Ментальні проблеми погіршують результати лікування аутоімунного енцефаліту

Фахівці з Рейнсько-Вестфальського технічного університету Аахена провели багатоцентрове ретроспективне дослідження, що охопило 308 дорослих із підтвердженим діагнозом аутоімунного енцефаліту, вилучених з реєстру GErman NEtwork for REsearch on AuToimmune Encephalitis (2004 –2023 роки зі щонайменше 12 місяцями спостереження).

Пацієнти з цієї вибірки мали

• антитіла до рецепторів N-метил-D-аспартату (анти-NMDA) — 144 особи
• антитіла до збагаченого лейцином інактивованого гліомою протеїну-1 (анти-LGI1) — 98 осіб
• антитіла до контактин-асоційованого протеїну-2 (анти-CASPR 2) – 47 осіб
• та антитіла проти молекули адгезії імуноглобуліну 5 (анти-IgLON5) – 19 осіб.

Наявні в учасників раніше стани та вторинні діагнози, задокументовані під час госпіталізації, класифікували за системами органів; тяжкість інфекційних ускладнень оцінювали за Стандартними термінологічними критеріями небажаних явищ v5.0 (Common Terminology Criteria for Adverse Events v5.0.).

Стан пацієнтів оцінювався за модифікованою шкалою Ренкіна (mRS) щонайменше через 12 місяців після госпіталізації. Несприятливий результат визначався як mRS > 2.

Як з’ясувалося, наявність трьох або більше коморбідностей підвищувала ризик несприятливих довгострокових функціональних результатів майже втричі. При цьому найсильніший зв’язок із несприятливими результатами аутоімунного енцефаліту мали психіатричні супутні захворювання.

«Оскільки попередні психіатричні розлади є основними факторами, пов’язаними з несприятливими результатами, і ці пацієнти значно виграють від інтегрованих міждисциплінарних підходів або принаймні підвищеної уваги до таких факторів», — зазначили автори роботи.