Ліпідний профіль: що це, кому й для чого?

Наталія Осовська, доктор медичних наук, професор. /Фото з власного архіву
Наталія Осовська, доктор медичних наук, професор. Фото з власного архіву

Найперша стійка асоціація щодо ліпідів – довгий «ланцюг проблем»: жири, холестерин, атеросклероз… І дійсно, дисліпідемія дуже тісно пов’язана з артеріальною гіпертензією, хворобами печінки, ожирінням та цукровим діабетом. Що і як слід контролювати, щоб знизити ці ризики?

Ліпідограма – це комплексний аналіз, завдяки якому можна або переконатися в тому, що основні групи ліпідів: холестерин, тригліцериди, вільні жирні кислоти та фосфоліпіди перебувають у балансі, або виявити їхній дисбаланс – порушення жирового обміну, яке рано чи пізно стане причиною тих, чи інших небезпечних захворювань й, зокрема атеросклерозу.

Отже, які показники важливі, якими є сучасні рекомендації щодо їх цільових значень, і ще багато цікавого й корисного щодо ліпідного профілю, ThePharmaMedia дізналася від доктора медичних наук, професора, завідувачки кафедри терапії з курсом загальної практики – сімейної медицини Вінницького національного університету імені М.І.Пирогова, головного лікаря діагностично-лікувального центру серцево-судинної патології Наталії Юріївни ОСОВСЬКОЇ.

Атеросклероз – велика проблема, що починається з невеликого дисбалансу

Що таке ліпідний профіль або ліпідограма?

Ліпідограма/ліпідний профіль – це біохімічний аналіз крові з вени, який характеризує ліпідний/жировий обмін, дозволяє виявити його порушення та є маркером, за яким лікар може оцінити серцево-судинні ризики пацієнта щодо атеросклерозу та захворювань, які він спричиняє – ішемічної хвороби серця (ІХС), інфаркту міокарда, інсульту та уражень периферичних судин.

Яку інформацію ми отримуємо з ліпідограми?

Призначаючи цей аналіз, ми прагнемо визначити, чи не має пацієнт порушень ліпідного спектра. Якщо такі є, слід оцінити наскільки вони суттєві в контексті розвитку атеросклерозу, тобто визначити, яким є співвідношення поганих фракцій до гарної фракції. Лише після цього можна планувати стратегію ведення пацієнта, визначитися щодо наступних дій у кожному конкретному випадку. Тобто, не знаючи показників ліпідограми нам, лікарям, важко коригувати серцево-судинні ризики, зокрема, використати фармакотерапію.

Від показників ліпідограми залежить: чи призначимо ми щось, наприклад, з групи гіполіпідемічних препаратів (статини або вастатини), до певної міри, – що саме призначимо й у якому дозуванні тощо. Важливо також, що за допомогою ліпідограми ми можемо контролювати ефективність призначеної фармакотерапії в динаміці та коригувати за необхідності дозування препаратів (найчастіше, статинів). Проте було б перебільшенням стверджувати, що лікар покладається лише на результати ліпідограми, – клінічні дані та інструментальні дослідження, безумовно, також мають велике значення. Але ліпідограма іноді допомагає виявити проблему ще до появи її клінічних проявів.

Кому та коли слід робити ліпідограму

Якими є показання для призначення ліпідограми?

Оскільки, як вже зазначалося, ліпідний профіль – це оцінка ризиків розвитку виникнення або прогресування серцево-судинних захворювань, відповідно й показаний він перш за все, пацієнтам з серцево-судинними скаргами або сімейним анамнезом інфаркту та/або інсульту, особливо, якщо пацієнтові чоловічої статі 40 +, а жіночої 50 +.

А також:

  • усім пацієнтам з вже діагностованими серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) – для визначення стану дисбалансу, оцінювання ефективності гіполіпідемічної терапії та її корекції у разі потреби;
  • усім пацієнтам з інсультом або інфарктом в анамнезі;
  • усім пацієнтам з артеріальною гіпертензією, особливо після 40 років;
  • усім пацієнтам з метаболічним синдромом – ожирінням, цукровим діабетом та переддіабетом;
  • усім дорослим пацієнтам з хронічною хворобою нирок (ХХН);
  • усім дорослим пацієнтам, якщо відомо про сімейну гіперхолестеринемію.

Часто ліпідограма є частиною скринінгових обстежень для здорових людей без факторів ризику (т.з.чекапів), які проводяться кожні 1-2 роки для чоловіків 45-65 років, жінок 55-65 років.

Скринінгове обстеження дітей, за рекомендаціями CDC, проводять у 9-11 років та у 17-21 рік. Інколи раніше – дітям з обтяженим сімейним анамнезом, наявним ожирінням та/або цукровим діабетом.

Як часто потрібно робити ліпідограму й, чи потрібна підготовка?

Підготовка потрібна: аналіз краще робити зранку натще (через 9-12 годин після останньої їди). Бажано також за кілька днів утриматися від алкоголю та жирної їжі.

Те, як часто потрібно виконувати ліпідограму, залежить від стану пацієнта:

  • профілактично: після 50 років – 1 раз на 2-3 роки,
  • якщо є захворювання й людина отримує лікування – за індивідуальною рекомендацією лікаря.

Ліпідний профіль: правила здорового балансу

Від чого залежать показники ЛПВЩ та ЛПНЩ?

Від віку, статі та спадковості. Як, до слова, й захворюваність на атеросклероз.

Нагадаємо, що ЛПВЩ (ліпопротеїди високої щільності) – це т.з. «хороший холестерин», що допомагає зменшити накопичення «поганого холестерину» – ЛПНЩ (ліпопротеїдів низької щільності) в кровоносних судинах, транспортуючи холестерин від периферичних органів (судин серця, мозкових артерій тощо) в печінку, звідки він потім виводиться з організму. Таким чином, існує зворотна залежність між ХНЛПВЩ (холестерином ліпопротеїдів високої щільності) та виникненням і тяжкістю перебігу ССЗ.

У жінок до менопаузи (тобто приблизно до 55 років) ХНЛПВЩ більше, тому захворюваність нижча й пізніша, в середньому на 10 років, ніж у чоловіків.

ЛПВЩ – це показник, який залежить від супутньої патології. Наприклад, цукровий діабет, ожиріння та гіпотиреоз асоціюються з вираженою дисліпідемією.

Як змінилися останнім часом уявлення про «норму» — здоровий баланс ліпідів?

Норма залежить від серцево-судинного ризику, який визначається лікарем за таблицями СКОРЕ-2, ОР. Тому, зверніть, будь ласка, увагу! Якщо пацієнт, зробив аналіз на «ліпідний профіль» і побачив, що показники потрапляють в референтний проміжок «норми» — це не означає, що в нього відсутній ризик виникнення інфаркту міокарда, наприклад. Адже його норма може бути нижчою за референтні значення, які вказані на бланку лабораторії. Це дуже часта помилка пацієнтів. Результати ліпідограми повинен аналізувати лікар! Саме з цих причин говорити про загально визначену «норму» недоцільно.

Якої тактики дотримуються сьогодні щодо корекції підвищеного рівня «поганого холестерину» – зниження до певних показників «у будь-яку ціну», чи мʼякший підхід? Які цілі терапії?

Це залежить від того, чи є у пацієнта в анамнезі такі захворювання як ІХС, інфаркт міокарда чи інсульт. Якщо так, – обов’язково коригуємо до регламентованих цілей терапії, які визначив лікар.

Важлива обставина – чи наявні у пацієнта клінічні, інструментально підтверджені ознаки атеросклерозу (біль у грудях, нижніх кінцівках під час ходіння, переміжна кульгавість тощо) – також коригуємо до регламентованих цілей.

Якщо дисліпідемія існує без захворювання, без клінічних ознак атеросклерозу, лікар продовжить пошук причини її виникнення, аналізуючи коморбідні стани пацієнта. При наявності метаболічного синдрому або діабету та/або ХХН – також потрібна медикаментозна корекція до визначених цифр в ліпідограмі.

Якщо у людини тільки дисліпідемія й немає захворювань – лікар призначить корекцію за допомогою дієти та модифікації способу життя (здорове харчування, адекватні фізичні навантаження, нормалізація маси тіла та нічного сну, зниження рівня стресу тощо).

Що є в арсеналі сучасного лікаря, щоб досягти цілей корекції/лікування? Як щонайдовше утримувати досягнутий баланс?

Найперші й обов’язкові в будь-якому випадку кроки – це дієтотерапія, фізична активність та зміна способу життя. Але, на жаль, за наявності захворювання цього недостатньо. Щоб запобігти ускладненням, потрібна медикаментозна корекція. Для цього в арсеналі лікаря в Україні є статини та езетиміб.

Інколи лікарям під час візиту пацієнта, та й фармацевтам під час відпуску лікарських засобів, доводиться чути деякі побоювання щодо впливу цих ліків на організм, зокрема, їхньої можливої побічної дії. Щодо таких пересторог, я сказала б, що насправді слід боятися наслідків атеросклерозу – атеротромбозу, інфаркту та інсульту. Але не просто боятися, а робити все можливе, аби їх уникнути. А це нам цілком до снаги! Особливо, при нинішньому розвитку медицини!