Водно-електролітний баланс: відновлюємо статус-кво

Чи відрізняється тактика регідратації при різних станах: після інтенсивних фізичних навантажень, занять спортом, при отруєннях тощо?

– Патологічна нестача води та електролітів виникає, коли їх надходження не відповідає потребам організму або порушуються механізми виділення та регуляції. Дегідратація – надмірна втрата організмом води та електролітів – виявляється такими симптомами, як втома, брак енергії, сухість в роті, сухість шкіри, головний біль, запаморочення, закреп, потемніння сечі.

Сильна спрага і відчуття втоми виникають при втраті рідини в кількості близько 2% від маси тіла, а при втраті 12% і більше людина не зможе відновитися без допомоги лікаря.

При дегідратації внаслідок інтенсивного фізичного навантаження обсяг втраченої через рясне потовиділення рідини може компенсуватись обсягом рідини, яка вводиться. Оскільки з потом організм втрачає також і електроліти, можна компенсувати їх втрату за допомогою ізотонічних розчинів або суміші Регідрон.

У випадку втрати електролітів при блюванні та /або діареї внаслідок кишечної інфекції, ацетонемічного синдрому або раннього токсикозу вагітних тощо суміші електролітів використовують у вигляді пероральної регідратації або інфузійної терапії.

Якої шкоди здоровʼю може бути завдано, якщо не поповнити електроліти, коли це необхідно?

– Невідкоригована електролітна недостатність небезпечна для здоров’я, і може бути причиною смерті.

Адже при гіпокаліємії у пацієнта виникає відчуття поколювання і тяжкості в кінцівках, мʼязова слабкість і швидка стомлюваність. З боку серцево-судинної системи може відзначатися тахікардія, гіпотензія, збільшення розмірів серця. Пацієнт стає млявим, у нього може порушуватись ковтання, тимчасові паралічі і навіть розлади свідомості – від сонливості і сопору до коми.

1. Дефіцит натрію виявляється швидкою втомлюваністю, запамороченням, нудотою, блюванням, зниженням артеріального тиску, судомами, порушеннями свідомості.
2. Зниження вмісту кальцію в плазмі крові характеризується підвищенням нервово-мʼязової збудливості, аж до тетанії, слабкістю, запамороченням, тахікардією.
3. Дефіцит магнію виявляється підвищенням рефлекторної активності, судомами або мʼязовою слабістю, артеріальною гіпотензією, тахікардією.

Клініка при різних ступенях натріємії

Які електроліти швидко вичерпуються?

– Порушення водно-електролітного балансу часто супроводжується нестачею в організмі життєво важливих електролітів:

• калію,
• магнію,
• натрію,
• кальцію.

Відомо, що калій – головний внутрішньоклітинний іон. Він бере участь в синтезі білка, електричній активності клітини, утилізації глюкози. Він регулює м’язову активність, особливо нервово-м’язову збудливість і скорочення м’язів. Серце надзвичайно чутливе до змін рівня калію. Гіпокаліємія є однією з причин розвитку порушень ритму серця – пароксизму фібриляції передсердь та пароксизмальної надшлуночкової тахікардії.

Натрій міститься в міжклітинному просторі, забезпечує діяльність нервової, серцево-судинної системи, обміну вуглекислого газу. При втраті солей може виникати гіпотонічна дегідратація. Наприклад, в поліурічній стадії гострої ниркової недостатності, при хронічному пієлонефриті, прийомі сольових проносних засобів, дієті, бідній натрієм, заповненні втраченої рідини дистильованою водою, осмотичному діурезі при цукровому діабеті, наднирковій недостатності. Гіпотонічність плазми і інтерстиціальної рідини обумовлені переважною втратою натрію. Переважання вмісту білка в клітинах порівняно із інтерстиціальною рідиною сприяє осмотичному переміщенню води з позаклітинної рідини в клітини. Внаслідок цього при гіпотонічній дегідратації позаклітинний простір зменшується, а клітини набухають.

Магній гальмує нервову систему, допомагає клітинам засвоювати кисень. Іонізований кальцій бере участь в роботі серця, скелетних мʼязів, згортанні крові тощо.

За допомогою яких препаратів можна швидко відновити вміст електролітів?

– Залежно від тяжкості дегідратації лікування проводять амбулаторно або в стаціонарі. При легкій або помірній втраті води та електролітів проводиться пероральна регідратація, при тяжкій – в стаціонарних умовах за допомогою інфузійної терапії.

Для пероральної дегідратації призначають сольові розчини (Регідрон тощо) які містять життєво важливі електроліти.

NB! Дуже важливо, щоб в розчинах для пероральної регідратації була також глюкоза. Причому її концентрація не повинна перевищувати 2%. Адже при більшому вмісті глюкози відразу збільшиться осмолярність в порожнині кишечника порівняно з кровʼю. Це дуже швидко призведе до посилення надходження води з крові в кишечник, а значить, до посилення діареї.

Саме тому використання солодких фруктових соків, солодких газованих напоїв (пепсі-кола, кока-кола тощо) з високою концентрацією глюкози, високою осмолярністю, а також неадекватною концентрацією мікроелементів при проведенні пероральної регідратації не рекомендується. Небезпечною є також ситуація, коли вміст глюкози в розчині менш як 1%. В цьому випадку глюкоза припиняє функцію транспортера для мікроелементів (в тому числі для натрію), в результаті чого не буде відбуватися достатнє надходження натрію і води з кишечника.

Ізотонічна або дещо гіпотонічна осмолярність розчинів – 245-250 мосмоль/л – створює оптимальні умови для всмоктування рідини з порожнини кишечника.

Поки не припинилася нудота, розчини для регідратації треба пити обережно – по 1-2 ковтки кожні 10 хвилин.

Якщо стан суттєво не покращується, або погіршується, в стаціонарних умовах крапельно внутрішньовенно вводять розчини натрію хлориду і глюкози різної концентрації.

Для вибору розчину, обсягу, швидкості його введення визначають кількість натрію, калію, магнію, кальцію в крові.

У наш час інфузійні ізотонічні електролітні розчини використовують при:

• ізотонічній дегідратації будь-якого походження;
• для компенсації дефіциту поза- і внутрішньоклітинної рідини та електролітів при діареї різної етіології, опіках, перитоніті.

Вони також зменшують агрегацію форменних елементів та в’язкість крові, покращуючи її реологічні властивості та перфузію тканин, попереджуючи таким чином розвиток необоротних змін у тканинах, а також підвищуючи ефективність гемотрансфузійних заходів при масивних крововтратах і тяжких формах шоку.

Натрій є основним катіоном позаклітинного простору, тому йому і належить головниа роль у розчинах, які вводять:

• розчин Рінгера містить іони натрію, калію, хлору, кальцію;
• Ацесоль містить ацетат і хлорид натрію та хлорид калію;
• Дисоль містить ацетат і хлорид натрію.

Якщо немає блювання і діареї, можна використати таблетовані препарати, що містять мікроелементи, наприклад аспаркам (містить калій і магній) або препарати кальцію.

Як довго потрібно застосовувати такі засоби і чи показана мінеральна вода у таких випадках?

– При порушеннях водно-електролітного обміну лікування повинно тривати до відновлення кислотно-основного та електролітного гомеостазу.

Щодо мінерально води. Відомо, що вона за рівнем мінералізації ділиться на три види:

• столова;
• лікувально-столова;
• лікувальна.

Столова мінеральна вода ще має назву «питна». Найпоширеніші в Україні її представники – «Миргородська» та «Моршинська». Таку воду можна пити щодня без обмежень. Адже у складі столової води не більше 1 грама солей на літр і мала кількість інших мікроелементів. Ця вода корисна для здоровʼя, але не використовується для лікування.

Лікувально-столова мінеральна вода (наприклад, «Лужанська») містить від 1 до 10 грамів солей на літр рідини, а біологічно активні елементи в ній несуттєво перевищують допустимі норми. Такий напій рекомендується використовувати для профілактики хронічних захворювань.

Лікувальна вода відрізняється найвищим рівнем мінералізації – містить більш як 10 грамів солей на літр. При вживанні такої води змінюється природне середовище кишечника і активізується вироблення необхідних ферментів. Тому пити її можна лише коротким курсом і виключно за рекомендацією лікаря.

Інколи для відновлення водно-сольових ресурсів організму мінеральні води використовують також. Однак концентрація солей в мінеральній воді набагато нижча, аніж в спеціальних розчинах для пероральної регідратації, що небезпечно в сенсі розвитку гіпергідратації і формування набряків.

NB! Крім того, без глюкози електроліти не всмоктуються. Безглюкозні розчини електролітів лише погіршують стан пацієнта – підсилюють діарею, оскільки діють як звичайне сольове проносне.

Чи можна щодня протягом тривалого періоду вживати воду, збагачену, наприклад, сорбітолом, вуглекислотою і мінералізацією мг/дм3: 2500-3000 ?

– Останнім часом при фізичних навантаженнях, алкогольних та харчових інтоксикаціях, токсикозі під час вагітності, діареї, отруєннях, лихоманці, гострих кишкових інфекціях, у якості регідратаційного і дезінтоксикаційного засобу дійсно застосовується «REO вода для медичних цілей», що містить іони натрію в концентрації 900 мг/л, калію – 160 мг/л, магнію та кальцію ‑ 50 мг/л, хлору – 1600 мг/л, гідрокарбонатів – 300 мг/л, сорбітол – 90 мг/л при загальній мінералізації 2500-3000 мг/дм3. Показано, що при застосуванні даного засобу швидко нормалізується водно-електролітний баланс організму і сечовиділення. Тому його слід використовувати при значному фізичному навантаженні, а за рекомендації лікаря – при ряді захворювань, коли є ризик порушення водно-електролітного балансу в організмі.

Чи безпечно щодня вживати різні «електролітні розчини», приготовані на основі готових електролітних сумішей, кето-електролітних сумішей, амінокислотних порошків тощо?

– Так, сьогодні це стало популярним, але не завжди є доречним. Внаслідок інтенсивних фізичних навантажень при активному потовиділенні втрачаються вода і електроліти. Нестача натрію і калію порушує діяльність міокарда, а дефіцит кальцію при зневодненні може викликати мʼязові спазми. Ізотонічні напої – це водні розчини електролітів (хлориди натрію, калію, кальцію, магнію). У складі цих напоїв присутній невеликий відсоток вуглеводів, які є джерелом «швидкої» енергії і підвищують запаси глікогену в крові.

Особливо ізотонічні розчини потрібні велосипедистам, а також атлетам, які займаються бігом на довгі дистанції.

Електролітні розчини обовʼязково повинні входити в раціон спортсменів, які тренують витривалість, коли тренування тривають понад 40 хвилин. Не варто також забувати, що зневоднення призводить до згущення крові, яке може викликати утворення тромбів, і значного навантаження на серце.

Ізотонічний розчин починають приймати перед початком інтенсивного фізичного навантаження. За 1 годину до забігу рекомендується пити від 0,5 до 1 літра розчину. На дистанції лікарі рекомендують пити ізотонічні розчини невеликими ковтками через короткі проміжки часу, не чекаючи сильного почуття спраги. Щоб повністю відновити водний баланс, ізотоніки слід пити ще протягом 1 години по завершенню роботи.

NB! Однак варто врахувати, що при відсутності тривалих фізичних навантажень напої-ізотоніки призводять до набору надлишкової маси тіла. Надлишок електролітів може також призвести до порушення водно-сольового балансу і викликати проблеми з травленням.

Кето-електроліти використовуються для відновлення балансу електролітів при так званому «кето-грипі», що є ускладненням дієти з низьким вмістом вуглеводів і високим вмістом жирів (кето-дієти). Перехід від високовуглеводного харчування до дієти з вкрай низьким вмістом вуглеводів призводить до зниження рівня інсуліну. При цьому печінка починає перетворювати жири в кетони. Отже кетонові тіла стають основним джерелом енергії. Однак, у відповідь на падіння рівня інсуліну організм починає виводити з сечею більше солі і рідини, що призводить до ряду неприємних симптомів (кето-грип). Порошок кето-електроліту містить найбільш важливі електроліти – натрій, калій, хлорид, магній – і компенсує порушення водно-електролітного балансу при кето-грипі.

Прийом амінокислотних сумішей важливо поєднувати з вживанням їжі. Інколи їх пʼють перед тренуванням або змаганням, а після важких силових навантажень їх можна приймати і після тренування, щоб швидко відновити витрачений «будівельний матеріал».

Важливо враховувати, що при великому вмісті таких амінокислот, як триптофан і треонін, амінокислотну суміш не варто вживати перед тренуванням через розслаблюючу дію. А от збільшення вмісту фенілаланіну, лізину і аргініну, а також глутамінової кислоти сприяє стимуляції організму спортсмена. Тому, спортивні дієтологи рекомендують підбирати амінокислотні суміші так, аби вони могли доповнювати добові раціони харчування спортсменів і забезпечувати високу спортивну працездатність, не викликаючи негативних змін у стані їх здоровʼя.