Синдром подразненого кишечнику: чим може допомогти фармацевт?

Синдром подразненого кишечнику: чим може допомогти фармацевт? /freepik

Абдомінальний біль – доволі часта скарга, із якою звертаються до фармацевта. Найпоширенішою причиною цього стану є синдром подразненого кишечнику, на який страждає сьогодні практично кожна десята людина – 5-10% дорослого населення розвинених країн світу. 

Чим може допомогти фармацевт людині, яка звернулася до аптеки з такою скаргою, розповідає доктор медичних наук, професор, керівник кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, академік Академії наук вищої освіти України, голова Київського регіонального відділення ВГО «Асоціація фармакологів України», член Європейської асоціації клінічної фармакології та фармакотерапії (EACPT), Міжнародного союзу фундаментальної та клінічної фармакології (IUPHAR) Ганна ЗАЙЧЕНКО.

Анна ЗАЙЧЕНКО
Анна ЗАЙЧЕНКО

Синдром подразненого кишечнику: що сьогодні відомо про цей стан

Симптоми СПК болем у животі не обмежуються

Синдром подразненого кишечнику (СПК) – це хронічне захворювання тонкого й товстого кишечнику, що проявляється абдомінальним болем і різноманітними функціональними розладами, які тривають протягом 3 місяців і більше.

Характерною особливістю і основною симптоматикою цього стану є поєднання абдомінального болю з порушеннями акту дефекації та кишкового транзиту.

Вирізняють 3 форми захворювання:

  • З діареєю.
  • Із закрепом.
  • Змішану.

Основні симптоми

1. Абдомінальний біль (інтенсивний, гострий і спастичний).

2. Здуття живота.

3. Порушення функцій кишечнику:

  • зміна частоти випорожнень (посилення або навпаки);
  • «ургентні» випорожнення;
  • зміни консистенції випорожнень (від водянистих до грудкуватих);
  • дискомфорт або утруднення акту дефекації;
  • відчуття неповного спорожнення кишечнику;
  • виділення слизу з випорожненнями;
  • тенезми (болюча дефекація);
  • нетримання випорожнень.

4. Верхні гастроентерологічні симптоми:

  • нудота;
  • відчуття грудки в шиї;
  • печія;
  • біль у грудях.

5. Негастроентерологічні симптоми:

  • неприємний присмак у роті;
  • прискорене сечовипускання;
  • ніктурія (один і більше разів за ніч);
  • гінекологічні проблеми тощо.

6. Психічні розлади (притаманні більшості хворих із СПК):

  • тривога;
  • фобії;
  • соматизація тощо.

Якщо відвідувач аптеки повідомляє про таку симптоматику, його необхідно спрямувати до лікаря для встановлення діагнозу.

Адже вчасно встановлений діагноз і ранній початок комплексного, заснованого на доказах, лікування дадуть змогу підвищити якість життя такого пацієнта.

Крім того, слід пам’ятати, що СПК може супроводжувати й іншу патологію травного тракту (ТТ).

На жаль, консультація гастроентеролога для уточнення діагнозу може відбутися не одразу, адже спочатку потрібно отримати направлення від сімейного лікаря, потім дочекатися прийому в гастроентеролога. Все це може тривати не один тиждень (до слова, так не лише в Україні, а й у більшості європейських країн), тож сімейний лікар або фармацевт здатний запропонувати людині симптоматичну терапію. Сучасна фармакотерапія може зменшити прояви хвороби, підвищити якість життя пацієнта і дасть змогу дочекатися консультації та призначень спеціаліста.

У пошуках причини виникнення синдрому подразненого кишечнику

На жаль, дотепер не існує чіткого уявлення про причини виникнення СПК. Але вчені дедалі докладніше вивчають його патогенез. Так, сьогодні описано чимало важливих аспектів, що обумовлюють клінічну картину цієї хвороби.

Порушення осі «мозок → кишечник» залишається сьогодні провідною, але не єдиною гіпотезою щодо виникнення СПК.

Передусім при СПК виявлено, що порушення взаємодії між центральними органами регуляції можуть призводити до вегетативної регуляції роботи кишечнику. Описано також взаємозв’язок і роль ланцюга «стрес → мозок → ТТ → кишкова мікробіота». Нині добре відомо, що порушення мікробіому може призводити до таких тяжких ускладнень, як зміни в центральній нервовій системі.

Отже, порушення осі «мозок → кишечник» залишається сьогодні провідною, але не єдиною гіпотезою щодо виникнення СПК. В літературі описано складні зміни, що виникають у стінці кишечнику. Зокрема, йдеться про дисбаланс медіаторів, що іннервують кишечник, відповідальних за імунні властивості, травлення, вироблення специфічних ферментів, тощо. Адже всі ці фактори – учасники процесу перетравлення їжі, тож порушення балансу між ними може підтримувати СПК.

Якщо коротко резюмувати, сьогодні розглядають 3 основні аспекти виникнення СПК – зміни в ЦНС та в осі «мозок → кишечник» і дисбіоз.

Як виникає абдомінальний біль

У механізмах розвитку абдомінального болю важливе значення має стрес. Саме стресові ситуації слугують тригерами загострення цього хронічного захворювання, а деякі автори висловлюють думку про те, що надмірні стресові реакції можуть бути основною причиною, що запускає механізм розвитку таких негативних змін в організмі. Адже саме внаслідок стресу та збудження ЦНС відбувається:

Посилення гуморальних стимулювальних факторів впливу:

  • мотилін;
  • холецистокінін;
  • серотонін;
  • нейротензин та

Посилення парасимпатичного впливу

  • ацетилхолін;

Зменшення гуморально-інгібуючих факторів впливу (захисних факторів):

  • ендорфін;
  • соматостатин;
  • оксид нітрогену, NO (який не лише відповідає за кровопостачання кишечнику, а й за релаксацію непосмугованих м’язів) та

Зменшення симпатичного впливу

  • норадреналін.

Так виникає біль.

Лікування синдрому подразненого кишечнику

Основні підходи до лікування

Оскільки стрес є головним провокувальним чинником, лікар, швидше за все, призначить психологічне лікування, спрямоване на корекцію емоційних розладів, за допомогою різноманітних технік, а також дієтотерапії.

Окрім модифікації дієти та психотерапевтичних заходів для різних форм СПК розроблено й відповідну фармакотерапію.

Роль фармацевта полягає у підборі симптоматичної терапії СПК, спрямованої на полегшення симптомів, що супроводжують цю хворобу: метеоризм, біль, порушення сну тощо.

Які препарати може включати симптоматична фармакотерапія

Вище був наведений механізм розвитку больового синдрому при СПК, а тому для симптоматичного лікування цієї недуги застосовують лікарські засоби, що усувають спазм непосмугованих м’язів – спазмолітики та препарати, що впливають на інші симптоми:

  • дефлатулянти (наприклад, силікони);
  • проносні (якщо у пацієнта закреп);
  • антидіарейні ЛЗ;
  • прокінетики;
  • протиблювотні (група сетронів);
  • антимікробні ЛЗ;
  • пробіотики.

Отже, попри те, що менеджмент цього захворювання має здійснювати лікар, фармацевт здатен суттєво підтримати пацієнта за допомогою препаратів, що їх відпускають без рецепта лікаря.

Як уже зазначалося, спазмолітики є прпаратами першої лінії терапії, тож йдеться про різноманітну групу лікарських засобів.

Адже, спазмолітики залежно від хімічної будови діючої речовини, місця застосування та характеру і механізму дії поділяють на дві групи:

  • нейротропні та
  • міотропні.

Який спазмолітик обрати?

Суттєвою перевагою міотропних спазмолітиків є те, що вони жодним чином не маскують хірургічну патологію.

Слід пам’ятати, що нейротропні спазмолітики суттєво впливають не лише на тонус непосмугованих м’язів, а й здатні зменшити утворення відповідних травних ферментів, що негативно позначиться на травленні. Тож така двобічна дія холінолітиків – препаратів, що зменшують парасимпатичні впливи, але при цьому знижують секрецію залоз і погіршують травлення, не може задовольняти потребам терапії СПК. До того ж до їхнього застосування існує низка протипоказань: глаукома, підвищений внутрішньочерепний тиск, аденома передміхурової залози, кардіологічні захворювання тощо.

Значно безпечнішими у цьому сенсі є міотропні спазмолітики.

Ці лікарські засоби впливають лише на спазмовані органи і не впливають на тонус інших гладеньком’язових органів з нормальним тонусом – на відміну від нейротропних спазмолітиків, які здатні розслабити непосмуговані м’язи аж до паралічу.

Крім того, суттєвою перевагою міотропних спазмолітиків є те, що вони жодним чином не маскують хірургічну патологію.

Але група міотропних спазмолітиків теж неоднорідна, серед них виділяють бронходилататори, вазодилататори, агоністи кальцію й шлунково-кишкові спазмолітики. Тож у контексті проблематики СПК представники останньої групи будуть препаратами вибору.

До цієї групи належать такі відомі, добре вивчені та широко застосовувані молекули, як папаверин, дротаверин, мебеверин, отилонію бромід.

Схожі матеріали