Ендокринне захворювання, при якому гіпофіз продукує надмірну кількість гормону росту, розцінюється американськими науковцями як окремий канцерогенний фактор.
Надмірна секреція гормону росту у пацієнтів з акромегалією підвищує рівень інсуліноподібного фактора росту, відомого чинника розвитку раку, однак справжня поширеність онкозахворювань в цій популяції не є добре відомою.
Фахівці з лікарні Університету Томаса Джефферсона у Філадельфії дійшли до висновку, що пацієнти з акромегалією мають значно вищу ймовірність розвитку лейкемії/лімфоми, раку яєчників, легені, РМЗ та інших видів пухлин.
Щоб порівняти поширеність раку у людей з акромегалією та без цього захворювання, вони провели ретроспективний аналіз, використовуючи дані з багатонаціональної дослідницької мережі.
Дані пацієнтів з акромегалією (10,207 осіб; середній вік на момент початку захворювання — 43,2 роки) зіставлялися з даними 102,070 осіб із загальної популяції.
З’ясувалося, що пацієнти з акромегалією мали підвищений в 3,3 раза ризик розвитку лейкемії/лімфоми, в 1,9 раза — раку яєчників і легені, в 1,8 раза — раку молочної залози та в 1,5 раза — раку передміхурової залози. При цьому розвиток певних пухлин, зокрема, нейроендокринних, яєчників, легені та печінки починався у людей з акромегалією значно раніше — на 3,2–7,2 роки — ніж у контрольній групі.
«Наші результати свідчать про те, що акромегалія може відігравати більшу роль у ризику розвитку раку, ніж вважалося раніше, підкреслюючи необхідність проведення раннього скринінгу у цій популяції», — резюмували дослідники.
