Ліпоєва кислота: недооцінені поки властивості

Про те, що сьогодні відомо про а-ЛК, розповіла в рамках GRAND ROUND Української діабетологічної асоціації Вікторія СЕРГІЄНКО, доктор медичних наук, професорка кафедри ендокринології, проректор з наукової роботи Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Розширюємо рамки звичного

а-ЛК, яку ми добре знаємо

Альфа-ліпоєва кислота (або тіокова кислота) активно вивчається як потенційний терапевтичний засіб при різних захворюваннях людини. На сьогодні завершено понад 160 клінічних випробувань, а деякі рандомізовані клінічні дослідження ще тривають.

Найбільш дослідженим показом до застосування α-ЛК, зокрема, згідно інструкції, є порушення чутливості при діабетичній полінейропатії.

α-ЛК є коферментом мітохондріальних мультиферментних комплексів, тобто бере участь в мітохондріальному обміні речовин, зокрема окисному декарбоксилюванні піровиноградної кислоти та альфа-кетокислот. Вона також активний учасник ліпідного та вуглеводного обміну в організмі людини.

Важливо, що а-ЛК є замінною амінокислотою й потужним та універсальним антиоксидантом. Крім того, а-ЛК – вітаміноподібна речовина, тому часто її називають вітаміном N, особливо в дієтології.

Відкриттю а-ЛК, як це нерідко буває в науці, ми завдячуємо випадку. Відомий американський генетик, імунолог Джордж Снелл у 1937 році відкрив цю сполуку в екстракті картоплі, що використовував як поживну речовину для росту бактерій. Пізніше, у 1951 році Лестер Рід у пошуках універсального гепатопротектора виділив з печінки бика «картопляний фактор росту», фактор заміщення ацетату. А от про антиоксидантний ефект а-ЛК стало відомо відносно нещодавно – у 1988 році.

Нині також відомо, що ліпоєва кислота впливає на ріст бактерій, що продукують молочну кислоту, що відкриває її нове значення щодо формування мікробіому.

До широкого спектра метаболічних ефектів α-ЛК відносять зниження рівня глюкози, ліпідів, нормалізацію маси тіла та сенсибілізаційний ефект до інсуліну. Завдяки поєднанню метаболічних і нейропротекторних ефектів α-ЛК використовується для лікування діабетичної полінейропатії.

 Пошук продовжується, перспективи привабливі 

Назва сполуки невипадкова: «ліпоєва» – ліпідоподібна через здатність розчинятися в органічних розчинниках, «А» — перша літера алфавіту, що уособлює собою очікування на формування цілого ряду нових ліпідоподібних сполук. Сьогодні дійсно вже синтезована β-ліпоєва кислота, однак її значення і властивості ще недостатньо досліджені.

Функції α-ЛК є надзвичайно різноманітними, зокрема, тіоктова кислота це:

• «пастка» для реактивних сполук кисню;
• участь в процесах відновлення після оксидантого ушкодження;
• участь в процесах пригнічення апоптозу;
• участь в процесах хелатування металів;
• хемопревентивні ефекти;
• противірусний вплив;
• нейропротекторна дія;
• кардіопротекторні ефекти.

Як а-ЛК реалізує антиоксидантну дію

Потужна антиоксидантна дія а-ЛК забезпечується двома способами – вона або безпосередньо нейтралізує вільні радикали, або стимулює продукцію організмом інших антиоксидантів, таких як альфа-токоферол, вітаміни С, Е, коензим Q10.

Отже, попри те, що життєвий цикл а-ЛК короткий, її здатність сприяти рециркуляції інших антиоксидантів гарантує зв’язування вільних радикалів. Таким чином вона забезпечує свою біологічну дію – хелатує важкі метали, зменшує перекисне окислення ліпідів і забезпечує клітинну протекцію.

Тому а-ЛК фактично вважається про-глутатіоном. А глутатіон, нагадаємо, – це біологічно активний трипептид, що сповільнює старіння, нормалізуючи рівень цукру в крові, стимулюючи травлення тощо.

Де застосовується а-ЛК: молекулярні цілі

Ліпоєва кислота бере участь у багатьох важливих процесах – від зниження глікемії (інсуліноподібний ефект), дисліпідемії, карбонільного стресу до запальних реакцій. А саме запалення сьогодні вважається причиною розвитку багатьох патологічних станів та старіння організму.

Ліпоєва кислота має чимало молекулярних цілей – це і ензими, і іонні канали. Наприклад, ксилозоізомераза – фермент, який каталізує оборотну ізомеризацію фруктози в глюкозу; лейкотрієн A4-гідролаза, що забезпечує перетворення лейкотрієну A4 в прозапальний лейкотрієн B4; L-триптофан , що відіграє критичну роль у виробленні серотоніну та мелатоніну, які підтримують гарний настрій, здоровий сон та роботу імунної системи та низка інших.

Усі названі якості обумовлюють ефективність а-ЛК при таких патологічних станах, як: онкологічні захворювання, псоріаз, ревматоїдний артрит, кардіоваскулярні захворювання та запальні процеси.

Як застосовується а-ЛК

Вплив на причину, боротьба з наслідками

Спробуємо дуже коротко розглянути названі ефекти а-ЛК, щоб розуміти як вона працює і не припускатися помилок при її використанні.

Прямий антиоксидантний потенціал: вільна а-ЛК в плазмі крові – потужна окисно-відновна молекула з прямою і непрямою антиоксидативною дією. Як а-ЛК, так і її метаболіт DHLA здатні зв’язувати вільні радикали в культурі клітин. А, завдяки тому, що вони посилюють дію інших антиоксидантів, тривалість ефекту буде значно довшою.

Регенерація окислювально-відновних молекул: а-ЛК є потужним відновлювальним агентом для інших антиоксидантів (вітаміни С, Е, коензим Q10). Регенерація цих антиоксидантів забезпечує їх ефективну «рециркуляцію». Отже, повторна реактивація сприяє багаторазовому пригніченню вільних радикалів (активні форми кисню та азоту).

Активація антиоксидантних ферментів. Відбувається шляхом збільшення внутрішньоклітинного синтезу GSH. Крім того, α-ЛК знижує співвідношення цистину до цистеїну, що підвищує його доступність.

Хелатування вільних металів: вільні метали мідь та залізо, а також токсичні сполуки миш’як та ртуть можуть через окислювальні механізми пошкоджувати тканини, а-ЛК володіє здатністю пом’якшувати токсичність іонів металів для різних тканин, безпосередньо хелатуючи їх, запобігаючи окислюванню.

Сенсибілізація до інсуліну/поглинання глюкози: стимуляція аденозинмонофосфат-активованої протеїнкінази у м’язах дає можливість поліпшити надходження глюкози, забезпечуючи інсуліноподібний ефект.

Протизапальний ефект: а-ЛК пригнічує активацію ядерного фактора каппа-бі, тому він не має змоги проникнути в ядро. Так знижується експресія прозапальних генів.

Інгібування кінцевих сполук глікування: а-ЛК та DHLA можуть пригнічувати процеси посиленого глікування білків, включаючи альбумін.

Підтримка NO-опосередкованого розширення судин: активні форми кисню порушують NO-опосередковану вазодилатацію, а плазмовий антиоксидант а-ЛК пом’якшує цей ефект, відновлює фосфорилювання ендотеліальної синтази оксиду азоту (eNOS), що сприяє поліпшенню функції ферменту і NO-опосередкованої вазодилатації.

Кому призначають а-ЛК доказово, а хто є жертвою неправдивої інформації

Отже, з огляду на всі названі ефекти, спектр застосування а-ЛК дуже широкий – від цукрового діабету, метаболічного синдрому, хвороб нирок, печінки (гепатити, цироз, фіброз тощо), онкології (у т.ч. в курсі хіміо- та радіотерапії), неврології (транзиторні ішемічні атаки, інсульт), розсіяний склероз, деменції та когнітивній дисфункції до лікування синдрому хронічної втоми, інтоксикаційного синдрому (отруєння ртуттю, миш’яком, свинцем, грибами) та використання в косметології для покращення властивостей колагену та освітлення пігментних плям.

Цікавим ефектом є використання α-ЛК з метою втрати маси тіла

За даними метааналізу рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних випробувань (18 — з вивчення впливу на вагу, 21 — на ІМТ, 8 — на окружність талії), встановлено, що добове призначення 1800 мг α-ЛК понад 20 тижнів супроводжується втратою маси тіла (-2,29 кг) та зниженням значення ІМТ (-0,49 кг/м²). Проте, варто зазначити, що дослідники прийшли висновку, що застосування препарату виключно з даною метою є економічно не обґрунтованим, оскільки аналогічний результат може бути досягнутий шляхом занять з персональним тренером.

Важливі особливості приймання а-ЛК

При пероральному прийманні а-ЛК з їжею, пікові концентрації в плазмі крові знижуються на 30%, а загальна концентрація в плазмі – на 20%. Тому потрібно наголосити, що приймати а-ЛК можна або натще, або за пів години до їди, або за півгодини-годину після.

Форма ЛЗ а-ЛК не має значення – пероральні й ін’єкційні форми однаково ефективні та біодоступні. 

Щодо побічних реакцій. Систематичний огляд і метааналіз рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень, опублікованих в період 1982-2020 р. (71 дослідження за участю загалом 4749 пацієнтів; тривалість спостереження становила від 8 днів до 4 років безперервного приймання а-ЛК), не продемонстрував складних побічних реакцій. Переважали реакції з боку ШКТ, поодинокі випадки болю голови та свербіж шкіри, що асоціювався з великими дозами а-ЛК, проте при зниженні дози, свербіж зникав.

Пацієнтам з проблемами ковтальної функції пероральне приймання а-ЛК протипоказаний через ризик кислотного пошкодження стравоходу.

Важливо, що вживаючи певні продукти харчування, ми можемо самостійно збільшити надходження в організм α-ЛК. Вона міститься у шпинаті, броколі, брюссельській капусті, картоплі, ямсі, дріжджах, помідорах, моркві, буряку, рисових висівках, червоному (органічному) м’ясі.

Резюме

Ліпоєва кислота сьогодні не є препаратом першого вибору у провідних міжнародних стандартах лікування, але все частіше з’являється у регіональних. Результати багатьох досліджень повідомляють про лікувальні властивості α-ЛК. Зокрема, найбільший потенціал продемонстровано у лікуванні діабетичної полінейропатії, метаболічного синдрому, цукрового діабету та його ускладнень, атеросклеротичних процесах та профілактиці атеросклеротичних серцево-судинних патологій, гастроентерологічних та неврологічних захворювань.

Великий інтерес сьогодні становить застосування препаратів α-ЛК при онкологічних, нейродегенеративних та репродуктивних захворюваннях. Висновки лікарів, які призначають α-ЛК і констатують покращення самопочуття своїх пацієнтів, надихають, довіра до цих лікарських засобів та їх популярність зростає, тож, сподіваємось, що фармацевтові, надана нами інформація, буде корисною.