М’язова слабкість – наслідок втоми чи ознака серйозних проблем?

Симптом багатьох станів і хвороб: що запідозрити в першу чергу

М’язова слабкість може виникати в будь-якому віці й з багатьох причин. Тому не можна ні ігнорувати цей стан, ні впадати в паніку через підозри на наявність «страшної хвороби». Потрібно розплутувати цей клубок поступово, звернувшись до лікаря, який призначить загальні обстеження організму, а в разі потреби й специфічні. І йти як кажуть від простого до складного. Адже загальне поняття «м’язова слабкість» може свідчити як про елементарну втому, так і про зниження м’язової сили в силу супутніх хвороб.

Просто весняна втома?

М’язова слабкість – це порушення, при якому спостерігається недостатня сила та втрата функціональності м’язів. Однак з м’язовою слабкістю іноді можна сплутати м’язову втому внаслідок інтенсивних фізичних навантажень, безсоння чи стресів, якщо вони сильні або тривалі. Або ж через неповноцінне харчування. Особливо це актуально навесні, коли організм виходить із «зимової сплячки», пов’язаними з нею гіподинамією, гіповітамінозами тощо.

Гіподинамія руйнує м’язи

Малорухливий спосіб життя призводить до того, що м’язові волокна виснажуються і частково замінюються жировою тканиною. Тому навіть при фізіологічних і звичних для інших навантаженнях люди, які ведуть такий спосіб життя відчувають втому й слабкість у м’язах – їм важко підійматися сходами, швидко ходити, працювати на дачі тощо.

Так «м’язова слабкість» лікується поступовим збільшенням рухливості. Відновити м’язову силу можна за допомогою регулярної і правильно підібраною фізичної активності. М’язи обов’язково повинні отримувати помірне фізичне навантаження, внаслідок якого в них покращується крово- та лімфообіг, виводяться токсини. Втім, таке навантаження не має призводити до перевтоми. За допомогою спеціаліста можна визначити оптимальний режим тренувань. Корисні йога, пілатес, прогулянки, а з часом і силові тренування (якщо немає інших проти показів, тому перш ніж «стартувати», проконсультуйтеся з лікарем.

Відгомін інфекційних захворювань

Однією з найпоширеніших причин втоми м’язів є перенесене інфекційне захворювання. Всім добре знайомі симптоми м’язового болю під час грипу, корона вірусної інфекції тощо. Тобто м’язи «втягнуті» в такі процеси і на них ще довго залишаються сліди вірусного та бактеріального «вторгнення» в організм (постінфекційна астенія). Така слабкість минуча, однак у разі деяких грізних інфекцій, наприклад, при інфекційному мононуклеозі вона може стати постійною і потребує лікування.

Чого не вистачає – те й додаємо

Причиною м’язової слабкості може бути порушення мікроелементного складу в організмі, яке виникає внаслідок різних хвороб чи незбалансованого харчування. Суворі дієти також негативно позначаються на силі м’язів. Під час схуднення, якщо дієта непродумана, втрачається не тільки жир, а й м’язова тканина. Тому для зміцнення м’язів (і не тільки при схудненні) організму потрібна достатня кількість білка у щоденному раціоні. Що уникнути м’язової слабкості, пов’язаної з харчуванням, потрібно вживати корисні для м’язів продукти, що містять необхідний спектр вітамінів мікроелементів, а за потреби та призначенням лікаря – й відповідні препарати, що містять такі вітаміни та мікроелементи:

• Кальцій та магній. Через їх нестачу виникають м’язові болі, судоми.
• Вітаміни групи В для поліпшення нервово-м’язової взаємодії (нерв і м’яз – одна команда). Зокрема, дуже важливі вітаміни В1 (бенфотіамін) та В6 (піридоксин).
• Вітамін D. Його дефіцит впливає на засвоєння кальцію і розвиток м’язової слабкості. Однак підтвердити такий дефіцит потрібно лабораторно.
• Вітамін Е також необхідний для кістково-м’язової тканини
• Аскорбінова кислота
• У разі анемії, яка також супроводжується м’язовою слабкістю, необхідно передусім коригувати вміст заліза.
• У разі загальної та м’язової слабкості після перенесених інфекційних захворювань допоможуть препарати, що містять кобамамід, кокарбоксилазу, піридоксал-5-фосфат, карнітин, лізин.

Вікові проблеми позначаються на м’язах

Слабкість м’язів є одним із симптомів саркопенії (синдром прогресуючої втрати маси та сили скелетних м’язів). Вона може бути як первинною (розвивається з віком за відсутності інших факторів) так і вторинною (як результат впливу інших чинників, в тому числі ожиріння), іншою супутньою патологією). Однак найчастіше вона вражає людей похилого віку, які до того ж зазвичай ще й мають проблеми з опорно-руховим апаратом, тож менше рухаються, часто гірше харчуються, а через проблеми з ШКТ їхнім м’язам не вистачає необхідних мікроелементів. Натомість рецепт від вікової саркопенії: якомога довше вести здоровий спосіб життя і підтримувати посильне фізичне навантаження, вживати достатню кількість білка, вітамінів та мікроелементів і лікувати супутню патологію.

Шукаємо приховані причини

Однією з причин м’язової слабкості є недостатнє постачання крові та поживних речовин до м’язової тканини через серцево-судинні хвороби, цукровий діабет, хронічні обструктивні захворювання легень, залізодефіцитну анемію.

Також може виникати паранеопластична м’язова слабкість, яка може супроводжувати онкологічні захворювання.

Ревматизм або ревматоїдний артрит уражають не тільки суглоби, а й сполучну тканину по всьому організму. Враховуючи, що у м’язах також є сполучна тканина, а вони страждають при згаданих захворюваннях.

Вертеброгенні порушення. Хребет – вісь нашого організму. Тому проблеми в ньому можуть призводити до компресії чи подразнення нервів, які іннервують певні м’язи, внаслідок чого в них поступово може порушуватися трофіка. Спочатку виникає біль, згодом м’яз починає слабнути й гірше працювати.

Це лише кілька можливих причин м’язової слабкості, тож тільки лікар може точно встановити діагноз. Тим більше що за лаштунками м’язової слабкості можуть приховуватися серйозні нервові порушення. Тож діагностика м’язової слабкості включає ретельне медичне обстеження та низку лабораторних досліджень (визначення рівня м’язових ферментів, мікро- та макроелементів електроміографія тощо). Що раніше встановлюється діагноз, то успішнішим буде лікування й відновлення сили та функції м’язів.

Хто потребує специфічного лікування

Деякі пацієнти з м’язовою слабкістю потребують специфічного лікування, яке визначає тільки лікар (невролог, ревматолог, травматолог тощо).

Зокрема, це хворі на міастенію — аутоімунне нервово-мʼязове захворювання, яке характеризується слабкістю скелетних мʼязів. Вона може виникати при порушенні функції чи пухлині вилочкової залози, тому з метою диференційної діагностики проводять рентгенографію чи КТ залози, дослідження на виявлення ацетилхолінових рецепторів. Міастенія розвивається повільно, але проявляється мʼязовою слабкістю в різних групах мʼязів, що с спричиняє такі специфічні симптоми як ускладнене дихання, прискорене серцебиття, утруднення при ковтанні, пережовування їжі, розмові.

Коли в усьому винні гени

Деякі спадкові захворювання також супроводжуються болем і слабкістю в м’язах.

Генетично обумовлені захворювання певний час можуть «дрімати», але зазвичай вони проявляються в дитинстві, в підлітковому чи в молодому віці – до 30 -35 років. Якщо ж симптоми м’язової слабкості вперше з’явилися у літньому віці, то генетика тут ні при чому.

На сьогодні в Україні проводять генетичні обстеження, які можуть виявити такі хвороби. При генетичних захворюваннях повністю зупинити прогресування патології неможливо, але можна його сповільнити за допомогою специфічного лікування.