Гіперкортизолемію вказують основною причиною інсулінорезистентності

В CATALYST взяли участь понад тисяча пацієнтів з діабетом 2 типу, який не вдавалося контролювати належним чином попри прийом багатьох ліків, включаючи інсулін, агоністи рецепторів GLP-1, інгібітори SGLT2 та метформін. Вони також приймали багато ліків від гіпертензії.

Автори дослідження оцінювали в цій популяції рівень кортизолу шляхом дексаметазон-супресивного тесту. Виявилося, що у 24% з учасників кортизол пригнічувався не повністю. Ці пацієнти відповідали критеріям гіперкортицизму, встановленим Європейським і Американським ендокринологічними товариствами.

Як зізналися дослідники, для них це стало «справжньою несподіванкою».

Далі учасникам провели КТ черевної порожнини, і третина з пацієнтів мала певні аномалії. Науковці вирішили призначити їм ліки від синдрому Кушинга.

«Міфепристон — неспецифічний блокатор рецепторів стероїдних гормонів, який відомий тим, що блокує дію кортизолу і схвалений для лікування гіперглікемії у людей з гіперкортицизмом. Було доцільно протестувати його в цій популяції, тому ми провели рандомізоване дослідження, розподіливши людей із гіперкортизолемією у співвідношенні 2:1 в групи прийому міфепристону або плацебо і спостерігали за ними протягом 24 тижнів. Знову ж таки, ми отримали ще один дуже несподіваний результат: глікогемоглобін знизився на 1,47%, майже на 1,5% від базового рівня 8,5%. Це дуже, дуже значна відповідь… Звісно, таке медикаментозне лікування не підходить всім людям із діабетом. Ви використовуєте те, що можна було б назвати прецизійною медициною: знаходите аномалію, лікуєте цю аномалію і отримуєте дуже хороший результат», — розповіли дослідники ресурсу Medscape, зазначивши, що в їхньому випадку гіперкортицизм — не те, що можна діагностувати як класичний синдром Кушинга.

В учасників CATALYST, які отримували міфепристон, відзначалося зниження маси тіла, зменшення обхвату талії, а також небажані явища, на кшталт гіпокаліємії, що відповідають профілю побічних ефектів міфепристону. Окрім цього, автори спостерігали синдром відміни глюкокортикоїдів, що «теж було очікуваним».