Гельмінтози у дітей: поставтеся розважливо до проблеми

Гельмінтози: реальний масштаб проблеми

Часто у багатьох негараздах зі здоров’ям, особливо у педіатричній практиці, звинувачують гельмінти. Чи справедливо це, і яку небезпеку вони можуть становити насправді?

Гельмінтні інвазії дійсно є досить серйозним тягарем для глобальної системи охорони здоровʼя. Проте варто розуміти, що найбільший внесок належить країнам з теплим кліматом та дуже поганою санітарією, поганим доступом населення до якісної питної води та якісної їжі.

У цих країнах дійсно існують високі ризики для людей не просто гельмінтної інвазії, а масивної гельмінтної інвазії з серйозними симптомами, важкими порушеннями здоровʼя у т.ч. затримкою розвитку у дітей.  

Для України та інших країн з помірним кліматом, з гарним доступом до питної води, до технічної води, до якісної їжі, це не є такою великою проблемою. Тож, власне, ми не часто стикаємося й з вираженою проблемою гельмінтних інвазій.

В Україні, на жаль, не існує доступної правдивої статистики щодо поширеності гельмінтозів серед людей. Проте, з практичного досвіду лікарів можемо бачити, що хоча гельмінти в Україні ще зустрічаються, однак, як я казав раніше, їхнє значення серед усієї іншої патології не є таким великим.

Які паразити найпоширеніші на наших теренах?

Найрозповсюдженішими в Україні та в усьому світі (загалом до 3 млрд носіїв) є гельмінти, які вражають шлунково-кишковий тракт.

У структурі захворюваності на гельмінтози – це понад 95% випадків.

Серед цих гельмінтів «лідерами» в нашій країні є аскариди (найбільший круглий черв, який може жити в організмі людини) та гострики (або т.з. ентеробіоз), а також волосоголовці людські (вид нематод).

Інші види гельмінтів зустрічаються набагато рідше, а якісь – взагалі рідкість. Наприклад, доволі нечасто виявляємо гельмінти з класу сисунів – печінковий або котячий сисун та інші плоскі черви – ціп’яки: цестоди (стрічкові черви) або солітери, свинячий, бичачий, собачий, карликовий ціп’яки.

Побутує думка, що виявити гельмінти дуже складно, що має спонукати запідозрити таку інфекцію?

Діагностика гельмінтозів в Україні не така розвинена, як у країнах, де вони більш розповсюджені й можуть викликати масивні інвазії.

Проте й в Україні на сьогодні доступні класичні методики, що допомагають надійно виявляти гельмінтози.

Гостриків та аскарид пацієнти часто виявляють самі у фекаліях, тож лікареві лишається підтвердити цей гельмінтоз та надати відповідні рекомендації з його лікування.

Оскільки світ гельмінтів дуже різноманітний, симптоми, якими супроводжується інвазія, також різні.

Ці симптоми, як правило, не є специфічними й можуть бути притаманними для багатьох інших не паразитарних захворювань:

• незрозумілий (такий, що не пояснюється нічим іншим) дискомфорт у животі: біль, спазми, тяжкість, урчання, здуття тощо;
• порушення консистенції стільця (проноси або закрепи, що раніше не були характерними для цього пацієнта).

Такі прояви не завжди свідчать саме про гельмінтоз, тож завдання лікаря – підтвердити його або виключити й продовжити діагностичний пошук, щоб виявити причини порушень.

Особливістю ентеробіозу (гостриків) є відсутність, як правило, кишкових проявів. Для нього характерним є свербіж у ділянці анального отвору.

Діагностика гельмінтозів

Чи змінилися останнім часом методи лабораторної діагностики, що нового вже можна використовувати в Україні?

Для діагностики гельмінтозів в Україні, як і в усьому світі, використовується декілька основних методик. Але «золотим стандартом» виявлення кишкових гельмінтів та їх яєць є мікроскопічне дослідження калу.  

Це дослідження не завжди є достатньо інформативним. При немасивних гельмінтних інвазіях паразит виділяє не таку велику кількість яєць, щоб їх було легко виявити.

Тому у світі були розроблені спеціальні методики так званого концентрування (Parasep). Вона найчастіше використовується в наших лабораторіях.

Для надійного результату аналізу, дослідження калу проводять тричі з інтервалом не менш як 2-3 дні.  

Методика Parasep, до слова, також дозволяє виявити у калі найпростіших – одноклітинні істоти, які не належать до гельмінтів, але можуть викликати подібну симптоматику.

Крім мікроскопічних досліджень, зараз стали доступнішими дослідження на виявлення антигену гельмінтів або найпростіших паразитів.

Використовуються так звані швидкі тести.

Сьогодні дедалі частіше можемо застосовувати методики молекулярно-генетичної діагностики. Наприклад, методику ПЛР, коли ми шукаємо генетичний матеріал тих чи інших гельмінтів у фекаліях.

Це все є додаткові методики, вони часто допомагають пришвидшити діагностику, але повністю самостійно не можуть перекрити нашу класичну мікроскопію.

На жаль, сьогодні така чудова методика, як ПЛР, є трохи дорожчою для пацієнта, тому не є широко доступною, як звичайна мікроскопія калу.

Ентеробіоз діагностується дещо мʼякшим способом – методом аплікації або ще його називають метод липкої стрічки, чи зішкріб, коли матеріал збирається на тампон. В обох випадках досліджується матеріал з періанальних складок.

Наскільки інформативним є аналіз крові на антитіла до гельмінтів?

Аналіз крові на антитіла до гельмінтів дуже вподобали українські пацієнти та лікарі. Його здавати набагато простіше, ніж копирсатися в фекаліях для того, щоб відібрати матеріал. Але! На жаль, цей аналіз не завжди відповідає нашим потребам.

Річ у тім, що антитіла до гельмінтів, які ми досліджуємо, саме антитіла класу G, вони є білками нашого імунітету, і для них характерно те, що вони можуть зберігатися в крові людини тривало, навіть після того, як гельмінтів в організмі людини вже не залишилось.

Варто розуміти, що тривалість життя гельмінта в організмі людини обмежена. Більшість паразитів не можуть жити вічно в нашому організмі. Так, наприклад, життя аскариди, за різними літературними даними, в організмі людини може тривати приблизно рік, максимум 1,5-2 роки.

Після цього аскарида вмирає від старості. До того ж вона не може розмножитись в організмі людини. Тобто кількість аскарид, що потрапила до організму людини, не змінна, їх не стає більше, якщо не відбувається повторне зараження.

Така ж історія характерна й для інших гельмінтів.

Винятком є гострики, для яких властиве самозараження. Тобто, людина може себе постійно сама заражати, якщо не дотримується певних правил профілактики.

Отже, антитіла дуже погано підходять для діагностики гельмінтів, але вони можуть мати своє місце для діагностики не кишкових гельмінтів – ехінококоз, трихінельоз, токсокароз тощо.

Але це вже інші, більш рідкісні історії.

Лікування та профілактика гельмінтозів

Яким є ефективний та безпечний алгоритм лікування гельмінтозу?

Для того, щоб пацієнт отримав безпечне та правильне лікування гельмінтозу, має бути правильно поставлений діагноз.

Правильний діагноз – це є завжди ефективне лікування.

Річ у тім, що не існує універсального протигельмінтного засобу або якоїсь універсальної протигельмінтної схеми.

Лікарі мусять використовувати різні препарати, різні підходи для лікування різних гельмінтозів.

Саме тому немає сенсу говорити про якийсь конкретний алгоритм лікування – щоразу він підбирається індивідуально для кожного випадку.

Профілактика гельмінтозів полягає у дотриманні правил особистої та колективної гігієни:

• мити руки перед їдою, після туалету та контакту з тваринами;
• мити овочі, фрукти, обробляти мʼясо та рибу термічно;
• прати постіль та спідню білизну при температурі не менш як 60̊ С тощо.

Чи слід споживати протигельмінтні ЛЗ час від часу для профілактики або, якщо є домашні улюбленці, чи, наприклад, у когось в сімʼї виявлено гельмінти?

Такі рекомендації дійсно існують, але (!) – для країн зі значним розповсюдженням гельмінтозів.

На сайті ВООЗ досі доступна актуальна сьогодні карта, де показані країни, в яких гельмінтози дуже широко розповсюджені, і їхнє значення для населення є дуже великим. Там дійсно використовують протигельмінтну фармакопрофілактику один або два рази на рік.

В Україні, де гельмінтози все ще є рідкісною патологією, це не потрібно.

Попри те, що більшість людей мають тих чи інших домашніх улюбленців, варто розуміти, що гельмінти для тварин і для людей, як правило, різні. Тож те, що людина має ту чи іншу тваринку, не означає, що вона буде заражена на якийсь гельмінтоз. Проте, все ж не забувайте після контакту з твариною гарно вимити руки.

І не варто лікувати всю сім’ю, якщо у когось було виявлено гельмінтоз. Хоча існують виключення. Наприклад, той самий ентеробіоз потребує лікування всієї родини. Адже часто буває так, що в сім’ї маємо безсимптомного або малосимптомного носія, який заражає інших.

Також варто розуміти, що саме ентеробіоз є тим гельмінтозом, який передається від людини до людини й не потребує будь-яких посередників.

Тому будьте уважні у лікуванні гельмінтозів і бережіть себе!