Захист від нервово-паралітичного газу: антидоти та дезактиватори

Отруйному впливу нервово-паралітичного аерозолю можна піддатися, вдихаючи пари або при контакті зі шкірою. Вдихання нервово-паралітичного агента призводить до швидшого початку отруєння, що протікає з більш важкими симптомами порівняно з впливом на шкіру при аналогічній кількості агента.

Отруєння нервово-паралітичним газом: як проявляється і чим небезпечне

Фосфорорганічні гази нервово-паралітичної дії, такі як зарин (GB) або VX, діють головним чином шляхом інгібування холінестерази в холінергічних синапсах. Іншими словами, газ нервово-паралітичної дії викликає інтоксикацію, ушкоджуючи нерви, які допомагають виконувати базові життєві функції: дихати, рухатися та перетравлювати їжу тощо. Відповідно, така отруйна речовина може спровокувати важкі симптоми і становить небезпеку для життя. Симптоми такої інтоксикації можуть проявитися негайно, особливо якщо потерпілий зазнав дії великої кількості газу.

Симптоми отруєння нервово-паралітичним газом

• Ринорея (нежить) і сльозотеча
• Звужені зіниці
• Розмитий зір
• Кашель, відчуття стиснення в грудях, свистяче дихання, хрипи або задишка
• Нудота та блювота
• Біль у животі чи діарея
• Втома, головний біль або потовиділення
• Мʼязові судоми, пароксизмальні судоми
• Збудження

Захист від нервово-паралітичного газу: антидоти

Що ж, як би жахливо це не звучало, готуємося до газової атаки з використанням нервово-паралітичної хімічної зброї, якої конкретно – апріорі невідомо.

Найпоширеніші фосфорорганічні речовини, що входять до групи нервово-паралітичних аерозолів: зарин, табун, циклозарин, зоман, VX. Це безбарвні чи жовтуваті рідини, або без запаху, або з легким фруктовим запахом (тільки зоман має характерний запах камфари). Як правило, ці рідини стають аерозолями у процесі вибуху.

Отруйні фосфорорганічні речовини використовуються також і в мирних цілях: це фосфороорганічні пестициди – інсектциди, гербіциди, акарициди та ін.

Перша медична допомога в осередку поразки – це самодопомога, і тут потрібні протигази та інші ЗІЗи, але будемо реалістами: громадянське населення їх переважно не має. Засоби індивідуального захисту, які підходять для таких атак, було непросто дістати навіть у стані «норми». Тому поговоримо лише про те, що можна зробити у реальних умовах.

Захист від нервово-паралітичного газу: перші заходи після впливу аерозоля

Насамперед потрібно евакуюватися з вогнища ураження: затримати подих і спробувати швидко переміститися на височину, піднятися так високо, наскільки це можливо: на верхній поверх будівлі або на вершину пагорба – нервово-паралітичний газ важчий за повітря й осідає в низинах.

При знаходженні на вулиці потрібно забігти в будівлю, закрити там усі двері та вікна, вимкнути витяжки (кондиціонери, опалення тощо), щоб запобігти потраплянню всередину повітря з зовні \ вулиці.

Знезараження починається з того, що потрібно акуратно зняти одяг, на якому «осів» нервово-паралітичний аерозоль, обережно скласти все в пакет і завʼязати його. Одяг, гаманці, сумочки, прикраси та інші речі доведеться здати на знезараження, деякі предмети, можливо, доведеться викинути.

Потім якнайшвидше потрібно вимити все тіло з гелем для душу, милом тощо, але не натираючи шкіру; ретельно вимити волосся, заплющивши очі.

Якщо води немає, підійде так званий сухий метод. Використовується, наприклад, дитяча присипка, мука, будь-який безпечний для здоровʼя людини порошок – вони діють за принципом фізичного видалення (хемосорбції) токсину. Акуратно вбиваючими рухами (хлопками) порошок вбивається у шкіру над рушником чи простирадлом. Текстиль потім — як і одяг — теж герметизується у пакеті.

За першої можливості потрібно звернутися за медичною допомогою.

Як лікувати отруєння нервово-паралітичним газом

У підтвердженому випадку інтоксикації нервово-паралітичним газом потрібен антидот – засіб, який допоможе нівелювати ознаки інтоксикації (хоча навіть при правильно призначеному лікуванні не виключені серйозні ушкодження ЦНС).

Лікування отруєння нервово-паралітичними речовинами наразі с ґрунтується на двох групах лікарських засобів: це холінолітики або реактиватори холінестерази.

Отже, при встановленій інтоксикації потрібно застосувати антидот. Наразі найпростіше дістати атропін, його вводять внутрішньомʼязово (рідше підшкірно) у дозі 2-6 мл. Інʼєкції повторюються весь час, який потрібний для елімінації токсину (2–4 доби). Атропін (або будь-який інший антидот) можна використовувати лише у разі підтвердженої газової атаки, оскільки таке лікування може бути небезпечне, особливо коли проводиться нефахівцем. Наприклад, при отруєнні та на тлі зниженого вмісту кисню в крові цей алкалоїд може призвести до фібриляції передсердь та смерті.

При гострій інтоксикації можливе застосування інших холінолітиків, таких як платифілін, метацин, скополамін.

Реактиватори холінестерази (тримедоксиму бромід, ізонітрозин, пралідоксим тощо) використовуються тільки протягом першої доби (після отруєння) внутрішньомʼязово.

Для запобігання або зупинки судом можуть застосовуватися протисудомні засоби за рішенням лікаря.

Нічого катастрофічного, якщо жодного з антидотів під рукою немає – важливо зосередитися на перших заходах протидії: захисту дихання та шкіри, а також дегазації.

«Просунута» дегазація – дезактивація нервово-паралітичних речовин

Після заходів щодо першого захисту та використання антидоту (за потребою \\ можливості) обовʼязкова т.зв. дегазація (дезактивація).

У нормі для дегазації застосовують рідкі дезактиватори-лужні речовини, котрі наносяться на шкіру (шерсть, поверхні) за допомогою пульверизатора:

• водний розчин гідроксиду натрію – для усунення зарину або зоману.
• нашатирний спирт \\ 10% розчин аміаку – «усуває» зарин, зоман, табун
• 3% перекис водню: при підлужуванні аміаком використовується для дезактивації зарину
• 3-5% розчин гіпохлориту натрію – «усуває» циклозарин і VX (найтоксичніший з агентів)
• 15% розчин соляної чи сірчаної кислоти – табун.

Якщо немає рідких дезактиваторів, підійдуть, знову ж таки, порошки. Причому останнім часом вони стають популярнішими, ніж спреї, оскільки вони є універсальними, тобто. для їх використання нам не потрібно точно визначати отруйну речовину. Деякі із сухих дезактиваторів нескладно виготовити в домашніх умовах самостійно.

Потрібно приготувати суміш у співвідношенні 5:2:3 наступні компоненти

• 5 частин бентонітового наповнювача, який просто купити у зоомагазині та подрібнити до порошкоподібного стану; працює як фізичний сорбент
• 2 частини негашеного (будівельного) вапна; хімічний сорбент
• 3 частини та хлорного вапна; окисник.

На три частини хлорки (діє як окислювач) йде дві частини негашеного вапна (хімічного сорбенту) та пʼять частин бентоніту, що працює як фізичний сорбент.

Таким порошком можна обробляти і людей, і домашніх вихованців. Ця суміш – що важливо! — має необмежений термін придатності.

Для дезактивації фосфорорганічних речовин підійде і «спортивна магнезія» – так званий гімнастичний тальк, гідроксокарбонат магнію, що використовується у мирному житті для підсушування рук під час вправ на снарядах. Спортивна магнезія — сіль магнію, що котра собою білий порошок або розчин — може виступати і як дегазатор при поєднанні з окислювачем (та ж хлорне вапно) у пропорції 1:1, після чого готова до використання для дегазації.