Ефекти кетогенної дієти при розсіяному склерозі: спроба стабілізації захворювання через усунення запалення

Склад, фізіологія та біохімія кетогенної дієти

Кетогенна дієта — режим харчування з високою часткою жирів, помірною кількістю білків і мінімальним вмістом вуглеводів. Розподіл зазвичай варіюється: від 55% до 60% жирів, від 30% до 35% білків і від 5% до 10% вуглеводів. Наприклад, у добовому раціоні з 2000 ккал норма вуглеводів становитиме приблизно від 20 до 50 грамів. Цей режим був складений понад сотню років тому, хоча популярності він набув у 1970-х – і з того часу широко вивчається як допоміжний засіб при різних захворюваннях, у тому числі при педіатричній епілепсії.

Кетогенна дієта змушує організм перейти від використання глюкози як основного джерела енергії до використання жирів, що призводить до стану кетозу. При скороченні споживання вуглеводів зменшується секреція інсуліну, що «заводить» організм в катаболічний стан. Запаси глікогену виснажуються, викликаючи в організмі, позбавленому вуглеводів, низку метаболічних змін, при яких виробляються кетонові тіла. Кетонові тіла, часто звані «суперпаливом», продукують більшу кількість АТФ, ніж глюкоза, та дозволяють організму підтримувати метаболізм навіть за умов дефіциту калорій. Харчовий кетоз відрізняється від кетоацидозу та загалом вважається безпечним, оскільки він передбачає вироблення кетонових тіл у помірних концентраціях без значного впливу на рН крові.

Вплив кетогенної дієти на перебіг розсіяного склерозу: новітні дані

Значний обсяг даних досліджень підтверджував потенціал впливу цього режиму харчування на імунну систему, демонструючи досить багатообіцяючі результати. Одне з найбільших і тривалих клінічних досліджень на цю тему було опубліковано у 2022 році. У цьому дослідженні за участю 65 пацієнтів з рецидивуючого-ремітуючим розсіяним склерозом кетогенна дієта продемонструвала користь по декількох кінцевих точках, включаючи поліпшення показників за розширеною шкалою статусу інвалідності (EDSS) та якості життя. Також в учасників спостерігалося зниження маркерів запалення.

У новому аналізі, представленому окремо, описано вплив кетогенної дієти з «перепрограмуванням метаболізму» і активності імунних клітин. Його результати, які узгоджуються з даними попередніх випробувань, були представлені на Форумі Американського комітету з лікування та дослідження розсіяного склерозу (ACTRIMS), що відбувся у березні 2025 року.

Описане дослідження проводилося з використанням мононуклеарних клітин периферичної крові (МКПК) і плазматичних клітин з біобанку 39 пацієнтів з розсіяним склерозом, які брали участь у дослідженні II фази, де дотримувалися модифікованої дієти Аткінса (яка, хоча й є низьковуглеводною, не вважається строго кетогенною, але була обрана через її практичність). Вплив дієти оцінювали за зразками, зібраними на початку та наприкінці шестимісячного періоду дослідження. МКПК аналізували за допомогою проточної цитометрії та одноклітинного секвенування РНК, а плазматичні клітини — за допомогою мультиплексного імуноферментного аналізу та методів метаболоміки. Основна увага приділялася мієлоїдним і лімфоїдним клітинам та їхнім маркерам.

З’ясувалося, що кетогенна дієта спричинила значні зміни в експресії генів у мієлоїдних клітинах, здебільшого знижуючи її. І найвиразніше знижувалася експресія генів, пов’язаних із запальними реакціями, зокрема, зменшувався рівень прозапального інтерлейкіну-6 (IL-6), тоді як рівень протизапального цитокіну IL-10 зростав. У лімфоїдних клітинах спостерігалося збільшення кількості наївних CD8-клітин і зростання кількості та супресивної активності T-регуляторних клітин. Метаболоміка плазми показала зміни в рівні понад 70 метаболітів, зокрема, зниження вмісту продуктів гліколізу та підвищення проміжних продуктів окислення жирних кислот. Інші ознаки імуномоделюючого ефекту включали зменшення активності B-клітин.

Попри сприятливі ефекти кетогенної дієти при РС, які були зафіксовані в цьому дослідженні, залишається незрозумілим ступінь її впливу на клінічні результати навіть при тривалому дотриманні. Втім, отримані на сьогодні результати створюють підґрунтя для масштабніших рандомізованих досліджень з іншими кінцевими точками. Майбутні дослідження мають оцінити вплив кетогенної дієти на мікробіом кишківника та активність РС у головному мозку. Також необхідно зібрати дані про довгострокову безпеку низьковуглеводних режимів харчування.

Ефекти кетогенної дієти при розсіяному склерозі: ймовірні механізми

Хоча точні механізми впливу кетогенної дієти залишаються невивченими, вважається, що ключову роль тут може відігравати обмеження споживання глюкози: гліколіз пов’язаний із запальними реакціями багатьох клітин. Також зміни в раціоні регулюють баланс мікрофлори кишківника, що теж може підтримувати протизапальний ефект. Інші автори дотримуються думки, що кетогенна дієта знижує рівень запалення через вплив на мітохондріальну функцію, тоді як деякі їхні колеги вказують на те, що кетонові тіла безпосередньо впливають на такі фактори запалення, як інфламосоми NLRP3. NLRP3 – на сьогодні найкраще вивчений представник сімейства інфламосом, мультибілкових комплексів, які запускають інтенсивну запальну відповідь. Зокрема, NLRP3 відповідають за вивільнення IL-1β та IL-18 та індукцію піроптозу, типу програмованої загибелі клітини. Надмірна активація інфламосом NLRP3 вже пов’язувалась в різних дослідженнях з різними хронічними захворюваннями, в тому числі неврологічними. Дехто також вважає, що кетонові тіла можуть зменшувати пошкодження клітин вільними радикалами та підвищувати антиоксидантну здатність організму. Таким чином, на сьогодні узгоджено думку щодо мультимодальної терапевтичної дії кетогенної дієти при розсіяному склерозі та нейрозапаленні в цілому.

Втім, потрібно пам’ятати, що за всю історію медицини для контролю різних захворювань пропонувалися численні дієти, але їх довгострокове дотримання залишається основною перешкодою – як для пацієнтів, так і для клініцистів та науковців. Проведення масштабного рандомізованого дослідження з оцінки впливу кетогенної дієти на перебіг РС – непроста задача, з огляду на проблеми з комплаєнсом, витрати та тривалість спостереження. Хоча модифікації раціону не слід відкидати як потенційне доповнення до схем лікування розсіяного склерозу, беззаперечних доказів терапевтичної користі кетогенної дієти навряд чи варто чекати найближчим часом.