- Категорія
- Ліки
Оновлені рекомендації AGA з оцінки та лікування відрижки, метеоризму та здуття живота: свіжий погляд на старі проблеми
- Дата публікації
- Кількість переглядів
-
555
Оновлення клінічної практики Американської гастроентерологічної асоціації (AGA) з лікування відрижки, метеоризму і здуття живота пропонує практичні стратегії ведення класу розладів, які всупереч надзвичайній поширеності, можуть збивати клініцистів з пантелику в силу неспецифічності симптоматики, що часто перекривається та дублюється.
Експертний огляд, опублікований у журналі Gastroenterology, присвячений цим розладам, які все частіше розглядаються як такі, що виникають в результаті порушення регуляції кишково-мозкової осі (якщо вони не викликані бактеріями, харчовою непереносимістю або аутоімунними захворюваннями).
До оновленого керівництва AGA увійшли 15 рекомендацій, здебільшого заснованих на передовому досвіді американських гастроентерологів.
Ведення відрижки, метеоризму та здуття живота: ключові моменти
1. Клінічний анамнез, дані фізикального обстеження, а також pH-імпедансометрія допомагають диференціювати гастральну (шлункову) та супгастральну (нашлункову) відрижку.
2. Варіанти лікування супгастральної відрижки можуть включати психотерапію, окремо або в комбінації, наприклад, когнітивно-поведінкову терапію, діафрагмальне дихання, «розмовну» терапію та центральні нейромодулятори.
3. Для діагностики первинного метеоризму та здуття живота слід використовувати Римські критерії IV.
4. Дефіцит вуглеводних ферментів можна виключити за допомогою дієти та/або дихального тесту. У невеликої групи пацієнтів із групи ризику для оцінки надлишкового бактеріального росту в тонкій кишці можна використовувати аспірацію тонкої кишки та водневий дихальний тест на основі глюкози або лактулози.
5. Серологічне дослідження може виключити целіакію у пацієнтів зі здуттям живота, і якщо серологічні дослідження позитивні, для підтвердження діагнозу слід провести біопсію тонкої кишки. У лікуванні пацієнтів з целіакією чи чутливістю до глютену без целіакії повинен брати участь гастроентеролог-дієтолог.
6. Абдомінальну візуалізацію та ендоскопію верхніх відділів слід призначати лише пацієнтам з ознаками тривоги, недавнім погіршенням симптомів або відхиленнями від норми при фізикальному обстеженні.
7. Дослідження щодо визначення швидкості спорожнення шлунка не слід призначати рутинно при здутті живота, але їх можна розглянути за наявності таких симптомів, як нудота та блювання. Не слід призначати дослідження моторики всього кишківника та рентгеноконтрастного транзиту, якщо немає інших додаткових та рефрактерних до лікування симптомів з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту, які потребують перевірки на нейроміопатичні порушення.
8. У пацієнтів зі здуттям живота, повʼязаним із закрепом або утрудненою дефекацією, пропонується провести аноректальне фізіологічне дослідження, щоб унеможливити розлад тазового дна.
9. При необхідності модифікація дієти (як то низькоферментовані олігосахариди, дисахариди, моносахариди та поліоли), лікування повинен по можливості контролювати гастроентеролог-дієтолог.
10. Для лікування здуття живота та метеоризму не потрібно використовувати пробіотики.
11. Біологічний зворотний звʼязок може бути ефективним при здутті живота, що виникло внаслідок розладу тазового дна.
12. Центральні нейромодулятори (наприклад, антидепресанти) допомагають усунути здуття за рахунок зниження вісцеральної гіперчутливості та підвищення порога загальної чутливості, а також стабілізації супутніх психологічних порушень.
13. Препарати, які застосовуються для лікування запорів, слід розглядати для лікування здуття живота, якщо при цьому спостерігаються симптоми констипацій.
14. Для лікування пацієнтів зі здуттям живота можуть використовуватися також немедикаментозні підходи, такі як гіпнотерапія, когнітивно-поведінкова терапія та інші стратеги психотерапії.
15. Діафрагмальне дихання та центральні нейромодулятори застосовують для лікування стану, яктй називається абдомінофренічною дисінергією, що характеризується скороченням діафрагми та розслабленням черевної стінки.
Слабкі сторони нових рекомендацій AGA
Medscape наголошує на деяких недоліках оновленої клінічної практики AGA. Передусім, нові рекомендації не є результатом систематичних оглядів або мета-аналізів багатоцентрових рандомізованих контрольованих досліджень.
Проте, за словами їхніх авторів, клініцисти не завжди розуміють, які діагностичні дослідження слід призначити пацієнтові зі здуттям живота, метеоризмом чи відрижкою. І оскільки великі рандомізовані контрольовані дослідження в таких групах пацієнтів не проводилися, розробка науково обґрунтованих рекомендацій у цьому напрямку була складним завданням. Однак оновлення на часі, оскільки диспептичні розлади повсюдно поширені, вони привертають багато уваги – у тому числі у соціальних мережах, де поширюються «модні» дієти та неперевірені ліки, такі як пробіотики, й пацієнти часто пробують їх на свій страх та ризик.