Журналіст, редактор The PharmaMedia
Нестача заліза може призвести до анемії з усіма її ускладненнями, водночас надлишкове залізо – теж нездорово, бо може чинити просто-таки токсичну дію на організм людини. Саме тому вибір і правильне використання препаратів заліза – дуже важлива річ!
За яких клінічних симптомів чи показників гемоглобіну, феритину тощо лікар має призначити препарати заліза?
На залізодефіцитну анемію (ЗДА) страждає близько чверті населення світу, а серед дітей дошкільного віку — близько половини.
Поширеність ЗДА залежить від рівня життя в країні – до регіонів з найбільшим поширенням анемії належать Африка та Південно-Східна Азія (понад 60% населення), але й в Європі на анемію різного ступеня страждає близько 20% населення.
Ступінь тяжкості анемії визначається на підставі зниження концентрації гемоглобіну. Цей показник відображає рівень функціонального заліза в організмі.
Так, для чоловіків:
110-129 г/л – легка анемія;
80-109 г/л – середнього ступеня тяжкості,
< 80 г/л – тяжка анемія.
Для невагітних жінок та у дітей старше 12 років:
110-119 г/л – легка анемія;
80-109 г/л – середнього ступеня тяжкості,
< 80 г/л – тяжка анемія.
Крім зниження рівня гемоглобіну, в аналізі крові може виявлятись: гіпохромія, мікроцитоз, знижений гематокрит, зменшені еритроцитарні індекси, збільшена ширина розподілу еритроцитів за розміром.
Однак, показник рівня гемоглобіну пізно реагує на зменшення запасів заліза. Критеріями залізодефіцитної анемії також є знижена концентрація феритину – норма для дорослих: 15-30 мкг/л, для дітей: 10-12 мкг/л –
а також знижене насичення трансферину залізом, збільшена концентрація протопорфірину еритроцитів, збільшена концентрація трансферину, збільшена концентрація рецепторів трансферину.
Про прихований дефіцит заліза без анемії свідчить знижений рівень феритину, але нормальний рівень гемоглобіну.
У цьому випадку показаннями до залізотерапії є наявність клінічних симптомів, таких як:
- втома;
- слабкість;
- зниження когнітивної чи фізичної працездатності;
- випадіння волосся тощо.
Які саме лікарські засоби зараз використовують?
Пацієнту з підтвердженим діагнозом залізодефіцитної анемії негайно призначається лікування препаратами заліза.
Перевага надається препаратам двовалентного заліза.
Паралельно з цим необхідно розпочинати лікування, спрямоване на усунення причини дефіциту заліза, починаючи, зокрема з нормалізації раціону пацієнта.
Препаратами першої лінії є пероральні солі заліза: сульфат, фумарат та глюконат заліза.
Також можуть використовуватись препарати з модифікованим профілем – комплекси заліза з полімальтозою.
При непереносимості або неефективності пероральних форм препаратів заліза, чи при потребі у швидкій корекції (перед операцією, під час вагітності за показами), хронічних хворобах (ХНН, ІХС), або при порушеному всмоктуванні, можна використати внутрішньовенне введення заліза карбоксимальтози, заліза (ІІІ) гідроксид сахарозного комплексу.
Чи комбінують їх з іншими лікарськими засобами для досягнення кращого/швидшого ефекту?
Рутинне комбінування з іншими препаратами не потрібне. Однак, часто для покращення абсорбції пероральних солей заліза призначають аскорбінову кислоту (вітамін C).
При використанні сучасних форм – полімальтозних комплексів або при внутрішньовенному введенні препаратів заліза додаткове призначення вітаміну С не є обов’язковим.
При підтвердженому комбінованому дефіциті заліза, фолієвої кислоти та вітаміну B12, їх також додають до комплексної терапії.
Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю потребують ад’ювантної терапії, тож їм призначають еритропоетини.
Які особливості використання препаратів заліза – як їх правильно споживати, чи взаємодіють вони з іншими ліками, коли краще приймати, чим запивати тощо?
Для кращого засвоєння перорально препарати заліза краще вживати натще (за 30–60 хв до їди), запивати водою або соком з високим вмістом вітаміну C (наприклад, апельсиновим).
Якщо у пацієнта наявні виражені побічні ефекти з боку травного тракту, препарати заліза перорально можна приймати після їди, але при цьому слід розуміти, що їх біодоступність буде дещо знижена.
Також знижують біодоступність, а відповідно й ефективність препаратів заліза, молоко, чай, кава, харчові продукти, що містять кальцій.
Важливо уникати одночасного прийому препаратів заліза перорально з:
- антацидами,
- інгібіторами протонної помпи,
- тетрациклінами,
- фторхінолонами,
- левотироксином.
Якщо пацієнтові призначено названі препарати, їх не слід скасовувати, але інтервал в прийманні цих лікарських засобів з препаратами заліза має бути щонайменше 2 години.
Чи бувають передозування?
Передозування препаратами заліза частіше зазначається у дітей (токсична доза елементарного заліза > 60 мг/кг).
Симптоми передозування:
- блювання,
- діарея з кров’ю,
- шок,
- печінкова недостатність.
З метою невідкладної терапії вводять хелатор заліза дефероксамін, а також забезпечують підтримку гемодинаміки.
Які негативні побічні ефекти цих препаратів слід обговорити з пацієнтом? Чи можна їх уникнути? Чи впливає на це тривалість курсу лікування?
Приймання пероральних форм препаратів заліза може супроводжуватися побічними реакціями, переважно з боку травного тракту:
- нудота,
- запор/діарея,
- біль у животі,
- потемніння калу.
Для того щоб зменшити ризик проявів побічних реакцій, слід використовувати сучасні форми заліза – полімальтозні комплекси тощо, а також починати з менших доз, поступово підвищуючи їх, а при появі побічних ефектів – зменшити дозу препарату (наприклад, приймати таблетки 2-3 рази на тиждень).
Прояви негативних побічних реакцій менші у разі приймання препаратів заліза на ніч або під час їди, хоча це може на 30% зменшити ефективність лікування.
Чим довше курс лікування, тим більший ризик закрепів та гастроінтестинальних симптомів.
Алергічні реакції переважно виникають при застосуванні внутрішньовенних форм.
Як контролювати лікування та коли його можна завершувати? Чи потрібен контроль лабораторних показників надалі?
У день призначення препарату заліза пацієнту призначається направлення на загальний аналіз крові, який слід зробити після 21-го дня від початку лікування препаратом заліза.
Оцінюється приріст вмісту гемоглобіну:
- якщо він становить приблизно 20 г/л (+1 г/л/добу) – відповідь інтерпретується як позитивна,
- якщо приріст відсутній – як негативна,
- якщо значення проміжні – як недостатня відповідь.
У разі позитивної реакції лікування продовжується.
Терапія триває впродовж ще 3 місяців (при анемії тяжкого ступеня – 6 місяців) після нормалізації рівня гемоглобіну. Це необхідно для поповнення запасів заліза.
Загальний аналіз крові проводиться щомісяця до нормалізації рівня гемоглобіну.
Подальший контроль – через 6-12 місяців або раніше, якщо є ризик рецидиву – у жінок з менорагіями, пацієнтів з тяжкими хронічними захворюваннями.
