Термічні опіки: тактика порятунку

Термічні опіки: тактика порятунку

У мирному житті та в умовах бойових дій люди часом отримують опіки — ушкодження тканин, що виникає від місцевого теплового/термічного, хімічного, електричного або радіаційного впливу. Найбільш поширені термічні опіки – 90 -95% усіх випадків. Про них і піде мова сьогодні.

Як допомогти людині, аби зменшити її страждання і покращити шанси на одужання, розповідає лікарка з медицини невідкладних станів, інструкторка центру симуляційного навчання Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України Галина ЦИМБАЛЮК.

Фото: Галина Цимбалюк
Фото: Галина Цимбалюк

Термічні опіки. Коли людина горить

Найперші дії

  1. Припинити процес горіння;
  2. Зняти з тіла та рук постраждалого всі прикраси (металеві тощо. Адже, коли посилиться набряк, вони додають ризиків травмування);
  3. Оцінити прохідність дихальних шляхів постраждалого та забезпечити прохідність дихальних шляхів;
  4. Під час оцінки прохідності дихальних шляхів зверніть увагу на ознаки інгаляційної травми через яку часто розвивається дихальний дистрес, який потрібно запідозрити, якщо наявні:
  5. опіки обличчя;
  6. сажа в мокротинні;
  7. кіптява на слизовій рота.

Якщо у пацієнта з опіком на місці події діагностовано шок, не варто оцінювати опік як його причину, у цьому випадку шок потрібно розцінювати як геморагічний. Останнє означає, що потрібно шукати джерело кровотечі!

Термічні опіки. Коли людина не може дихати самостійно

Вогонь ушкоджує не лише шкіру, а й дихальні шляхи

Відкрите полум’я – найчастіша причина найбільш небезпечних опіків, коли пошкоджується значна площа тіла людини й її дихальні шляхи. Отже, у цьому випадку може знадобитися інтубація.

Покази для ранньої інтубації у постраждалих з опіками

  1. Ознаки обструкції верхніх дихальних шляхів:
  2. захриплість голосу,
  3. стридор – шумне, жорстке, грубе дихання,
  4. використання додаткових дихальних м’язів в процесі дихання;
  5. Значна площа опіку 2-3 ступеню – загальна площа опіку > 40%;
  6. Великі глибокі опіки обличчя;
  7. Опік слизової ротової порожнини;
  8. Ознаки дихальної недостатності:
  9. порушення виділення мокротиння,
  10. респіраторна втома,
  11. порушення оксигенації або вентиляції;
  12. Зниження рівня свідомості.

Основні рятівні домедичні заходи при термічних опіках

Дії і застереження

  • Якомога швидше накрийте всю опікову поверхню чистими сухими (!) стерильними серветками. Це допоможе попередити або бодай зменшити забруднення ураженої шкіри та усунути вплив повітряних потоків, а відтак зменшить біль.
  • Не слід пошкоджувати пухирі (!) та наносити антисептики (!) на уражену шкіру.
  • Не слід прикладати холодні компреси чи обливати холодною водою постраждалого. За умови наявності опікової площі < 10%,
  • протягом 10-15 хвилин охолодження шкіри слід проводити, але розчинами кімнатної температури (!).
  • Потрібно з великою обережністю (!) ставитися до обливання водою, вона може виявитись для постраждалого занадто холодною й призвести до переохолодження.
  • Не накладайте тугих пов’язок на рани. Надмірний тиск від тугих пов’язок посилює набряк м’яких тканин та може стати фактором розвитку компартмент синдрому/синдрому стиснення м’язів (це сукупність змін через підвищення тиску в обмеженому просторі організму).
  • Якщо у постраждалого площа опіку < 20% — подбайте про термоконтроль (!). Людину слід обкласти сухими чистими серветками і щільно укрити.
  • Площу опіків визначають декількома методами, наприклад, за «правилом дев’ятки» або за допомогою долоні (спосіб Глумова).

Правило дев’ятки

Учені встановили, що шкірний покрив:

  • голови і шиї становить 9 % від загальної площі шкіри;
  • однієї руки — 9 %;
  • передньої поверхні тулуба 18 %;
  • задньої поверхні тулуба — 18 %;
  • однієї ноги — 18 %;
  • промежини і статевих органів — 1 %.
Рис.1
Рис.1

Правило долоні (спосіб Глумова)

Невеликі за площею опіки вимірюються за допомогою долоні. Площа долоні дорослої людини складає 1-1,2 % від загальної площі поверхні тіла.

Рис.2
Рис.2

У дітей лише площа руки відповідає дорослим стандартам – 9%. Відносно інших ділянок шкіри, опікова площа визначається у співвідношеннях відповідно до віку дитини.

Знеболення і антибіотики при термічних опіках

На етапі екстреної медичної допомоги при опіках, отриманих людиною під час бойових дій, заходи не відрізняються від таких в цивільних умовах.

Отже, для знеболення можна використовувати для постраждалих

ненаркотичні (інтенсивність болю до 6 балів) лікарські засоби:

наркотичні (інтенсивність болю понад 6 балів) ЛЗ.

  • Дози наркотичних середників титрують до моменту зменшення болю.
  • Наркотичні ЛЗ можуть проявити певні побічні дії, у такому випадку слід застосовувати препарати, що їх нівелюють:

а) налоксон,

б) ондансетрон.

Наркотичні анальгетики можуть порушувати свідомість. Отже, це слід враховувати, якщо допомога надається бійцю, який продовжуватиме виконувати бойові завдання.

Для оцінки ступеню вираженості больового синдрому можна використати 10-бальну шкалу.

Рис.3
Рис.3

Використання антибіотиків в тактичній екстреній медицині на відміну від цивільної медицини, має свої закономірності:

  • Якщо затримується перебування в зоні непрямої загрози («жовтій зоні») на етапі евакуації або
  • Постраждалий не може бути вчасно доправлений до шпиталю з будь-яких інших причин.

В індивідуальній аптечці військових наявні антибіотики.

Щодо цивільних постраждалих з травмами очей або проникаючими пораненнями грудної клітки чи живота, якщо затримується госпіталізація, також показані антибіотики широкого спектра дії:

  • моксифлоксацин,
  • левофлоксацин.

Термічні опіки: важлива інформація

Всі термічні опіки умовно поділяють за ступенем тяжкості на легкі, середньої тяжкості, тяжкі та надзвичайно тяжкі опіки.

Тяжкого ступеня – опіки, що займають понад 10% поверхні тіла.

Чим поширеніший опік і глибше ушкодження, тим небезпечніший він для життя потерпілого.

Опіки ≥ 30% поверхні тіла часто закінчуються летально.

Тяжкість стану потерпілого залежить від поєднання дії різних факторів:

  • площі;
  • дієвого агента (гарячої пари або рідини, полум’я, предмета, нагрітого до високої температури тощо);
  • тривалості дії агента;
  • локалізації;
  • глибини ураження шкіри і тканин, що лежать під нею;
  • віку та стану (супутні хвороби; наявність опіків дихальних шляхів, отруєння продуктами неповного згоряння тощо) потерпілого.

Особливо небезпечні опіки для дітей та людей похилого віку.

Схожі матеріали