Лілія Бабінець

Коли шлунок «втрачає орієнтир», виникає безліч проблем – від печії та гіркоти в роті до ураження стравоходу, що з часом може спричинити дуже серйозні проблеми. Причини такого «реверсу» — від ожиріння до патологій ШКТ, а лікування має свою специфіку.

Біль, дискомфорт, тяжкість, швидке насичення їжею, здуття, нудота, відрижка, печія – повний набір, який постійно докучає пацієнту, хоча при цьому не вдається виявити жодних органічних захворювань. Однак лікування потрібне!

Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) – єдина патологія печінки, якій можна запобігти і яку можна зупинити, змінивши спосіб життя та харчування. Однак часто повне одужання неможливе без фармакотерапії.

Наявність хронічного гастриту – шанс зіпсувати весняний настрій, адже у міжсезоння часто відбувається загострення цієї хвороби, здавалося б «на рівному місці». Чи винні у цьому сезонні зміни у раціоні, весняний авітаміноз та «нервовий шлунок»?

Періодичні здуття, діарея або закрепи, ниючий біль у животі чи напади кишкових кольок, — все це ознаки коліту, що став хронічним. І як би не хотілося випити одну пігулку, як пропонують у рекламі, щоб усе це минуло швидко й водночас – такий ефект є фантастикою. Лікування хронічного коліту має бути комплексним і залежить від його «характеру».

Після видалення жовчного міхура у кожного десятого пацієнта (а в деяких групах і в кожного третього) одразу чи з часом виникають розлади, котрі значно впливають на якість життя чи спричиняють суттєві ускладнення. Бо навіть успішна операція не усуває порушень в обміні речовин, які призвели до жовчнокам’яної хвороби.

Поширені рекомендації «очистити печінку» та «розвантажити жовчний міхур» зазвичай закінчуються походом в аптеку, де пацієнти губляться у виборі жовчогінного засобу і часто приймають їх навмання.

Видатний морфолог Абрикосов назвав підшлункову залозу «чорною пантерою» — здається спокійною і невідомо, коли «зірветься». Хронічний панкреатит має фазово-прогресуючий перебіг і може призвести до грізних ускладнень, особливо при неефективній терапії загострень і відсутності відновного лікування.

Вперше виявлена артеріальна гіпертензія або раптове підвищення артеріального тиску (АТ) на тлі раніше встановленого діагнозу потребує не лише ситуативного зниження АТ, а й ретельного обстеження та призначення комплексного лікування. Та нині для багатьох пацієнтів це недоступно.