Як показало нове випробування, традиційні шкали, що використовуються клініцистами для оцінки інсульту, неадекватно відображають його немедичні наслідки, особливо в молодшій групі пацієнтів.
Співробітники Національної клініки неврології та нейрохірургії в Лондоні провели проспективне дослідження за участю 493 пацієнтів віком до 55 років (середній вік 48 років; 82% жінок). 82% були госпіталізовані з гострим ішемічним інсультом, 18% — з внутрішньомозковим крововиливом. Через 6 місяців про
- постінсультну втому повідомили 55% учасників,
- зменшення соціальної участі та порушення сну — 47% і 46% відповідно.
Іншими поширеними наслідками, про які повідомляли учасники, були тривога (35%), депресія (32%) і перешкоди через біль (18%).
Крім того, 91% мали принаймні один негативний постінсультний наслідок, а майже 30% — щонайменше чотири негативні наслідки.
Автори роботи вважають, що ці результати вказують на реальну потребу в ранньому виявленні та контролі постінсультних наслідків у молодшій популяції.
«Попри те, що сім’ї, опікуни чи медики можуть вважати їх повністю відновленими, ця група може боротися з ʼприхованимиʼ немедичними наслідками, здатних виявляти значний негативний вплив на якість їхнього життя», — резюмували дослідники.
Але найбільш примітно те, що частота негативних наслідків не відрізнялася між пацієнтами, які мали сприятливі або несприятливі показники за модифікованою шкалою Ренкіна (mRS) – інструментом, який відображає ступінь функціонального відновлення й широко використовується для оцінки наслідків після інсульту клініцистами в усьому світі.
Тому, на думку науковців, на заміну mRS потрібно розробити «комплексний, специфічний для доменів підхід для точної оцінки немедичних аспектів реабілітації».
