За останнє століття винайдено безліч хімічних речовин, з якими людський організм еволюційно не стикався. Практично всі вони проходять фазу перетворень у печінці. Як допомогти їй витримати таке навантаження і водночас впоратися з внутрішніми токсинами, при цьому не додаючи «хімії»?
Галина АНОХІНА, професор кафедри гастроентерології, дієтології і ендоскопії НУОЗ України імені П.Л. Шупика, Заслужений лікар України, доктор медичних наук.
Чому печінка «не витримує»?
За останні 100 років людство створило багато хімічних речовин, з якими наш організм «не знайомий». Практично всі вони, включаючи ліки, проходять фазу перетворень у печінці, а якщо до цього додати токсини, які утворюються в результаті життєдіяльності великої кількості бактерій кишківника (а їх більше ніж клітин в нашому тілі), то важко навіть зрозуміти, як печінка з цим справляється. До армії токсичних речовин слід додати й алкоголь.
При захворюваннях печінки знижується біоенергетичний режим хімічних перетворень у гепатоцитах. Погіршується обмін глюкози, амінокислот для синтезу білка, біологічно активних сполук, синтез жовчних кислот, альбуміну, перетворення гормонів, сповільнюються процеси детоксикації чисельних токсинів.
Особливе місце в лікуванні пацієнтів із гепатобіліарною патологією посідають лікарські засоби, які належать до групи гепатопротекторів. Це група лікарських препаратів різного походження, дія яких спрямована на відновлення гомеостазу в гепатоцитах, що сприяє підвищенню стійкості печінки до впливу патогенних факторів, нормалізації функціональної активності та стимуляції репаративно-регенеративних процесів у печінці.
Біохімічний механізм безпосередньої протекторної дії гепатозахисних засобів є інтегральним та включає мембраностабілізуючу, антиоксидантну, протизапальну, анаболічну, жовчогінну, імуномодулювальну та інші дії.
Де шукати ліки?
Незважаючи на однонаправленість дії гепатопротекторів, кожен окремий препарат має свої особливості. Класифікація гепатопротекторів остаточно не узгоджена, проте можна виділити 4 основні групи:
- Рослинні засоби
- Препарати есенціальних фосфоліпідів, амінокислот
- Урсодезоксихолева та інші жовчовмісні препарати
- Тваринні, синтетичні та комбіновані ЛЗ.
Значну увагу привертають саме рослинні середники. Недаремно сьогодні в аптечному сегменті пропонується багато препаратів рослинного походження, в тому числі й від вітчизняних виробників. Синтезовані засоби, з якими організм не стикався протягом еволюції, завжди сприйматимуться печінкою як чужорідні речовини, тому корисне для печінки слід шукати в харчових продуктах та лікарських рослинах.
У якості лікувальних засобів при захворюваннях печінки природні речовини мають свої переваги:
- містять цілий комплекс біологічно активних речовин, що володіють багатьма лікувальними властивостями – протизапальними, спазмолітичними, антимікробними, антиоксидантними, жовчогінними, імуномоделювальними тощо
- біологічно активні речовини фітосередників підсилюють один одного та при тривалому застосуванні дають стійкий позитивний ефект.
Унікальна дія біофлавоноїдів
Основний клас рослинних речовин, що виявляють лікувальну дію — біофлавоноїди. На сьогодні відомо 10 їх типів: катехіни, дигідрохалкони, флаванони, флаваноноли, лейкоантоціанідини – відновні речовини без кольору; антоціанідини, флавони, флавоноли, аурони, балкони – оксилені структури, які мають яскраве забарвлення. Надходячи в кишківник рослинні біофлавоноїди гідролізуються ферментами травного каналу, внаслідок чого вивільнюються прості феноли та більш активні аглікони. В кишківнику також відбуваються процеси активації поліфенольних сполук. Тому позитивний ефект у терапії захворювань печінки справляють гепатопротектори біофлавоноїдної природи. У механізмі дії флавоноїдів лежить інгібування гіалуронідази, вплив на транспортні АТФази, циклооксигеназу, ліпоксигеназу та інші ферменти. Інгібуюча активність флавоноїдів на вказані ферменти нерідко в декілька разів, навіть у десятки разів, перевищує аналогічну активність інших препаратів того ж механізму дії. Широкий спектр біологічної активності біофлавоноїдів зумовив їх застосування в гепатології, особливо це стосується препаратів розторопші плямистої.
Лідери серед фітокомпонентів
Силібінін у травному каналі добре всмоктується, максимальна концентрація в крові зберігається протягом 30-60 хвилин. При повторному прийомі постійний рівень препарату в крові встановлюється на другу добу. При розподіленні в організмі він у великій кількості надходить у печінку та нирки, значно менше — в інші органи. Під дією силібініну нормалізується обмін речовин мембрани, стабілізуються мембранні структури гепатоцитів, зменшується проникність мембран лізосом. Він сповільнює вивільнення гістаміну з тучних клітин, обмежує токсичну дію ізоніазиду на печінку. Маючи виражену антиоксидантну дію, препарати розторопші плямистої сприяють значному зниженню активності амінотрансфераз у сироватці крові, знижують вміст продуктів ПОЛ в печінці.
Застосування силібіліну при хронічних гепатитах та жировій дистрофії печінки призводить до зменшення проявів інтоксикації, жовтяниці, показників цитолізу гепатоцитів. При цьому знижується активність АлАТ і ЛФ, показник вільного білірубіну, зростає кількість загального білка в сироватці крові.
Корінь дягелю лікарського. В останні кілька десятиліть він привернув широку увагу як важливий рослинний лікувальний засіб завдяки вмісту кумаринів та летких олій. Фітокомпоненти кореня дягелю лікарського виявили багато біологічних активностей, у тому числі антимікробну, антиоксидантну, протизапальну, гепатопротекторну, інсектицидну. Фуранокумарин є найбільш активним його компонентом. Ефірні олії дягелю лікарського мають антимікробну, холеретичну активність, усувають спазм сфінктера Одді, зменшують застійні явища в жовчовивідних шляхах, поліпшують стан кишкової мікробіоти, мають протигрибкову дію.
Екстракт листя артишоку. Лікувальна дія артишоку обумовлена комплексом біологічно активних сполук. Основну гепатопротекторну та жовчогінну дію він виявляє за рахунок наявності фенолокислот (кавової, хлорогенової тощо, флавоноїдів та сесквітерпенлактону), що було доведено дослідженнями. Певний вплив може чинити й фенольна сполука цинарин. Крім того, артишок містить каротин, вітаміни С, групи В, інулін. Впливає на функціональну активність печінкових клітин, стимулює вироблення ферментів, чим пояснюється вплив препарату на ліпідний, жировий обмін, підвищення антитоксичної функції печінки.
Серед важливих біофлавоноїдів в екстрактах артишоку були виявлені гесперидин, кверцетин і рутин. Гесперидин є антиоксидантом класу флаванона і знижує вміст загального холестерину, артеріальний тиск, а також має антисептичний і протизапальний ефекти. Екстракт листя артишоку знижує рівень холестерину в крові при вихідній гіперхолестеринемії, має жовчогінну дію за рахунок холеретичного ефекту.
Важливо! Не варто очікувати разючого ефекту від короткотривалого вживання гепатопротекторів, наприклад, впродовж кількох днів. Курс визначає лікар, з урахуванням стану здоров’я пацієнта, ступеня ураження печінки тощо.
Як харчуватися «в межах розумного»?
Надзвичайно важливо, аби пацієнт під час лікування, а також з метою профілактики проблем гепатобіліарної системи дотримувався дієтичних рекомендацій, які сприяють захисту печінки та відновленню її функцій. Однак частина пацієнтів їх ігнорують, сподіваючись на диво-пігулки, а інші навпаки надміру обмежують себе в деяких продуктах, котрі вважають шкідливими для печінки (наприклад, жири) або й взагалі практично відмовляються від них, що завдає шкоди і печінці, і всьому організму.
- Споживайте більше білку — не менше 1,4-1,5 г/кг ідеальної маси тіла. Його квота в раціоні людей з проблемами печінки має бути збільшена за рахунок тваринного повноцінного білка – до 55- 60%, оскільки він містить всі необхідні для відновлення клітин печінки амінокислоти. Деякі важливі амінокислоти (аргінін, метіонін, таурин) доцільно вживати у вигляді препаратів чи добавок.
- Уникайте безжирових дієт. Дефіцит жиру при наявності вуглеводів та амінокислот на початку не призводить до помітних змін. З глюкози та інших речовин синтезується ендогенний жир (тригліцериди, холестерин, деякі жирні кислоти). Проте, організм не може синтезувати жиророзчинні вітаміни, омега-3 жирні кислоти, холін. Дефіцит указаних речовин призводить до уражень органу зору, репродуктивних органів, сухості шкіри та слизових, зниженню функції наднирників та інших негативних змін. При визначенні кількості жирів у харчовому раціоні, враховують вік, стать, фізичну активність, кліматичні особливості. Середня потреба дорослої людини в жирах становить 80-100 г на добу, квота рослинного жиру не має перевищувати 25-30%. Головне — вживати корисні жири натурального походження, хоча зловживати жирними сортами м’яса, вершковим маслом також не можна.
- Вживайте достатньо клітковини (приблизно14 г на 1000 ккал раціону), але підбирайте ті продукти, які добре сприймає ваш кишківник – це дуже індивідуально.
- Не забувайте про вітаміни, особливо групи В та С.
- Значно обмежте рафіновані джерела вуглеводів.
- У разі застою жовчі вживайте продукти, які стимулюють її виділення (яєчні жовтки, вершки, олія, свіже сало).
- Забезпечте належний питний режим. Окрім чистої води печінці «сподобається» чай та кава в помірній кількості. В чаї знаходиться до 260 сполук, особливо таких активних як алкалоїди, катехіни та теїни. Встановлений позитивний вплив зеленого чаю як антиоксиданту та стимулятора метаболізму при захворюваннях печінки. Катехіни зеленого чаю також стимулюють активність ферменту супердисмутази, яка є інактиватором супероксиду – одного із найбільш могутніх пошкоджуючи агентів вільнорадикального окислення.
