Фіксовані гонорари замість націнки: нова аптечна економіка Франції

Нормативно-правова база регулювання торгової маржі аптек

У Франції ціни на ліки, що підлягають відшкодуванню страховою системою (тобто реімбурсовані рецептурні препарати), встановлюються державою і включають фіксовану граничну маржу аптеки. Комітет з економіки охорони здоров’я (CEPS) за погодженням з виробниками визначає оптову та роздрібну ціну таких препаратів, враховуючи регульовані націнки дистриб’юторів (оптовиків і аптек). Базовим документом, що визначає правила ціноутворення, є наказ від 4 серпня 1987 року (з численними змінами), який встановлює шкалу граничних марж для аптек на відшкодовувані ліки та вакцини. Цей наказ неодноразово змінювався для адаптації моделі винагороди аптек до ринкових змін – зокрема у 1990-х та 2010-х роках (детально розглянуто нижче).

Натомість ліки, що не відшкодовуються (переважно безрецептурні засоби, а також рецептурні, не включені до переліку відшкодовуваних), не підпадають під державне цінове регулювання. Аптеки можуть вільно встановлювати роздрібні ціни на такі препарати , що стимулює конкуренцію. Це означає, що маржа на безрецептурні ліки у Франції є вільною – за оцінками, в середньому близько 30–36% від ціни, залежно від продукту та аптеки. Водночас аптеки зобов’язані забезпечувати прозорість цін: у торговому залі мають бути видимі цінники на всі ліки, а для препаратів поза прямою видимістю – доступний каталог або маркування на коробках.

Ключову роль у регулюванні відіграють також галузеві угоди між аптечними професійними об’єднаннями та страховим фондом. Національна конвенція між аптекарями та страховою касою (Assurance Maladie) визначає деталі винагороди аптек за відпуск препаратів, зокрема розмір так званих «гонорарів за відпуск» (honoraires de dispensation). Ці угоди затверджуються державою (шляхом оприлюднення відповідних додатків (avenants) до конвенції у Journal Officiel), набуваючи обов’язкової сили . Важливим нормативним актом стала Ордонанс від 8 червня 2017 року, яка закріпила правову базу для стягнення гонорару за відпуск навіть у випадку, коли реімбурсований препарат відпускається без рецепта. Таким чином дерегуляційні та регуляційні норми працюють у комплексі: держава визначає граничну маржу й обов’язкові платежі за відпуск для ліків, що фінансуються системою страхування, водночас залишаючи ринкове ціноутворення для інших категорій.

Історична еволюція системи регулювання маржі

До 1990 року модель оплати аптек у Франції була майже повністю залежною від відпускної ціни ліків. Аптеки отримували фіксований процент від ціни препарату, тобто пропорційну маржу, однакову для дорогих і дешевих препаратів . Такий підхід призводив до того, що на дорогих медикаментах прибуток аптек зростав непропорційно, хоча реальні зусилля з відпуску не були більшими, ніж для дешевших ліків. У 1990 році уряд запровадив дегресивну шкалу націнки: було встановлено декілька цінових траншів, для кожного з яких діє свій (менший для вищих цін) процент маржі . Іншими словами, чим вища ціна медикаменту, тим нижчий процент заробітку аптеки на частину ціни понад певні пороги. Ця реформа вперше обмежила надмірно високі доходи від дорогих ліків і вирівняла мотивацію аптек щодо асортименту.

1999 рік став наступним важливим етапом. По-перше, державою був дозволений генеричний замінник (право аптек заміняти брендований препарат на генерик за згодою пацієнта). Щоб аптеки були зацікавлені пропонувати дешевші генерики, було вирішено уніфікувати їх маржу з оригінальними препаратами. Практично це означало, що аптека отримує таку саму винагороду від продажу генерика, як і від дорожчого оригіналу. Реалізовано це двома способами: 1) формулою розрахунку націнки, яка враховує ціну референтного бренду, і 2) дозволом на більші знижки (rebate) від виробників генериків для аптек. Зокрема, законодавчо підняли граничний рівень знижок для аптек при закупівлі генериків до 10,74% (проти ~2,5% для брендів), а також дозволили додаткові маркетингові винагороди до 15%. Це створило умови, за яких реальний прибуток аптеки від генерика міг навіть перевищувати офіційну маржу. Приклад: якщо оригінал має ціну виробника 10 €, а генерик – 5 €, то в 2006 р. аптека продавала генерик за ~8,66 € (враховуючи регульовану маржу та фіксовану націнку), купуючи його напряму у виробника за ~3,79 € після максимальної знижки. Чистий заробіток аптеки становив ~4,86 € з коробки генерика, майже дорівнював різниці в ціні між оригіналом і генериком. Така «бонусна» маржа на генерики була свідомо запроваджена державою для стимулювання їх поширення і зменшення видатків страховика на ліки. Втім, згодом (у 2008 році) надмірні бонуси було дещо обмежено – встановлено єдиний комбінований ліміт знижок та виплат 17% замість попередніх 10,74%+15% , щоб збалансувати заощадження системи і прибутки аптек.

Одночасно у 1999 році вперше введено фіксовану частку в структурі маржі: до формули роздрібної ціни додали паушальну суму 0,53 € за кожну продану упаковку. Цей фіксований «націнковий» збір був включений у ціну ліків і відшкодовувався страховиком як частина вартості. Мета новації – підвищити винагороду аптек за відпуск дешевих препаратів (де процентна маржа дає малі суми) та зменшити залежність доходу лише від ціни. Таким чином, з кінця 90-х сформувалася так звана «згладжена дегресивна маржа» (marge dégressive lissée, MDL): поєднання дегресивного процента, верхнього обмеження маржі для найдорожчих ліків і фіксованої надбавки на одиницю товару .

У 2000-х роках держава продовжувала коригувати параметри цієї моделі. Змінювалася кількість і границі цінових траншів та ставки маржі для них, щоб оптимізувати розподіл доходів. Проте кардинальна реформа відбулася з 1 січня 2015 року. Цю реформу було закріплено в рамках додатку №3 до національної конвенції (avenant 3, 2014) та нормативних актах кінця 2014 – початку 2015 рр., і вона фактично змінила парадигму оплати роботи аптекаря. Основні зміни з 2015 року такі:

• Впроваджено окрему плату за професійну послугу відпуску ліків – «гонорар за відпуск» (honoraire de dispensation). Аптека стала отримувати фіксовану суму за кожну видану упаковку реімбурсованого препарату, незалежно від його ціни і навіть від наявності рецепта. Станом на 2015 р. цей базовий гонорар становив 0,82 € за упаковку, у 2016 р. його було підвищено до 1,02 € . Для великих пакувань із курсом лікування на 3 місяці гонорар визначено в 2,75 € (що приблизно відповідає потрійному розміру). У віддалених заморських департаментах до гонорару застосовується той самий коефіцієнт підвищення, що й до цін на ліки (з огляду на логістичні витрати). Вартість гонорару покривається страховою касою за тим же відсотком, що й ліки: якщо препарат відшкодовується, наприклад, на 65%, то і гонорар на 65%, при 100% – повністю.
• Зменшено частку процентної маржі в ціні ліків. Одночасно з уведенням гонорару, паушальну надбавку 0,53 € (1999 р.) було прибрано з формули ціни, а ставки процентної націнки переглянуті. Відтепер більша частина доходу аптеки за одиницю ліків формувалася через гонорар, а не через відсоток від ціни. Ба більше, було впроваджено плафонування маржі на найдорожчі препарати: вище певної ціни аптечна націнка не нараховується (фактично нульовий % понад поріг). Це остаточно усунуло надприбутки від відпуску препаратів дуже високої вартості .
• Додатковий гонорар за «складні» рецепти. Усвідомлюючи, що деякі продажі потребують більше роботи (консультації), ввели доплату за обслуговування рецепту з великою кількістю препаратів. З 2015 року аптека отримує 0,51 € зверху до всіх інших нарахувань за кожен рецепт, що містить 5 і більше різних найменувань реімбурсованих ліків . Цей «гонорар за складний рецепт» повністю оплачується страховиком (100%) і мотивує приділити увагу таким пацієнтам, зокрема скласти для них зручний план прийому ліків .

Реформа 2015 року суттєво змінила структуру доходів аптек. Якщо до того понад 90% заробітку формувалося через торгову націнку з ціни, то у 2015–2016 рр. значну частку стали давати фіксовані гонорари. Для прикладу, у 2015 р. понад половину сукупної регульованої маржі аптеки ще становила ціна-залежна маржа, а решта – гонорари; у 2019 р. частка маржі з ціни впала до ~34%, а в 2020 р. – лише ~24%. Відтак оплата праці аптекаря дедалі менше залежить від вартості проданих ліків і більше – від кількості відпущених упаковок та наданих послуг, що було головною метою реформи.

Наступний раунд реформ закріплено в додатку №11 до національної конвенції (avenant 11), підписаному 20 липня 2017 року між страховою касою (UNCAM) та професійними об’єднаннями аптекарів . Цей етап, реалізований у 2018–2020 роках, розширив перелік гонорарів за відпуск і передбачив поетапне перенесення значної частини залишкової процентної маржі у фіксовані виплати. З 1 січня 2019 року, окрім базового 1,02 € за упаковку та 0,51 € за складний рецепт, було запроваджено ще три нові види гонорарів :

• Гонорар за рецепт (виконання рецепту, що містить принаймні один реімбурсований препарат) – 0,51 € за кожен рецепт . (Цей платіж, по суті, доповнив базовий гонорар «за коробку», щоб винагорода залежала і від факту обслуговування рецепта як такого).
• Гонорар за відпуск специфічних ліків – 2,04 € (з 2019 р.), підвищений до 3,57 € з 2020 року . Він нараховується за відпуск препаратів, що потребують особливої уваги (перелік визначено в додатку до конвенції): це, наприклад, імунодепресанти, противірусні, психотропні засоби тощо . Мета – врахувати додатковий час на консультування щодо таких ліків (особливо важких у застосуванні або з серйозними побічними діями).
• Гонорар за обслуговування вразливих груп пацієнтів – 0,51 € (2019) підвищений до 1,58 € з 2020 року за виконання кожного рецепту для малих дітей (до 3 років) або осіб старше 70 років . Цей платіж покликаний компенсувати аптекарям додаткову увагу і час, які потребують дуже юні або літні пацієнти (перевірка дозувань, поліпшення прихильності до лікування тощо).

Всі перелічені гонорари оплачуються страховою системою. Базові 0,51 € за рецепт та спеціальні 2,04/3,57 € – на 70% коштом обов’язкового медстрахування (і 30% доплачує приватна страхова доповідь, або 100% якщо у пацієнта пільгове покриття), тоді як гонорар за складний рецепт (5+ ліків) фінансується повністю обов’язковим страхуванням. Для пацієнта ці виплати невидимі – вони включені в структуру ціни рецепта і відображаються у чекові Vitale.

За підсумками цих реформ шкалу процентної маржі аптек було знову скориговано з 2019–2020 років (докладно – у таблиці нижче). Станом на 2020 рік регульована націнка аптеки на реімбурсовані ліки становить:

Як бачимо, маржа є дегресивною: найбільший відсоток (10%) застосовується лише на найдешевші ліки, і зі зростанням ціни відсоток зменшується до нуля для частини ціни, що перевищує ~1 930 €. Таким чином, максимальний абсолютний заробіток аптеки на одній одиниці лікарського засобу обмежений – навіть якщо препарат коштує десятки тисяч євро (наприклад, інноваційні онкологічні чи рідкісні ліки), аптека отримає не більше приблизно 96 € маржі плюс фіксовані гонорари за відпуск. Це політика «стелі» запроваджена з міркувань економії коштів страхування і справедливого відшкодування роботи аптекаря (витрачені ним зусилля не залежать від ціни настільки, щоб виправдати надприбутки).

Сучасний механізм винагороди аптек за категоріями ліків

На сьогодні модель регулювання можна підсумувати так:

• Реімбурсовані рецептурні препарати. Ціни на них встановлюються державою за участі CEPS. Роздрібна ціна включає: ціну виробника, оптову націнку, регульовану маржу аптеки (за шкалою) та ПДВ 2,1%. Аптека при відпуску отримує регульовану торгову маржу плюс набір гонорарів за відпуск, описаних вище. Сукупно ці складові утворюють «регульовану маржу» аптеки. Наприклад, для кожної упаковки антибіотику за рецептом аптека додасть до рахунку: X% від ціни (згідно з таблицею) + 1,02 € (гонорар за упаковку) + 0,51 €, якщо в рецепті ≥5 позицій, + 0,51 €, якщо рецепт для пенсіонера або малюка, + 2,04/3,57 €, якщо препарат специфічний. Всі ці надбавки оплачуються страховими фондами за тим же тарифом відшкодування, що і сам препарат. Таким чином, основний дохід аптеки від рецептурних ліків надходить не від надбавки до ціни для пацієнта, а від страхових виплат, що компенсують встановлені державою маржу та гонорари. Для пацієнта, що придбав препарат за рецептом, відпускна ціна залишається незмінною у будь-якій аптеці – конкуренція між аптеками тут нецінова, а радше сервісна.
• Рецептурні препарати, які не підлягають відшкодуванню. Це ліки, виписані лікарем, але не включені до списку відшкодувань (або відпускаються без покриття, якщо пацієнт не охоплений страховкою). Ціни на них держава не фіксує, тобто аптеки можуть самостійно призначати торгову націнку. Здебільшого ринок все одно орієнтується на певні середні рівні націнки (20–30%). При відпуску такого препарату гонорари за відпуск офіційно також можуть стягуватися (особливо після ордонансу 2017 р., що дозволив гонорар і без рецепта), але оплачуватиме їх сам пацієнт, оскільки страховик не бере участі. На практиці це означає: якщо ліки недорогі, аптека може включити 1,02 € за відпуск у чек пацієнту, але ринкова конкуренція може стримувати аптеки від підняття ціни, бо покупець може обрати іншу аптеку. В цьому сегменті аптеки конкурують ціною, і маржа формується ринково – хтось може робити знижки, акції тощо, особливо на популярні OTC-препарати або парафармацевтичні товари, щоб залучити клієнтів.
• Безрецептурні препарати (OTC). Франція зберігає модель, за якої навіть безрецептурні ліки продаються виключно через аптеки (за невеликим винятком кількох позицій, дозволених для продажу поза аптекою). Оскільки вони не відшкодовуються страховою касою, їх ціна повністю вільна. Аптечна мережа саморегулюється: професійні асоціації можуть рекомендувати певний рівень націнки, але законодавчих обмежень немає. Як наслідок, маржинальність на OTC зазвичай вища, ніж на рецептурних: близько 30–40% від ціни, а на деякі косметичні чи фітопрепарати – і більше . Аптеки часто перехресно субсидують свій бізнес: менша маржа на регульованих товарах компенсується більшою прибутковістю від косметики, дієтичних добавок, медичних виробів тощо. Держава спонукає до прозорості і тут – ціни на OTC мають бути чітко марковані, щоби споживач міг обирати. Варто відзначити, що на частку безрецептурних та парафармацевтичних товарів зараз припадає помітна частина доходу аптек, тому управління асортиментом стає ключовим для фінансового здоров’я аптеки.

Механізми індексації прибутковості аптек з урахуванням структури продажів

Державна політика Франції щодо оплати аптек враховує зміни у структурі їх діяльності та асортименту. «Індексація» прибутковості аптек означає коригування моделі винагороди відповідно до зовнішніх факторів, таких як зниження цін на ліки, збільшення частки дешевих генериків чи поява дорогих інноваційних препаратів, а також зміна обсягів споживання ліків. Кілька ключових механізмів забезпечують таку адаптивність:

• Перенесення акценту з націнки на фіксовані гонорари. Це головний довгостроковий механізм «відв’язування» доходів аптек від коливань цін і обсягів. Як вже зазначалося, реформи 2015–2020 рр. мали за мету зробити до 70% заробітку аптеки незалежним від вартості препаратів . Коли ціни ліків постійно знижуються (через конкуренцію генериків, перегляд тарифів державою – зокрема, у 2024 р. індекс споживчих цін на фармпродукцію -2,25%, чисто відсоткова маржа давала б аптекам щораз менше доходів. Запровадження гонорару за кожну продану упаковку фактично проіндексувало винагороду аптек на обсяг роботи (відпущених упаковок): навіть якщо ціна впала, аптека все одно отримає 1,02 € за свою послугу. Це стабілізує виручку при падінні середньої вартості ліків. Додаткові ж гонорари (за рецепт, за вразливі групи, за специфічні ліки) індексують оплату на складність роботи і потреби пацієнта. Наприклад, якщо частка пацієнтів похилого віку зростає, аптека отримуватиме відповідно більше надбавок 1,58 € за кожен їхній рецепт, що компенсує можливе збільшення часу на обслуговування. У результаті сьогодні гонорари за відпуск стали основним джерелом доходу аптек (перевищили половину всієї регульованої оплати), підвищивши передбачуваність доходів.
• Захисні застереження («клаузули») у конвенціях. Аби запобігти ситуації, коли окремі аптеки постраждають від реформування системи, в угодах 2017 р. впроваджено спеціальні механізми. Зокрема, передбачено «clause de sauvegarde» – індивідуальне гарантування: якщо для якоїсь аптеки сукупна річна виручка від реімбурсованих ліків зменшиться через зміну марж/гонорарів, то страхова каса забезпечить підтримку, щоб компенсувати надмірне падіння . На галузевому рівні діє «clause de revoyure» – умова перегляду: якщо загальний обсяг винагороди всіх аптек за відпуск ліків скоротиться більш ніж на 1% порівняно з попереднім періодом, сторони зобов’язуються відновити переговори і скоригувати тарифи . Такі положення фактично індексують систему на макрорівні: спад доходів більше певного порогу автоматично запускає процес перегляду моделі, щоб відновити баланс.
• Урахування асортименту і структури продажів. Держава аналізує, які саме товари продають аптеки і як це впливає на їх дохідність. Наприклад, якщо зростає частка дороговартісних ліків у структурі обороту (у 2024 р. ліки з ціною >150 € склали 42% продажів реімбурсованих препаратів , то хоча абсолютний оборот зростає, процентна маржа з них обмежена (5% і 0% понад поріг). Щоб аптеки не були демотивовані відпускати такі ліки (які часто критично важливі для пацієнтів), страховик через конвенцію 2017 р. інвестував 280 млн € на підвищення гонорарів у 2018–2020 рр., компенсуючи втрати маржі. По суті, гроші, які аптеки «недозаробили» через зрізання відсотків на дорогих препаратах, їм повернули у вигляді нових фіксованих оплат. Так держава індексує доходи аптек відносно зміни структури реалізації: більше дорогих ліків – більше фіксованих надходжень замість відсотків. З іншого боку, якщо в продажах переважають дешевші генерики (низькі абсолютні ціни), то аптека отримує стабільний гонорар за одиницю + має право на додаткові знижки від виробників генериків (як описано вище), що теж слугує індексацією її прибутку під структуру (більше генериків – більше постачальницьких бонусів) .
• Перегляд (індексація) ставок з часом. Націнки та гонорари не є сталими величинами – держава періодично їх переглядає з урахуванням інфляції, економічних умов та стану аптечної мережі. Так, базовий гонорар 1,02 € може бути змінений у майбутньому; уже закладено механізм щорічного обговорення в рамках конвенції. У 2019–2020 рр. ми бачили підвищення деяких надбавок (для дітей/літніх – з 0,51 до 1,58 €, для специфічних ліків – з 2,04 до 3,57 €). Це фактично індексація оплати на зростання навантаження та важливість ролі аптекаря у цих сегментах. Якщо в майбутньому, скажімо, значно збільшиться кількість поліпрепаратних пацієнтів, можна очікувати і підвищення гонорару за складний рецепт або впровадження нових категорій виплат.

Крім суто механізмів маржі, держава розширює перелік оплачуваних послуг аптек, що теж є формою підтримки їх прибутковості. Наприклад, аптекарям зараз додатково платять за проведення вакцинації, за консультації з правильного прийому ліків (білань медикації) для пацієнтів із великою кількістю призначень, за участь у програмах громадського здоров’я. Ці нові джерела доходу зменшують залежність аптеки від продажу товарів і слугують індексацією її ролі як медичного закладу першого контакту.

Вплив регуляції на фінансову стабільність аптек

Державна політика регулювання маржі у Франції спрямована на забезпечення стійкості та рівноваги аптечної мережі. Загалом її вплив можна оцінити як позитивний в плані стабілізації доходів більшості аптек, хоча перерозподіл доходів між різними типами аптек дійсно відбувся.

По-перше, завдяки реформам останніх років, аптеки стали менш вразливими до падіння цін на ліки. Раніше здешевлення препаратів (наприклад, після втрати патенту) боляче било по прибутках аптек, оскільки 25% від 100 € та 25% від 10 € – це велика різниця. Тепер же значну частку заробітку становлять фіксовані суми, що не залежать від ціни ліків. За даними рахунків соціального страхування, у 2018 р. після кількох років спаду регульована маржа аптек стабілізувалася, а в 2019 р. навіть зросла на 2,4% – багато в чому завдяки новим моделям оплати, які компенсували втрати від здешевлення препаратів. Тобто реформи виконали свою захисну функцію: «трансфер частини маржі в гонорари дозволив зменшити залежність доходів аптек від падіння цін і обсягів ліків».

По-друге, усунуто перекоси в прибутковості на різних видах ліків. Раніше аптеки, що спеціалізувалися на дорогих препаратах (наприклад, онкологічних, для ВІЛ тощо), могли отримувати непропорційно високі прибутки від декількох продажів, тоді як сільські аптеки з дешевшими рецептами ледь зводили кінці з кінцями. Встановлення стелі маржі та єдиних гонорарів вирівняло ситуацію. Тепер кожна продана коробка ліків приносить аптеці певний гарантований дохід, а не мізерні центи у випадку дешевих препаратів. Це особливо підтримало малі аптеки з високою часткою генериків у продажах. З іншого боку, «перевиробники» дорогих ліків втратили частину доходів, але, як уже згадувалось, отримали компенсацію через нові платежі. За підрахунками, перерозподіл 2015 року знизив сумарну маржу по дорогих препаратах на ~300 млн € по країні, але ці кошти були перенаправлені в систему фіксованих виплат, розподілених між всіма аптеками. Це підвищило фінансову рівновагу: доходи аптек тепер більше залежать від кількості обслужених пацієнтів, ніж від специфіки ліків, які ті купують.

По-третє, введені запобіжники запобігли фінансовим потрясінням. Клаузула перегляду (1% загального спаду) фактично застрахувала галузь від різкого падіння прибутковості. А індивідуальна підтримка гарантувала, що жодна аптека не збанкрутує лише через зміну правил гри: якщо б фінансовий показник різко погіршився, можна було отримати адресну допомогу. Це вселило аптекам впевненість впроваджувати нову модель. В результаті, хоча кількість аптек у Франції повільно зменшується (в основному через демографічні причини і тенденцію до укрупнення бізнесу), масових закриттів, пов’язаних з реформою маржі, не відбулося. Навпаки, галузеві звіти відзначають поступове зростання середньої виручки і стабілізацію прибутків в останні роки . У 2021–2022 роках багато аптек навіть продемонстрували високу рентабельність, що додатково підтримано оплатою нових послуг (тестування на COVID-19, вакцинація тощо).

Державні органи (Міністерство охорони здоров’я, страхові каси) постійно моніторять економічний стан аптек. Діє Обсерваторія винагороди аптек , яка щороку аналізує структуру доходів і витрат аптечних закладів. На основі цих даних ухвалюються рішення про чергові коригування тарифів. Цілі цієї політики чітко окреслені урядовцями: «трансформувати, захистити та підвищити цінність ролі фармацевта як медичного професіонала». Регульована маржа розглядається не як самоціль, а як інструмент досягнення ширших цілей – економія бюджетних коштів на ліки (через контроль цін), забезпечення доступності аптек у всіх регіонах та стимулювання нових сервісів охорони здоров’я на базі аптек.

Як бачимо, французька модель регулювання торгової маржі аптек пройшла шлях від простої процентної надбавки до складної системи, що поєднує регресивну націнку та низку фіксованих гонорарів. Ця еволюція була продиктована необхідністю стримувати витрати на дорогі ліки, заохочувати використання генериків і водночас підтримувати економічну стабільність ~21 тисячі французьких аптек. Нормативні акти – від наказу 1987 року до недавніх урядових постанов – послідовно впроваджували зміни, узгоджені з професійною спільнотою. У результаті сьогодні ціни на рецептурні ліки уніфіковані в масштабах країни, пацієнти захищені від переплат, а аптеки – від різких втрат доходу. Держава досягла своїх цілей: витрати страхового фонду на розповсюдження ліків прозорі і контрольовані, роль аптекаря як консультанта та ланки первинної медичної допомоги підсилено фінансовими стимулами. Французький досвід демонструє, що грамотне регулювання торговельної маржі може бути ефективним інструментом державної політики в секторі лікарського забезпечення, забезпечуючи баланс інтересів системи охорони здоров’я, пацієнтів і самих аптечних закладів.