- Категорія
- Ліки
Черепно-мозкова травма: в умовах бойових дій підозрювати потрібно завжди
- Дата публікації
- Кількість переглядів
-
1581
Найперша долікарська допомога постраждалому з серйозним пораненням часто визначає подальшу долю людини – чи стане вона інвалідом, а чи взагалі житиме.
Боєць завжди може покластися на допомогу побратима й тактичну аптечку, адже це – частина бойового мистецтва. А щодо цивільного населення?
«В критичній ситуації ми не підіймаємося до рівня своїх знань, натомість опускаємось до рівня своїх навичок», — цю сентенцію я часто повторюю своїм студентам, аби нагадати, що навіть для медиків зараз корисно освіжити свої знання з екстреної та тактичної медицини, — переконана кандидат медичних наук, асистент кафедри військової медицини та медицини катастроф, лікарка з медицини невідкладних станів, інструктор і керівник центру симуляційного навчання Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського МОЗ України Галина ЦИМБАЛЮК.
Черепно-мозкова травма: як діяти, аби не нашкодити
Для пересічних громадян, які не мали в своєму виші військової кафедри або досвіду порятунку людей при надзвичайних ситуаціях, багатопрофільними групами експертів розроблено спеціальні курси з невідкладної допомоги (emergency care). Пройти такий курс перед війною можна було у кожному регіоні України, вони діяли при медичних університетах, військових академіях тощо. Нині ж, часто-густо доводиться засвоювати цю науку в реальних умовах.
Тому важливо критично ставитися до вибору джерела інформації – адже «відпрацьовувати» практичні навички, на жаль, доводиться не на манекенах і симуляторах.
Перша допомога при черепно-мозковій травмі: з чого розпочати?
Оцінивши ситуацію, власну безпеку, наявність зброї у постраждалого та його стан за алгоритмом «CABC» (алгоритмом дій щодо запобігання превентивної смерті при невідкладних станах), потрібно переходити до наступних етапів допомоги – «D-E», на яких головним завданням є перевірка наявності/відсутності у постраждалого черепно-мозкової травми (ЧМТ) та шоку.
Нагадаємо, що алгоритм CABC – це:
- C (critical bleeding) – контроль критичної кровотечі: необхідно знайти її і зупинити, інакше постраждалий може загинути протягом 2 хвилин!
- A (airway) – прохідність дихальних шляхів: при непрохідності дихальних шляхів людина помирає протягом 3-4 хвилин!
- B (breathing) – дихання (забезпечення штучної вентиляції легень). Якщо виявили напружений пневмоторакс, негайно кличте на допомогу медиків! Адже – це смертельно небезпечний стан. При відкритому пневмотораксі, на відкриту рану грудної клітки потрібно накласти стерильну пов’язку, всі інші можливі медичні втручання повинен виконувати лише медик!
- C (circulation) – циркуляція (штучне забезпечення циркуляції крові), огляд наявності інших поранень, термоконтроль.
Черепно-мозкова травма, набряк головного мозку, шок. Симптоми
Дуже важливо якомога раніше, ще на домедичному етапі розпізнати або виключити ознаки ЧМТ:
- рани, синці, гематоми в області голови та обличчя;
- сонливість;
- сплутаність або втрата свідомості;
- сильний біль або відчуття тиску в голові, шиї;
- стійкий головний біль;
- поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг;
- втрата рухових функцій кінцівок;
- судоми;
- утруднене дихання;
- порушення зору;
- нудота;
- блювота;
- втрата рівноваги;
- виділення крові та/або ліквору з роту \ носу \ вуха.
Незважаючи на те, що факт виявлення або виключення ЧМТ суттєво не змінить тактику подальших дій на догоспітальному етапі, все ж є серйозне застереження: черепно мозкова травма часто супроводжується набряком головного мозку і вклиненням (грижоподібне випинання ділянки головного мозку в природні отвори кісток черепа), що можна розпізнати за наступними симптомами:
- розпираючий головний біль;
- нудота;
- блювота на висоті болю;
- зниження свідомості.
Проблема будь-якої травми головного мозку – чи то інфекція, забій мозку, струс або проникаюче поранення – це проблема обмеженого простору, в якому знаходиться мозок.
Коли розвивається набряк тканин головного мозку, він збільшується в розмірі, виникає дефіцит простору в черепній коробці, структури мозку зміщуються, що спричиняє незворотні ураження і смерть.
При травмі голови, важливо також з’ясувати чи не знаходиться людина у стані шоку, ознаками якого є:
- бліда, холодна та волога шкіра;
- слабкість;
- неспокій;
- сухість у роті;
- спрага;
- слабкий прискорений пульс;
- часте дихання;
- сплутаність свідомості;
- непритомність.
Для шокового пацієнта є необхідність екстреного забезпечення судинного доступу для проведення інфузійної терапії.
Контролювати стан компенсації/декомпенсації шоку можна за двома головними ознаками:
- якщо пацієнт має відносно забезпечену перфузію (тобто периферичний пульс відчувається добре);
- його свідомість ясна.
У такому випадку, навіть при наявності кровотечі, немає необхідності, знаходячись в «жовтій» зоні (зоні умовної небезпеки), терміново дбати про судинний доступ або розпочинати інфузійну терапію. Це можна буде зробити вже в «зеленій» зоні (зоні евакуації).
Якщо ж у пацієнта периферичного пульсу немає або його свідомість порушена, за умови відсутності ЧМТ, необхідно забезпечити судинний доступ і розпочати інфузійну терапію.
Під час інфузійної терапії не потрібно контролювати тиск, аби оцінити її ефективність, адже головна мета – поява перфузії і покращення рівня свідомості.
Важливо (!) пам’ятати, що інколи появу перфузії важко контролювати (якщо, наприклад, ампутовані кінцівки), тому слід знати, що за умови наявної ЧМТ, другий показник – покращення свідомості, не відбудеться!
Таким чином, виявлення або виключення наявності ЧМТ на етапі «С» надання догоспітальної медичної допомоги – необхідний захід навіть для підтримки адекватної інфузійної терапії і визначення цільових показників артеріального тиску, яких потрібно (або не потрібно) досягти для адекватної перфузії мозку.
Гіпотермія: запобігти за будь-яку ціну!
На етапі «D-E» необхідно подбати про температурний контроль – виключити гіпотермію.
Важливо пам’ятати, що гіпотермію значно легше попередити, аніж лікувати. Терморегуляція у людини в шоковому стані порушується, її організм не може генерувати достатню кількість тепла самостійно. При гіпотермії не працює система згортання крові й маніфестує так звана тріада смерті:
- ацидоз
- гіпотермія
- коагулопатія.
Якщо не вжити заходів, аби вивести пацієнта з цього стану, його можна дуже швидко втратити.
Як зігріти постраждалого?
Тактика лікування гіпотермії – це запобігання подальших втрат тепла, тобто зігрівання пацієнта.
Заходи для контролю гіпотермії — зігрівання:
- якщо на потерпілому мокрий одяг, його слід зняти (краще зрізати, а не стягувати) і замінити його на суху ковдру, термопокривало тощо;
- пацієнта потрібно укривати щільно з усіх боків;
- припинити втрати тепла: якщо пацієнт знаходиться на землі, необхідно перекласти його на карімат тощо;
- укривши пацієнта, варто пам’ятати, що він міг мати кровотечу й накладений джгут, тож, необхідно вивести кінцівки, аби мати можливість контролювати кровотечу під пов’язками і стан джгута;
- під час надання допомоги, слід утримувати пацієнта горизонтально лежачи в безпечному зручному положенні з піднятою головою на 30˚ та обмежувати його рухи.