Допомога постраждалим під час бойових дій: обізнаний – не безпорадний!

Тому кожна доросла освічена людина не має права бути необізнаною, якщо отримала поранення сама, або допомога знадобилася людині поряд.

Як діяти у таких випадках, аби дочекатися медиків, зберегти життя і мінімізувати наслідки для здоров’я?

Про це новий курс «Домедична допомога в умовах воєнного стану для цивільних осіб» (далі – Курс), розроблений на основі рекомендацій МОЗ України та стандартів EC (emergency care)-III співробітниками Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського МОЗ України спільно з експертами Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги (ЕМД) та медицини катастроф (МК).

Представила його лікар з медицини невідкладних станів, інструктор центру симуляційного навчання Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського МОЗ України Галина ЦИМБАЛЮК.

Поняття і зональність

Надаючи допомогу під час бойових дій, потрібно пам’ятати про золоте правило: надавати допомогу лише за умови, що це безпечно для Вас!

Тому необхідно чітко диференціювати зони можливої дислокації:

• Зона небезпеки/Червона зона – «під обстрілом» – це місце, де рятувальника або постраждалого можуть вбити
• Зона умовної небезпеки/Жовта зона – місцина, поруч з якою йдуть бої, чутно постріли, однак ви з постраждалим знаходитесь поза зоною ураження/обстрілу (приміром, у приміщенні під час вуличного бою)
• Безпечна зон/Зелена зона – місце, з якого відбувається евакуація постраждалого, де працюють цивільні й військові медики.

Алгоритм надання домедичної допомоги

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим в умовах воєнних дій вивірена часом та у реальних боях. Її умовно позначають чотирма літерами латинського алфавіту CABC:

C (critical bleeding) – контроль критичної кровотечі. Її щонайшвидше потрібно виявити і зупини, інакше людина може загинути протягом 2 хв;

A (airway) – прохідність дихальних шляхів. Від непрохідності дихальних шляхів людина помирає протягом 3-4 хв;

B (breathing) – дихання. Напружений пневмоторакс – найнебезпечніший стан, який також можна розпізнати та попередити на етапі домедичної допомоги;

C (circulation) – огляд наявності інших поранень, термоконтроль.

Цей алгоритм увібрав всі невідкладні стани, що є превентивними для запобігання смерті.

Крім CABC, є ще чимало алгоритмів оцінки стану постраждалого – MARCH, SMART та інші.

Українські волонтери часто використовують абревіатуру КОЛЕСО:

К – кров/кровотеча;

О – огляд дихальних шляхів/видалення сторонніх тіл з рота та носа;

Л – легені/переконатися, що людина дихає, якщо ні, почати реанімаційні заходи (серцево-легенева реанімація, дихання рот в рот);

Е – ефективність (дихання);

С – серце;

О – огляд і оцінка свідомості.

Отже, всі алгоритми відрізняються лише за назвою/абревіатурою, але мають однакову мету та призначення.

Автори Курсу пропонують використовувати алгоритм CABC, де за кожною літерою певний критичний стан, за кожним станом – певна критично важлива дія. Від того, наскільки правильно чітко і впевнено будуть виконані ці дії, залежить, чи вдасться зберегти життя постраждалого.

Конкретні дії

В зоні «Під обстрілом»

I. Знайти укриття!

Зауважте, що поняття «укриття» та «прикриття» — не тотожні:

зона укриття – місце, що захистить від балістичного впливу – вогнепального поранення або вибуху,

зона прикриття – місце, де вас не видно (кущ, штора, дерево), однак ви лишається у зоні ураження.

Стоячи в зоні під обстрілом, людина стає мішенню, тому потрібно зробити все, аби зменшити свій «профіль» (термін, який використовують військові медики/рятувальники) – тобто зменшити площу ураження:

• присісти або
• лягти.

В зоні обстрілу поранення може отримати й рятувальник. Тоді допомога зводитиметься до самодопомоги.

Найперше, що потрібно зробити – зупинити кровотечу! Це можна зробити 2 методами:

• прямим тиском на рану або
• накладанням джгута.

В зоні під обстрілом нерідко виникає ситуація, коли поранення отримують люди поруч. Надати допомогу у цьому випадку означає наразити себе на небезпеку, тому рішення (для цивільної особи) непросте. Натомість у цій ситуації можна рекомендувати постраждалому переміститися самостійно в зону укриття, вказавши йому найближче укриття чи прикриття. Якщо ви бачите кров, або постраждалий виявив кровотечу, рекомендуйте людині скористатися джгутом.

Коли постраждалий поруч, ви можете надати йому допомогу, але мінімізувавши свій і його профіль (обидва повинні знаходитись положенні лежачи).

Допоможіть людині спинити кровотечу шляхом накладання джгута.

Однак, якщо постраждалий не може рухатися в зону укриття, а ви не спроможні фізично допомогти йому, або не маєте навички доправити поранену людину у зону укриття, не лишайте людину горілиць під обстрілом, допоможіть або порекомендуйте йому повернутися на живіт, аби людина не померла від дихальної непрохідності (обструкції язиком).

Коли критичну кровотечу зупинено, постраждалого потрібно повернути на бік.

Як розпізнати критичну кровотечу

За наявності критеріїв, наведених нижче, можна визначити, що у постраждалого є масивна кровотеча, що може призвести до смерті протягом 2 хвилин. Чим більша судина пошкоджена, тим швидше може настати смерть. Натомість йдеться про варіант превентивної смерті – якщо вчасно надати допомогу постраждалому, людину можна врятувати.

Критична кровотеча – це:

• кров, що інтенсивно витікає з рани
• кров витікає під тиском
• одяг/пов’язка, рясно просякнута кров’ю
• ампутовано (повністю або частково) кінцівку
• особа з порушеною свідомістю
• калюжа крові, що збільшується на очах.

Отже, якщо постраждалий лежить серед калюжі крові, його свідомість порушена попри відсутність черепно-мозкової травми, – це підстава вважати, що у людини критична кровотеча, найчастішою локацією якої є:

• нижні й верхні кінцівки – можна скористатися методом прямого тиску на рану, накладанням джгута або тампонуванням;
• шия, ділянка верхніх кінцівок (місце прикріплення рук до тулуба), сідниці – джгут накласти неможливо, тому – прямий тиск на рану або тампонування;
• внутрішня кровотеча при пораненні грудної клітки або живота – єдиний порятунок – швидка евакуація до госпіталю.

Методи контролю критичної кровотечі

Прямий тиск на рану – це тимчасова, але найшвидша допомога; створити самостійно під час переміщення пораненого ефективний тиск для зупинки масивної кровотечі складно;

Джгут – рекомендовано використовувати тільки при масивних кровотечах з кінцівок або при будь-якій ампутації вище кисті чи ступні.

Найбільш ефективний джгут типу C-A-T (українського виробника – СПАС):

• накладати джгут C-A-T можна на одяг,
• якщо неможливо візуалізувати місце кровотечі, накласти джгут потрібно максимально високо на кінцівку,
• якщо краї рани чітко видно, джгут накладають на відстані 5-8 см від поранення,
• якщо кровотеча не зупинилася, накладіть другий турнікет впритул до першого,
• джгут потрібно накласти швидко: кровотечу треба зупинити за 1 хвилину, джгут накладати (дофіксовувати) не більш як 3 хвилини,
• важливо зафіксувати час накладання джгута/турнікета (бодай запам’ятати, не намагайтеся записувати в зоні обстрілу),
• на домедичному етапі джгут може залишатися на кінцівці до 2 годин,
• послаблювати або переміщувати його може тільки медик в умовах госпіталю.

Щодо використання імпровізованого джгута. Краще використати метод тампонування рани або прямого тиску на місце кровотечі. Адже ризиків від використання імпровізованого джгута більше, ніж користі – це і пошкодження шкіри від надто вузької пов’язки, і ризик посилення не повністю зупиненої кровотечі, і неможливість надійно зафіксувати такий пристрій).

Тампонування – рекомендовано використовувати декілька середників, одним з яких, є гемостатичний бинт:

• це звичайний бинт, але просякнутий певною речовиною/активними елементами, що посилює згортання крові у місцях кровотечі;
• гемостатичний бинт можна використовувати разом з турнікетом;
• гемостатичний бинт використовують разом з тиснучою пов’язкою або самостійно;
• гемостатичний бинт використовують у місцях масивних кровотеч, де не можливо накласти джгут або при пораненнях, що не потребують накладання джгута.

Як правильно провести тампонування

• Визначте джерело кровотечі (розріжте або зніміть одяг, перевірте, чи немає в рані сторонніх предметів, що заважатимуть тампонуванню) та чиніть прямий тиск до початку тампонування шляхом введення однієї руки в рану, іншою дістаєте бинт
• Під час тампонування, перші 90 секунд продовжуйте притискати джерело кровотечі
• Тримайте прямий тиск на марлю (навіть, якщо вона з активним інгредієнтом) над раною не менш як 3 хвилини!
• Старайтеся повністю затампонувати рану! Перевірте всі краї рани, аби не попустити жодної ділянки!
• При тампонуванні великих ран може знадобитися більше, ніж один бинт.
• Уважно огляньте місце поранення, аби упевнитись, що контролюєте кровотечу: при використанні бинта з гемостатиком – тиск потрібно чинити 3 хвилини, якщо використовуєте звичайний бинт чи марлю – 10 хвилин.
• Коли кровотеча зупинена, повільно (!) приберіть руку з пов’язки та накладіть тиснучу пов’язку.

Тиснуча пов’язка – виконується за допомогою бандажів (ізраїльського виробництва або «Білосніжка» від українського виробника) або еластичного бинта між кожною наступною маніпуляцією (накладання джгут, тампонування тощо).

Усі (!) тампонади мають бути закриті тиснучими пов’язками:

1. Накладіть стерильну сторону бандажу зверху тампонади та туго замотайте, щоб створити прямий тиск.
2. Туго замотайте еластичний бинт, концентруючи тиск на місці поранення.
3. Зафіксуйте (!) кінець бандажа, коли закінчите мотати.

Як оцінити тиснучу пов’язку

1. Перевірте наявність циркуляції під пов’язкою шляхом перевірки дистального пульсу.
2. Якщо шкіра під пов’язкою стала холодною, посиніла, оніміла або зник пульс – тиснуча пов’язка занадто туга.
3. Якщо пов’язка перекриває циркуляцію, послабте її.
4. Турнікети та тиснучі пов’язки потрібно постійно оглядати.
5. Час, коли була виконана тиснуча пов’язка, потрібно зафіксувати, так само як і у випадку з турнікетом.

В зоні умовної небезпеки

Коли поруч йде обстріл, постріли добре чути, однак ви знаходитесь поза зоною обстрілу, розпочинати надавати допомогу постраждалим необхідно після оцінки власної небезпеки.

Перевірте, чи немає у постраждалого зброї. У людини в стані шоку/критичної кровотечі може бути порушена свідомість, тож, зброя повинна знаходитись якомога далі.

Допомога постраждалому у зоні умовної небезпеки надається також за протоколом/алгоритмом CABC, який наведено вище.