Демодекоз: як позбутися надокучливих кліщів?

Про методи лікування й профілактики демодекозу розповідає завідувач кафедри дерматології та венерології НМУ імені О.О.Богомольця, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Віктор СТЕПАНЕНКО.

Що провокує паразитів

Що сприяє розвитку демодекозу?

— Демодекоз спричиняють кліщі-демодециди (вугрова залозниця та жирова залозниця), які живуть у шкірі значної кількості практично здорових людей — у волосяних фолікулах та сальних залозах, переважно обличчя, а також вушних раковин, слухового проходу, повік, у ділянках грудей і плечей — тобто на анатомічних зонах із підвищеною кількістю салових залоз. До певного часу вони не викликають проблем і лише за певних умов виявляють свої патогенні властивості.

Враховуючи встановлений факт носійства кліщів – демодецид у частини людей (без наявності запального процесу) низка дослідників-акарологів називають цих кліщів нейтральними симбіотами і сапрофагами. Водночас переважна більшість акарологів вважють їх антагоністичними симбіотами – паразитами. За сприятливих для активації і розмноження кліщів-демодецид умов, виникає запалення шкіри. На сучасному етапі демодекоз розглядається як факторіальне захворювання, у розвитку якого крім інвазії і сенсибілізації кліщами – демодецидами важливу роль відіграють ендогенні та екзогенні чинники. До факторів, які сприяють розвитку хвороби, належать:

• шлунково-кишкові розлади
• деякі порушення ендокринної системи
• психо-вегетативні порушення
• хронічні інфекції
• довготривала сонячна інсоляція
• аліментарні фактори (тривале надмірне вживання гострої їжі, прянощів)
• робота в умовах різкої зміни температур.

Кому найбільше загрожує ця недуга?

— Доведено, що найчастіше на демодекоз хворіє молодь або люди середнього віку, особливо за наявності жирної себореї. Тому потрібно слідкувати за станом шкіри і свого здоров’я, лікувати супутні захворювання.

Обговорюється також питання про важливу роль кліщів-демодецид у розвитку низки інших дерматозів з переважною локалізацією ураження на шкірі обличчя, зокрема, розацеа і дерматиту періорального. Вказується, що клінічні характеристики цих дерматозів залежать не від щільності заселення шкіри кліщами-демодецидами, а від індивідуальної запальної реакції у відповідь на присутність цих паразитів.

Заслуговують на увагу і результати деяких досліджень, які виявили значну кількість кліщів-демодецид у пацієнтів з різними формами вугрової хвороби, а також у тих, хто страждав на деякі захворювання очей, зокрема, блефарит, коньюктивіт, епісклерит. Це обумовлюється тим, що кліщі-демодециди можуть переносити на собі патогенні мікроорганізми і віруси та сприяти їхній інвазії з подальшим розвитком алергічних реакцій, зокрема, бактеріальної сенсибілізації.

Чи можна «підхопити» демодекоз від людини, яка вже має яскраві прояви цієї хвороби, наприклад, користуючись спільними рушниками, іншими предметами побуту?

— Попри те, що кліщі-демодециди вважаються умовно патогенними паразитами і розвиток клінічних проявів захворювання залежить від індивідуального стану організму та фізіологічних особливостей шкіри кожної людини, безперечно, потрібно дотримуватися правил гігієни.

Як розпізнати агресора?

Які клінічні прояви свідчать про те, що «мирні» залозниці пішли в атаку і спричинили хворобу?

— Симптоми демодекозу помітні переважно на шкірі обличчя (на щоках, чолі, підборідді), де виникають еритематозні плями, вогнищева або дифузна інфільтрація, лущення, рожеві або червоні фолікулярні папули. Також людина відчуває в цих місцях свербіж (він може бути як незначним, так і нестерпним), печіння, «стягування» шкіри, зменшення її еластичності. Дехто скаржиться на те, що відчуває «угвинчування» чогось у шкіру або повзання «мурашок».

Однак «географія» ураження кліщами-демодецидами може бути значно ширшою. Зокрема, доведена патогенність цих паразитів для наближених до ока тканин (повіки, вії), тож запропоновано новий нозологічний термін «демодекоз очей».

Залежно від поширення запального процесу виділяють наступні форми демодекозу:

• обмежена –з локалізацією висипки переважно у складках шкіри обличчя та біля куточків очей
• дифузна, при якій уражується вся шкіра обличчя
• поширена — коли запальний процес виходить за межі обличчя.

Демодекоз змінює маски

Чи легко розпізнати це захворювання?

— Сучасна класифікація демодекозу розрізняє кілька його форм:

• еритематозну-скваматозну, коли в зонах ураження шкіра лущиться та червоніє. Ця форма захворювання зазвичай проявляється навесні або влітку і триває до 2-х місяців. Після цього ознаки хвороби зменшуються чи поступово зникають. З настанням нового «сприятливого сезону» виникає рецидив.
• папульозну. Це – найпоширеніша форма демодекозу, коли окрім обличчя можуть уражатися вушні раковини, шия, спина, живіт. Для неї притаманна висипка у вигляді папул, на поверхні деяких з них можуть з’являтися лусочки.
• пустульозну. Клінічна картина нагадує фолікуліт, акне, але домінує пустульозна висипка.
• розацеаподібну. Її прояви нагадують справжню розацеа: виникає стійка еритема на обличчі, переважно в ділянці носа, а також відчуття періодичного припливу крові до обличчя.
• комбіновану. У таких випадках з’являються елементи висипки, притаманні для всіх інших форм демодекозу.
• малосимптомну. Для неї притаманна наявність ериматозних плям, дрібнофулікулярного лущення, поодиноких дрібних папул.

Тому так важливо диференціювати демодекоз із розацеа, акне, себорейним дерматитом, періоральним дерматитом, бактеріальним фолікулітом.

Діагностика демодекозу — специфічна

Які методи діагностики демодекозу найдостовірніші?

— Для виявлення кліщів-демодецид проводять мікроскопію  патологічного матеріалу з вогнищ ураження. Існують окремі особливості методики взяття такого матеріалу, залежно від клінічних форм демодекозу. Зокрема, для виявлення демодекозу очей на дослідження беруть вміст волосяних фолікулів вій або зішкребків із країв повік.

Але яке саме діагностичне дослідження слід провести, вирішує лікар-дерматолог, який орієнтується на скарги пацієнта та клінічні прояви хвороби.

Ліки проти демодекозу

Якими засобами можна вплинути на кліщів -демодецид?

— Існує чимало речовин, які впораються з цим завданням: сірка, дьоготь, хлороформ, йод тощо. Однак на сучасному етапі їх застосування у практиці лікування пацієнтів з демодекозом недоцільне. Річ у тому, що численні кліщі-демодециди, яких, до речі, розмножується багато, досить глибоко приникають у шкіру, куди не завжди «дістають» деякі протипаразитарні засоби. Тому під їхнім впливом гинуть тільки ті паразити, які розміщуються у поверхневих шарах шкіри. А ті, що сховалися глибше, можуть спричиняти рецидиви. До того ж залозниці, відчувши, що їм некомфортно під впливом агресивних для них речовин, можуть мігрувати з уражених ділянок шкіри на нові.

Тож сучасна тактика лікування передбачає застосування не тільки зовнішніх засобів.

• При гострому набряку обличчя та мокненні шкіри призначають антигістамінні та дегідратаційні засоби, а також місцеву протизапальну терапію.
• Наявність пустульозних елементів та висипки потребує призначення одного з антибіотиків тетрациклінового ряду, зокрема доксицикліну, чи з групи макролідів, наприклад, азитроміцину.
• Лише після усунення мокнуття та припинення утворення свіжої пустульозної висипки, призначають місцеву антипаразитарну терапію.
• Деякі дослідники переконані у високій терапевтичній ефективності пероральних препаратів метронідазолового ряду при комплексному лікуванні демодекозу. Однак це питання досі дискутується й потребує детальнішого вивчення.

Які препарати включає антипаразитарна місцева терапія?

— У цьому плані можна порадити застосування наступних засобів:

• 20% суспензії бензилбензоату
• 30% сірчаної мазі
• мазі Вількінсона
• почергова обробка уражених ділянок шкіри 60% розчином тіосульфату натрію та 6% соляної кислоти (так званий метод Дем’яновича, який застосовуються у лікуванні корости).

На сучасному етапі лікування демодекозу широко використовуються препарати групи піретроїдів:

• Нітиформ (розчин)
• Перметрин (мазь, крем)
• Спрегаль (аерозоль).

Перед застосуванням антипаразитарних засобів потрібно вмити обличчя теплою водою з милом.

Місцеве лікування демодекозу очей потрібно узгоджувати з офтальмологом, оскільки частину препаратів, які ефективно діють на шкірі,  не можна застосовувати для очей через їхній сильний подразнювальний вплив на тонку і ніжну поверхню повік та кон’юнктиви. У таких випадках  показано змащування країв повік і вій кремом Демолан або тетрацикліновою маззю для очей (1-2 рази на день протягом 18-20 днів).

Лікування демодекозу: все й одночасно

Чи вдасться повністю знищити кліщів, чи їх можна тільки до певної міри приборкати?

— Тут потрібно обов’язково врахувати один важливий нюанс: терапія демодекозу потребує комплексного підходу з урахуванням стадії запального процесу та наявності супутньої патології. Оскільки доведено вплив низки ендогенних чинників у патогенезі демодекозу, рекомендовано попередньо проводити комплексне обстеження, щоб виявити вогнища хронічної інфекції, патології ШКТ, печінки, підшлункової залози, а також ендокринних та імунологічних порушень. Лікування цих розладів сприятиме боротьбі з демодекозом.

Які поради надасте щодо особливостей гігієнічного догляду за шкірою та харчування, аби не провокувати залозниць?

— Сьогодні на ринку представлені серії лікувально-профілактичних препаратів, які включають бальзами, гелі для повік, мило для обличчя і тіла, шампунь. До їх складу входить метронідазол і гіалуронова кислота, які застосовуються як у місцевій терапії демодекозу, так і з метою його профілактики.

Для запобігання загострення демодекозу слід уникати тривалого сонячного опромінення та надмірного використання косметичних засобів. Важливо дотримуватися дієти — уникати вживання гострої та гарячої їжі.

Чи правда, що це захворювання дуже складно лікувати, скільки триває курс і чи потрібно його періодично повторювати за наявності, а також за відсутності клінічних проявів.

— Дійсно, враховуючи розмаїття клінічних проявів демодекозу, його лікування є достатньо складною проблемою. Головне — провести повноцінну протипаразитарну терапію. З огляду на те, що життєвий цикл кліщів-демодецид від стадії личинки до статевозрілої особини становить 15 – 16 днів, антипаразитарна терапія має тривати впродовж трьох життєвих циклів паразитів, тобто становити не менше 45 днів поспіль.

Рекомендую пацієнтам не займатися самолікуванням та звертатися до лікаря-дерматолога для призначення та корекції адекватної індивідуалізованої терапії.

Повністю позбавитися кліщів-демодецид неможливо. Але можна запобігти новим проявам запального процесу. Для цього при перших клінічних ознаках можливого чергового рецидиву демодекозу в наступний весняно-літній період рекомендується проводити короткотерміновий курс місцевої протипаразитарної терапії.