Журналістка, редакторка
В сезон гострих вірусних інфекцій інформація про антипіретики завжди на часі. І хоч є безліч причин для підвищення температури, крім інфекційних, сьогоднішня розмова — не так про причини, як про ліки проти гарячки.
Про те, чому інколи краще не втручатися, а просто спостерігати, а коли доцільно все ж застосувати лікарський засіб – який саме та як, розпитали сьогодні д.мед.н., професора Миколу Валентиновича ХАЙТОВИЧА.
Чому підвищується температура, «порушуючи норми»?
Яка температура тіла вважається «нормальною», які показники гарячки?
«Класичне» поняття про нормальну температуру тіла – ≈37,0 °C (98.6 °F). Але сучасні систематичні огляди вказують на значну індивідуальну й вікову варіабельність: середня температура у популяції може бути трохи нижчою, приміром, у літніх людей вона на ≈0.2–0.3 °C нижча, ніж у молодших дорослих.
Клінічно під гарячкою зазвичай розуміють температуру ≥38.0°C (100.4 °F). Гранично небезпечний стан – гіперпірексія (hyperpyrexia) – це дуже висока температура тіла ≳41.5 °C ≈106.7 °F). Гіперпірексія належить до невідкладних станів.
Чому підвищується температура тіла?
Найчастіше через вірусні або бактеріальні інфекції. Але гіпертермія може:
- супроводжувати перебіг інших хвороб – васкулітів, системних захворювань сполучної тканини, злоякісних новоутворень, тромбозу, тиреотоксикозу тощо;
- бути викликаною деякими лікарськими засобами – саліцилатами, сульфаніламідами, пеніцилінами, ванкоміцином тощо та/або вакцинами;
- зростати через тривале травмування;
- бути пов’язаною з перегрівом.
Як визначитися: призначити антипіретик чи «дати організму впоратися самостійно»?
Ключовий принцип сучасних рекомендацій (особливо у педіатрії) – лікують не стільки цифру на термометрі, скільки стан пацієнта. Антипіретики показані, якщо спостерігається суттєве порушення загального стану пацієнта та/або при наявності факторів ризику – кардіальних, респіраторних або неврологічних станів, що можуть загостритись на тлі лихоманки або коли температура тіла дуже висока.
У здорових дорослих з нетяжким станом (без запаморочення, блювання, тахікардії, галюцинацій) короткочасна фебрильна реакція не завжди потребує фармакологічного зниження – іноді краще забезпечити рясне пиття, відпочинок, фізичні методи охолодження.
Але у дітей віком до 3 міс будь-яке підвищення температури тіла потребує медичної оцінки.
Які жарознижувальні ліки використовують сьогодні?
Як обрати жарознижувальний лікарський засіб?
Вибір лікарського засобу базується на 5 важливих обставинах:
- віці пацієнта;
- наявності супутніх хвороб (зокрема, печінки, нирок, серця, травного тракту тощо);
- ризиках взаємодії лікарських засобів, що вже споживає хворий;
- тяжкості симптомів;
- формі ЛЗ.
Практично для більшості дорослих і дітей (віком від 3 місяців) ефективними є ненаркотичний анальгетик парацетамол та нестероїдний протизапальний лікарський засіб ібупрофен.
Вони при короткотривалому застосуванні мають схожу антипіретичну ефективність.
Вибір лікарського засобу повинен здійснювати лікар або фармацевт з урахуванням індивідуальних ризиків пацієнта.
У яких випадках може знадобитися комбінування антипіретиків?
Є різні стратегії: монотерапія, почергове або одночасне комбіноване застосування парацетамол + ібупрофен.
Систематичні огляди вказують на те, що комбінування або чергування може швидше знижувати температуру, але доказів, що це покращує суб’єктивний комфорт або довготривалу виживаність/ускладнення – обмежені.
У педіатричній практиці комбінування іноді використовують при високій або рефрактерній (стійкій) гарячці, коли монотерапія не забезпечує зниження температури тіла. Наприклад, у дитини з фебрильними судомами.
Особливості антипіретиків, про які слід пам’ятати
Які обмеження застосування антипіретиків існують у спеціальних групах?
Дітям переважно призначають парацетамол або ібупрофен.
Категорично (!) протипоказана ацетилсаліцилова кислота через ризик розвитку печінкової енцефалопатії (синдрому Рея).
Дозування:
парацетамол 15 мг/кг маси тіла,
ібупрофен 5-10 мг/кг маси тіла.
Вагітні жінки: парацетамол — препарат вибору при необхідності; нестероїдні протизапальні препарати протипоказані в 3-му триместрі (через ризик раннього закриття відкритої артеріальної протоки).
При лактації: парацетамол та ібупрофен вважаються однаково безпечними.
Пацієнти похилого віку. З НПЗЗ може бути пов’язаний підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч, ниркових ускладнень, серцево-судинних подій.
Пацієнтам з захворюваннями печінки, та тим, які регулярно вживають алкоголь, потрібно з обережністю призначати парацетамол.
Адже алкоголь індукує окисний шлях метаболізму парацетамолу, викликаючи утворення у великій кількості гепатотоксичного метаболіту.
Безпека ліків: чому антипіретики можуть ставати токсичними?
З якими ліками не слід поєднувати антипіретики?
Парацетамол потрібно обережно вживати пацієнтам, які приймають антикоагулянт варфарин – зростає ризик кровотечі.
Спостерігається також взаємодія з індукторами CYP (карбамазепін, фенобарбітал) та при хронічному алкоголізмі – підвищений ризик гепатотоксичності (алкоголь індукує фермент CYP2E1, що спричиняє посилення метаболізму парацетамолу окисним шляхом з утворенням значної кількості гепатотоксичного метаболіта).
Ібупрофен та інші НПЗЗ важливо не поєднувати з іншими нефротоксичними засобами (циклоспорин, аміноглікозиди), обережно використовувати у пацієнтів, які вживають діуретики та інгібітори РААС (зростає ризик гострої ниркової недостатності), а також антикоагулянти (зростає ризик кровотеч).
Які прояви передозування парацетамолу – вони залежать від дози чи тривалості курсу, й як діяти при підозрі на токсичний гепатит?
Гостре передозування парацетамолу проявляється:
у першу добу – нудотою, блюванням, анорексією,
протягом наступних двох діб – підвищенням рівня печінкових ферментів, болями у правому підребер’ї, жовтяницею,
за кілька днів можливий розвиток печінкової недостатності, коагулопатії та енцефалопатії.
Токсичність залежить як від великої одноразової дози, так і від хронічного перевищення доз особливо при наявності факторів ризику.
Антидотом є ацетилцистеїн, його вводять внутрішньовенно, бажано вже через 2-8 годин після отруєння.
Чи безпечний парацетамол при серцево-судинних хворобах?
Зазвичай парацетамол вважається відносно безпечним анальгетиком/антипіретиком у пацієнтів з серцево-судинною патологією.
Однак при тривалому застосуванні слід контролювати сумарне навантаження на печінку та взаємодію з антикоагулянтами/іншими препаратами або алкоголем.
Наскільки високий ризик ураження нирок при надмірному прийомі ібупрофену?
НПЗЗ, зокрема ібупрофен, можуть спричинити гостру ниркову недостатність, інтерстиціальний нефрит, зниження ниркового кровотоку (особливо у зневоднених пацієнтів або тих, хто приймає інші нефротоксичні препарати або інгібітори РААС).
Ризик зростає при дозах >1200 мг/добу для ібупрофену та у пацієнтів групи ризику.
При застосуванні НПЗЗ у пацієнтів з наявністю в анамнезі шлунково-кишкових кровотеч або виразкової хвороби рекомендують додатково призначити інгібітор протонної помпи або агоніст простагландинових рецепторів мізопростол або обрати парацетамол.
Чи доцільно призначати жарознижувальні з гастропротекторами?
Для короткочасного застосування антипіретиків недоцільно використовувати гепатопротектори.
Як запобігти неправильному дозуванню у дітей при різних формах ЛЗ?
Потрібно розрахунок дози здійснювати на основі маси тіла дитини.
При підрахунку кількості лікарської речовини у мілілітрах суспензії – користуватись мірними ложками, що йдуть у наборі з лікарськими засобами.
Слід також чітко дотримуватись інтервалу між введенням доз.
Не перевищувати максимальну добову дозу (60 мг/кг для парацетамолу та 30 мг/кг для ібупрофену).
Чи є докази користі рослинних або гомеопатичних засобів, як допоміжної терапії при гарячці?
Метaaналізи та систематичні огляди показують неоднорідні результати — деякі дослідження виявляли незначне або сумнівне скорочення тривалості проявів лихоманки, інші — відсутність ефекту. Тому, на сьогодні немає достатніх даних, щоб рекомендувати гомеопатичні або фітопрепарати як надійну допоміжну терапію при лихоманці.
Список використаної літератури зберігається у редакції ThePharmaMedia.
