніж 3 місяці за останні пів року. При цьому у пацієнта не виявлено органічного захворювання (навіть при ендоскопії верхнього відділу ШКТ), яке могло б пояснити виникнення згаданих симптомів.

Окрім них пацієнтів з диспепсією також можуть непокоїти:

• Абдомінальний біль або дискомфорт в епігастрії по серединній лінії живота
• Нудота і/або блювання
• Відрижка, аерофагія, регургітація
• Здуття живота
• Анорексія

З метою виявлення/виключення органічної причини проводять: загальне дослідження крові, УЗД черевної порожнини, ендоскопію верхнього відділу ШКТ.

У разі встановлення функціональної диспепсії також необхідно призначити дослідження на наявність Н. Pylori – у разі позитивного результату застосувати ерадикаційне лікування. Якщо результат негативний або немає покращення після ерадикаційної терапії, необхідно рекомендувати ІПП, з наступним призначенням прокінетиків. У разі неефективності ІПП та поєднання диспепсії з іншими функціональними захворюваннями можна спробувати терапію трициклічними антидепресантами (амітриптилін). Також доцільно призначати психотерапію і рекомендувати пацієнту:

• часті прийоми (5–6 разів на добу) їжі малими порціями,
• розмежування прийому рідкої та твердої їжі,
• не їсти перед сном (за 2-3 години) та фізичними навантаженнями, не лягати після вживання їжі,
• знизити в раціоні кількість жирів, збільшити вміст білків,
• обмежити вживання кави, алкоголю, шоколаду, цитрусових, томатів, винограду, слив, яблук та інших продуктів, які уповільнюють спорожнення шлунка.

Ситофобія гастриту не товариш

Втім, дієта – дуже важливий компонент лікування будь-якого гастриту. На жаль, весняний раціон більшості людей часто включає соління, маринади та іншу не найкориснішу їжу. Пацієнтам з гастритом така їжа категорично протипоказана. До того ж у міжсезоння їм особливо потрібно дотримуватися узгодженої з лікарем дієти, спрямованої на зниження подразнення слизової.

Одним із симптомів гастриту є не стільки відсутність апетиту, як ситофобія (пацієнт боїться їсти, бо це провокує посилення симптоматики). Однак голод також шкодить гастриту. Тож обирайте «правильну їжу» — рідкі добре розварені каші на воді (гречка, рис, вівсянка); супи-пюре; тушковані та варені овочі, овочеве рагу; бульйони рибні, мʼясні (тільки з білого мʼяса); риба та мʼясо (курка, індичка, телятина) – відварені або запечені, краще змолоти (тефтелі, парові котлети); яйця варені, сир нежирний, узвар з сухофруктів; фрукти з невеликою кількістю клітковини (банани, печені яблука, стиглі груші, персики).

Хворий на гастрит ніколи не повинен відчувати гострого відчуття голоду, тож протягом дня йому потрібно організувати не менше п’яти прийомів їжі (виключити хот-доги, чипси та інші шкідливі перекуси).

Незбалансований раціон і будь-які експерименти з харчуванням можуть призвести не лише до загострення гастриту, а й до розвитку виразкової хвороби.

В цілому такому пацієнту потрібно переглянути свій спосіб життя: відмовитися від шкідливих звичок (алкоголю і куріння), намагатися уникати стресів, оскільки вони можуть стати причиною гастриту, а в період сезонного загострення довести до лікарняного ліжка.

Часом пацієнту навіть потрібно переглянути систему своїх цінностей та переконань. Адже гастрит часто відступає саме при зміні способу життя і думок.