Рефлюкс & печія – як приборкати «кислотний фонтан» шлунка

Чоловік, який потерпає від печії. Векторна ілюстрація /freepik
Чоловік, який потерпає від печії. Векторна ілюстрація freepik

Коли шлунок «втрачає орієнтир», виникає безліч проблем – від печії та гіркоти в роті до ураження стравоходу, що з часом може спричинити дуже серйозні проблеми. Причини такого «реверсу» — від ожиріння до патологій ШКТ, а лікування має свою специфіку.

Які ліки обрати залежно від стану пацієнта, чого не любить рефлюкс і як його не сплутати із серцевим нападом та чому не варто заспокоювати дезорієнтований шлунок транквілізаторами, — розповідає завідувачка кафедри терапії та сімейної медицини Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, професор, доктор медичних наук Лілія БАБІНЕЦЬ.

Лілія Бабінець, доктор медичних наук, професор. /Фото з власного архіву
Лілія Бабінець, доктор медичних наук, професор. Фото з власного архіву

Де шукати причину рефлюкса?

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) зустрічається дуже часто. На неї страждають до 40% дорослого населення країн Європи та США. Це хронічне рецидивуюче захворювання, обумовлене порушенням моторно-евакуаторної функції гастродуоденальної зони, яке характеризується спонтанними, регулярно повторюваними ретроградними надходженнями у стравохід шлункового та/або дуоденального вмісту, що призводить до пошкодження дистального відділу стравоходу, розвитку екстраезофагеальних проявів, знижує якість життя та потребує довготривалої терапії та профілактики ускладнень.

Основні етіопатогенетичні фактори розвитку ГЕРХ:

  • дисфункція нижнього стравохідного сфінктера
  • затримка випорожнення вмісту шлунка
  • порушення кліренсу стравоходу
  • розлади моторики стравоходу
  • гіперчутливість слизової стравоходу
  • хіатальна кила
  • збільшення індексу маси тіла, особливо за рахунок абдомінального ожиріння, збільшення окружності талії.

Серед факторів, що погіршують очищення слизової стравоходу від рефлюксату: езофагеальна дисмоторика внаслідок дискінезії стравоходу, супутні захворювання — склеродермія, ендокринні захворювання (цукровий діабет ІІ типу, тиреотоксикоз), синдром Шегрена, захворювання слинних залоз, вплив променевої терапії.

Ще однією причиною розвитку ГЕРХ є кила стравохідного отвору діафрагми, яка частіше виявляється у людей віком понад 50 років та обумовлює рефрактерний варіант хвороби і потребує особливих підходів до лікування.

Втім розвитку ГЕРХ сприяють і часті нахиляння тулуба, ожиріння, паління, тривалий прийом певних медикаментів, вагітність, особливо її друга половина, зловживання певними напоями (кола, фанта, солодкі соки), гострими приправами. Тому пацієнт з такою хворобою має бути і сам собі лікар (у плані способу життя), однак при цьому не займатися самодіагностикою та самолікуванням.

Наслідки та ускладнення

Порушення функції нижнього стравохідного сфінктера сприяє рефлюксу шлункового і змішаного (шлунково-дуоденального вмісту) у стравохід. Тяжкість ушкодження нижньої третини стравоходу безпосередньо пов’язана з тривалим впливом хлористоводневої кислоти, і в цих випадках переважно розвивається ерозивна ГЕРХ. У випадках гіперчутливості слизової оболонки нижньої частини стравоходу до подразнення шлунковим вмістом, вірогідно частіше розвивається неерозивна її форма.

Серед ускладнень ГЕРХ виділяють:

  • стравохід Барретта
  • пептичну виразку стравоходу
  • кровотечі
  • стриктури стравоходу
  • аденокарциному стравоходу.

Як не сплутати рефлюксну хворобу із захворюванням серця

Провідними симптомами ГЕРХ є печія і регургітиція, але їй притаманні й інші клінічні ознаки.

  • Печія. Іррадіює вгору до ротоглотки, посилюється після їди, нахилянь, вживання алкоголю та солодких напоїв, паління.
  • Регургітація – переміщення шлункового вмісту вгору по стравоходу, що супроводжується кислим або гірким присмаком у роті. Регургітація також може посилюватись після їди, особливо переїдання, при зміні положення тіла, фізичних навантаженнях.
  • Відчуття гіркоти в роті. Виникає внаслідок регургітації жовчі в просвіт стравоходу.
  • Біль у грудях. Може віддавати у міжлопаткову ділянку, шию, ліву половину грудної клітки, тобто симулювати стенокардію.

Біль в епігастрії та в нижній частині грудини може бути єдиним симптомом ГЕРХ. Він також пов’язаний з вживанням їжі, положенням тіла, а інколи може зменшуватися після прийому лужних мінеральних вод чи антацидів.

  • Позастравохідні прояви, серед яких ларингеальні симптоми (захриплість голосу, відчуття стороннього тіла в горлі, явища фарингіту) та легеневі симптоми (хронічний непродуктивний кашель, особливо у ранкові години, напади кашлю і задухи — рефлюкс-асоційована астма).
  • Орофарингеальний синдром – виникає неприємний запах з рота, галітоз, ерозії емалі зубів, карієс і пародонтит.
  • Езофагокардіальний синдром — окрім болю в грудях може проявлятися надшлуночковими екстрасистолами, рефлекторною стенокардією.

Коли потрібні додаткові обстеження

Золотого стандарту діагностики ГЕРХ не існує, а діагноз повинен базуватися на оцінці симптомів, ендоскопії слизової оболонки стравоходу, моніторингу рефлюксу і відповіді на лікування.

Згідно з останніми міжнародними рекомендаціями (2022 р.) цю патологію можна діагностувати без додаткових обстежень, якщо у пацієнта є типові симптоми (печія та відрижка кислим) і відсутні так звані ознаки тривоги (дисфагія, одинофагія, дисфагія, зниження маси тіла, анемія, повторні блювання). Якщо ж останні присутні, показана езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС).

Попередній діагноз ГЕРХ може поставити сімейний лікар на підставі детальної оцінки симптомів та тесту з інгібітором протонної помпи (ІПП) – тобто призначення емпіричного лікування одним з ІПП у звичайних дозах. Якщо після двотижневого курсу терапії частота симптомів зменшиться на понад 50%, тест вважається позитивним і є непрямим підтвердженням діагнозу ГЕРХ. У протилежному випадку і за наявності ознак тривоги, необхідна ЕГДС. Також показаннями до її проведення є наявність позастравохідних симптомів, вік старше 40 років, прогресування симптомів, тривалий анамнез хвороби (понад 5 років).

Важливо пам’ятати, що ГЕРХ може поєднуватися із самостійними респіраторними захворюваннями або бути індуктором хронічного бронхіту, бронхіальної астми, пневмонії і фіброзу легень. Часто складно диференціювати ГЕРХ і такі захворювання серця, як ішемічна хвороба (гострий коронарний синдром).

Починати — не з медикаментів

Серед немедикаментозних і обов’язкових методів лікування ГЕРХ:

  • зниження маси тіла у пацієнтів із зайвою вагою – для зменшення симптомів хвороби
  • відмова від вживання їжі за 2-3 години до сну
  • максимальне обмеження гострих страв, алкоголю, приправ і соусів, кави, шоколаду, цитрусових
  • у разі переважання нічних симптомів ГЕРХ — підняти узголів’я ліжка на 15-20 см і під кутом 30-50°
  • не підіймати важкого, уникати робіт з постійним нахилянням тулуба
  • якщо це можливо, відмовитися від вживання β-блокаторів, блокаторів кальцієвих каналів, нітратів, антихолінергічних засобів, седативних ЛЗ та транквілізаторів.

Тактика step-down і допоміжні засоби

Основою медикаментозної терапії ГЕРХ вважаються препарати для нейтралізації або зниження кислотності шлункового вмісту.

  • Інгібітори протонної помпи (омепразол, лансопразол, езомепразол, пантопразол, рабепразол, декслансопразол) вважаються золотим стандартом у лікуванні ГЕРХ. Загальноприйнятою є тактика step-down, коли лікування починають з призначення одинарної, а потім подвійної дози ІПП. Пацієнтам з класичними симптомами ГЕРХ (печія, регургітація, біль «під ложечкою» чи за грудиною) і відсутністю згаданих уже симптомів тривоги рекомендується 4-тижневий курс одного з ІПП. Якщо класичні симптоми хвороби реагують на таку терапію, прийом ІПП поступово зменшують до повної відміни або підтримувальної дози.
  • H2-блокатори (фамотидин, ранітидин). Їх додають до терапії у разі недостатньої відповіді на ІПП і за наявності постійних нічних симптомів. Тому вони зазвичай рекомендовані до вживання перед сном (для зменшення «нічного кислотного прориву») в стандартних дозах.
  • Прокінетики. Призначаються обмежено. Зокрема, метоклопрамід підвищує тиск нижнього сфінктера стравоходу та прискорює спорожнення шлунку, але у разі довготривалого застосування у високих дозах спричиняє низку побічних ефектів (сонливість, збудження, дискінезії, депресія).

Перевагу слід надавати прокінетикам з комбінованим механізмом дії (ітоприд, домперидон), які блокують ацетилхолін естеразу, є антагоністами дофамінових рецепторів і мінімально проникають через гематоенцефалічний барʼєр.

  • Антациди (гідроокис алюмінію, гідроокис або гідрокарбонат натрію). Призначаються як симптоматична терапія з метою зменшення впливу кислотного і протеолітичного компонента шлункового секрету, швидкого полегшення симптомів, зменшення регургітації та пошкодження стравоходу.

Олужнювальний та антацидний ефект мають і лужні мінеральні води Поляна Квасова, Лужанська, Боржомі (без газу), які також можна використовувати для зменшення симптомів рефлюксу.

  • Сукральфат. Він є захисним засобом для слизової оболонки стравоходу і шлунку та ліквідації «кислотної кишені». Сукральфат практично не всмоктується, не має системної токсичності, тож є засобом першої лінії у вагітних жінок з печією та регургітацією.
  • Баклофен. Антагоніст гама-аміномасляної кислоти, який призначається задля зменшення релаксації нижнього стравохідного сфінктера. Він зменшує кількість епізодів відрижки, кислотних і некислотних рефлюксів після вживання їжі, активність нічного рефлюксу. Призначається нетривалим курсом, оскільки може спричиняти запаморочення, сонливість і закрепи.
  • Препарати урсодезоксихолевої кислоти слід додавати до терапії у разі лужних комбінованих рефлексів.

Пацієнтам з ерозивним езофагітом рекомендується комбіноване лікування — ІПП у поєднанні з прокінетиками, ребаміпідом чи альгінатом, яке більш ефективне, ніж монотерапія ІПП.

Перевірка на ефективність

Після досягнення клінічної і ендоскопічної ремісії необхідно інколи проводити підтримувальну терапію, використовуючи половинні дози ІПП, антациди, прокінетики, або терапію «на вимогу», чи терапію «вихідного дня» (коли ІПП призначається у звичайній дозі два рази на тиждень). Критеріями ефективності такої терапії є контроль симптомів без необхідності повторних ендоскопій.

У разі безрезультативності консервативного лікування, супутньої діафрагмальної кили, аспіраційних пневмоній, стриктур, повторних кровотеч може розглядатися питання хірургічного лікування, основним завданням якого є відновлення функцій нижнього стравохідного сфінктера, а методом — лапароскопічна фундопластика.

Як лікувати ГЕРХ при вагітності

Для лікування ГЕРХ під час вагітності слід починати зі зміни способу життя, а коли його корекція не дає результатів, варто призначити антациди, які не всмоктуються (такі, що містять алюміній, кальцій або магній) або альгінати та сукральфати (як препарати першої лінії).