схеми терапії

Американські дослідники спробували порівняти нові схеми антибіотикотерапії, що застосовуються при потенційно фатальних внутрішньолікарняних інфекціях.

У лікуванні хелікобактерної інфекції були визнані «високоефективними» квадротерапія PACM-14 і вісмутова квадротерапія PBMT-14.

Дослідження італійських фахівців показало, що сублінгвальні краплі з пилком п’яти рослин приносить користь пацієнтам з сезонним алергічним захворюванням.

Данте розмістив невтамований свербіж на одному з останніх рівнів пекла – дійсно, це справді жахливий стан. Але, попри це, свербіж довго залишався погано вивченим явищем, і ефективні методи лікування свербежу з’явилися лише нещодавно.

Переваги оптимізованої схеми терапії продемонструвало дослідження, яке проводилося під патронатом Національного фонду природничих наук Китаю.

Нове дослідження китайських фахівців показало, що збалансовані кристалоїди більш ефективні для реанімації пацієнтів із сепсисом або септичним шоком порівняно з іншими типами рідин.

Два нових антибіотики, сутезолід і делпазолід, показали при лікуванні резистентного туберкульозу високу протимікробну активність і значно кращий профіль безпеки порівняно з лінезолідом.

Давній і перевірений підхід – застосування зволожуючих засобів з топічними кортикостероїдами – традиційно допомагає отримати негайний контроль над загостренням атопічного дерматиту, в тому числі екземи на руках.

Дослідники оцінювали різні препарати, такі як анакінра та тоцилізумаб, але азатидин виявився найбільш ефективним, оскільки допоміг зменшити залежність пацієнтів від глюкокортикоїдів.

Топічні кортикостероїди — широкий та добре вивчений клас лікарських засобів, який застосовується в терапії різноманітних дерматологічних захворювань, таких як екзема, вітиліго, псоріаз тощо. Проте системи класифікації топічних кортикостероїдів залишаються неузгодженими — в різних країнах застосовуються свої підходи до розподілу цих ліків на групи.

Чому вірус HSV-2 у фокусі сучасної медицини? Тому, що він дуже заразний, при цьому може поширюватися непомітно. А ще тому, що це – хронічна інфекція, яка не прощає недбалості й потребує постійного лікування.

Про цей небезпечний патоген, про його підступну поведінку, вміння «маскуватися», а головне – про особливості діагностики та лікування генітального герпесу ThePharmaMedia розповів невролог, клінічний імунолог, нейроімунолог, к.мед.н. Дмитро Валерійович МАЛЬЦЕВ.

Нині спостерігаємо пожвавлення інтересу до довгострокових наслідків вірусних інфекцій. Постінфекційні синдроми стали новим викликом для клініцистів – обговорюються кардіо-, нейро- та метаболічні ускладнення, публікуються нові дані про постковідну дисфункцію нервової системи, порушення мікробіому тощо. Мабуть, більшість людей переконані, що постінфекційні синдроми обмежуються лонг COVID.

Однак вагома кількість звернень до лікарів демонструє, що схожі прояви можуть виникати й після грипу, аденовірусу, інших ГРВІ та навіть кишкових інфекцій.

Тож про те, як «звичайна застуда» стає тригером для тривалих системних порушень, а головне – про те, що з цим робити, щоб повернутися до звичайного життя, ThePharmaMedia розпитала д.мед.н., професора кафедри клінічної фармакології НМУ імені О.О. Богомольця Миколу Валентиновича ХАЙТОВИЧА.