Черепно-мозкова травма: в умовах бойових дій підозрювати потрібно завжди

«В критичній ситуації ми не підіймаємося до рівня своїх знань, натомість опускаємось до рівня своїх навичок», — цю сентенцію я часто повторюю своїм студентам, аби нагадати, що навіть для медиків зараз корисно освіжити свої знання з екстреної та тактичної медицини, — переконана кандидат медичних наук, асистент кафедри військової медицини та медицини катастроф, лікарка з медицини невідкладних станів, інструктор і керівник центру симуляційного навчання Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського МОЗ України Галина ЦИМБАЛЮК.

Черепно-мозкова травма: як діяти, аби не нашкодити

Для пересічних громадян, які не мали в своєму виші військової кафедри або досвіду порятунку людей при надзвичайних ситуаціях, багатопрофільними групами експертів розроблено спеціальні курси з невідкладної допомоги (emergency care). Пройти такий курс перед війною можна було у кожному регіоні України, вони діяли при медичних університетах, військових академіях тощо. Нині ж, часто-густо доводиться засвоювати цю науку в реальних умовах.

Тому важливо критично ставитися до вибору джерела інформації – адже «відпрацьовувати» практичні навички, на жаль, доводиться не на манекенах і симуляторах.

Перша допомога при черепно-мозковій травмі: з чого розпочати?

Оцінивши ситуацію, власну безпеку, наявність зброї у постраждалого та його стан за алгоритмом «CABC» (алгоритмом дій щодо запобігання превентивної смерті при невідкладних станах), потрібно переходити до наступних етапів допомоги – «D-E», на яких головним завданням є перевірка наявності/відсутності у постраждалого черепно-мозкової травми (ЧМТ) та шоку.

Нагадаємо, що алгоритм CABC – це:

• C (critical bleeding) – контроль критичної кровотечі: необхідно знайти її і зупинити, інакше постраждалий може загинути протягом 2 хвилин!
• A (airway) – прохідність дихальних шляхів: при непрохідності дихальних шляхів людина помирає протягом 3-4 хвилин!
• B (breathing) – дихання (забезпечення штучної вентиляції легень). Якщо виявили напружений пневмоторакс, негайно кличте на допомогу медиків! Адже – це смертельно небезпечний стан. При відкритому пневмотораксі, на відкриту рану грудної клітки потрібно накласти стерильну пов’язку, всі інші можливі медичні втручання повинен виконувати лише медик!
• C (circulation) – циркуляція (штучне забезпечення циркуляції крові), огляд наявності інших поранень, термоконтроль.

Черепно-мозкова травма, набряк головного мозку, шок. Симптоми

Дуже важливо якомога раніше, ще на домедичному етапі розпізнати або виключити ознаки ЧМТ:

• рани, синці, гематоми в області голови та обличчя;
• сонливість;
• сплутаність або втрата свідомості;
• сильний біль або відчуття тиску в голові, шиї;
• стійкий головний біль;
• поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг;
• втрата рухових функцій кінцівок;
• судоми;
• утруднене дихання;
• порушення зору;
• нудота;
• блювота;
• втрата рівноваги;
• виділення крові та/або ліквору з роту \ носу \ вуха.

Незважаючи на те, що факт виявлення або виключення ЧМТ суттєво не змінить тактику подальших дій на догоспітальному етапі, все ж є серйозне застереження: черепно мозкова травма часто супроводжується набряком головного мозку і вклиненням (грижоподібне випинання ділянки головного мозку в природні отвори кісток черепа), що можна розпізнати за наступними симптомами:

• розпираючий головний біль;
• нудота;
• блювота на висоті болю;
• зниження свідомості.

Проблема будь-якої травми головного мозку – чи то інфекція, забій мозку, струс або проникаюче поранення – це проблема обмеженого простору, в якому знаходиться мозок.

При травмі голови, важливо також з’ясувати чи не знаходиться людина у стані шоку, ознаками якого є:

• бліда, холодна та волога шкіра;
• слабкість;
• неспокій;
• сухість у роті;
• спрага;
• слабкий прискорений пульс;
• часте дихання;
• сплутаність свідомості;
• непритомність.

Для шокового пацієнта є необхідність екстреного забезпечення судинного доступу для проведення інфузійної терапії.

Контролювати стан компенсації/декомпенсації шоку можна за двома головними ознаками:

1. якщо пацієнт має відносно забезпечену перфузію (тобто периферичний пульс відчувається добре);
2. його свідомість ясна.

У такому випадку, навіть при наявності кровотечі, немає необхідності, знаходячись в «жовтій» зоні (зоні умовної небезпеки), терміново дбати про судинний доступ або розпочинати інфузійну терапію. Це можна буде зробити вже в «зеленій» зоні (зоні евакуації).

Якщо ж у пацієнта периферичного пульсу немає або його свідомість порушена, за умови відсутності ЧМТ, необхідно забезпечити судинний доступ і розпочати інфузійну терапію.

Під час інфузійної терапії не потрібно контролювати тиск, аби оцінити її ефективність, адже головна мета – поява перфузії і покращення рівня свідомості.

Таким чином, виявлення або виключення наявності ЧМТ на етапі «С» надання догоспітальної медичної допомоги – необхідний захід навіть для підтримки адекватної інфузійної терапії і визначення цільових показників артеріального тиску, яких потрібно (або не потрібно) досягти для адекватної перфузії мозку.

Гіпотермія: запобігти за будь-яку ціну!

На етапі «D-E» необхідно подбати про температурний контроль – виключити гіпотермію.

Важливо пам’ятати, що гіпотермію значно легше попередити, аніж лікувати. Терморегуляція у людини в шоковому стані порушується, її організм не може генерувати достатню кількість тепла самостійно. При гіпотермії не працює система згортання крові й маніфестує так звана тріада смерті:

1. ацидоз
2. гіпотермія
3. коагулопатія.

Якщо не вжити заходів, аби вивести пацієнта з цього стану, його можна дуже швидко втратити.

Як зігріти постраждалого?

Тактика лікування гіпотермії – це запобігання подальших втрат тепла, тобто зігрівання пацієнта.

Заходи для контролю гіпотермії — зігрівання:

• якщо на потерпілому мокрий одяг, його слід зняти (краще зрізати, а не стягувати) і замінити його на суху ковдру, термопокривало тощо;
• пацієнта потрібно укривати щільно з усіх боків;
• припинити втрати тепла: якщо пацієнт знаходиться на землі, необхідно перекласти його на карімат тощо;
• укривши пацієнта, варто пам’ятати, що він міг мати кровотечу й накладений джгут, тож, необхідно вивести кінцівки, аби мати можливість контролювати кровотечу під пов’язками і стан джгута;
• під час надання допомоги, слід утримувати пацієнта горизонтально лежачи в безпечному зручному положенні з піднятою головою на 30˚ та обмежувати його рухи.