Гострий панкреатит: що це, як виявити й лікувати?

Це спонукало нас сьогодні до розмови з Катериною КОНДРАТЮК, лікарем-дієтологом, кандидатом медичних наук, доцентом кафедри ендокринології НМУ імені О.О.Богомольця.

Гострий панкреатит чи загострення хронічного

У чому принципова різниця цих двох станів?

Панкреатит – це запальний процес підшлункової залози. 

Гострий панкреатит (ГП) — це гостре асептичне запалення підшлункової залози, що характеризується передчасною активацією власних травних ферментів в ацінарних клітинах (виробниках проферментів, що потім перетворюються на ферменти) підшлункової залози. Суть механізму розвитку патології у тому, що ці ферменти активуються не лише не у той час, а ще й не у тому місці – в середині самої залози, що й викликає самоперетравлення підшлункової залози.

Саме тому ГП вважається одним з найскладних, прогностично малосприятливих та нерідко загрозливих для життя захворювань органів черевної порожнини. Недарма у списку найбільш поширених захворювань, що вимагають ургентного хірургічного втручання, ГП посідає третє місце.

Хронічний панкреатит (ХП) — це хронічний запальний стан, що зумовлює незворотні морфологічні зміни, що прогресують у паренхімі підшлункової залози:

• атрофію підшлункової залози;
• фіброз;
• дисплазію;
• больові синдроми;
• деформацію та стриктури проток;
• кальцифікацію; 
• поступовий розвиток порушень функціонування підшлункової залози —  екзокринну та ендокринну недостатність.

Хронічний панкреатит має періоди загострення та ремісії.

Окрім можливого больового синдрому різного ступеня виразності, для ХП характерні такі симптоми:

• інтоксикація організму, котра супроводжується загальною слабкістю, відрижкою, відчуттям нудоти, блювотою, лихоманкою, жовтяницею, відсутністю апетиту, відчуттям гіркоти в ротовій порожнині;
• бурчання в животі, здуття та діарея. У стільці маслянистої консистенції присутні неперетравлені фрагменти їжі;
• інколи зниження маси тіла;
• пожовтіння слизових оболонок, шкіри і очних склер (через зростання рівня білірубіну).

На відміну від ХП гострий панкреатит виникає раптово.

Якими симптомами проявляється ГП?

• Сильний/нестерпний біль у верхній частині живота (епігастрії), що виникає раптово, інколи іррадіює у спину, частіше, оперізувальний;
• нудота та блювання, що не приносять полегшення;
• лихоманка;
• прискорений пульс.

ГП має характерний спектр ураження: від місцевого запального процесу до тяжчої форми запалення – гострого некротичного панкреатиту, що пов’язаний з загальною відповіддю організму на масивне запалення і характеризується високою смертністю - до 70%.

Причини і тригери гострого панкреатиту

Фактори ризику розвитку гострого панкреатиту

У небезпеці люди, котрі:

• зловживають алкоголем;
• страждають на жовчнокам’яну хворобу: камені в жовчному міхурі блокують протоку підшлункової залози → ферменти не можуть вийти з ПЗ у дванадцятипалу кишку → ініціюється процес самоперетравлення органу;
• споживають велику кількість їжі, насамперед жирної, особливо на тлі вживання надмірної кількості алкоголю (близько 80% випадків);
• перенесли травму у ділянці підшлункової залози або хірургічне втручання на органі;
• мають високий рівень тригліцеридів у крові;
• тривало вживають деякі лікарські засоби (естрогени, глюкокортикоїди);
• страждають на гіперпаратиреоз (мають дуже високий рівень кальцію в крові);
• мають деякі інфекційні вірусні (Coxsackie, паротит, HIV) та паразитарні (аскаридоз) захворювання;
• мають вроджені аномалії підшлункової залози чи генетичні дефекти;
• страждають на автоімунні хвороби (системний червоний вовчак, синдром Шегрена);
• палять (у курців ризик розвитку хвороб підшлункової залози вищий на 75%).

Чи є стрес тригером ГП?

Безумовно, адже доведено, що психологічний стрес негативно позначається не лише на психічному, а й соматичному стані людини. Адже стрес – це сукупність захисних та ушкоджуючих реакцій організму, що виникають у відповідь на дію патологічних факторів/зовнішніх подразників. Але, якщо зазвичай стрес допомагає людині адаптуватися до змін навколо, сьогодні ми говоримо про дистрес – це патологічний вид стресу, коли його рівень є настільки високим, що людина не спроможна з ним впоратися. І виникає він на тлі тривалих негативних емоцій, довготривалого відчуття загрози життю, пережитого насилля (навіть побачених сцен жорстокості) та відсутності можливості задовольнити свої фізіологічні потреби у їжі, повітрі, теплі тощо.

Таким чином, дистрес – це руйнівний процес для організму людини. Він стає фактором, що призводить до виснаження адаптаційних механізмів та до можливого виникнення розладів харчової поведінки, що за умови наявності інших тригерів (приміром, жовчнокам’яної хвороби) може стати потужним чинником маніфестації/тригером будь-якого захворювання, зокрема, й гострого панкреатиту.

Загалом, для підшлункової залози дуже важливе психологічне благополуччя. Бачимо це навіть у відомій «формулі» лікування ГП: «холод, голод і спокій».

Діагностика та лікування гострого панкреатиту

Діагноз «Гострий панкреатит» виставляється, якщо присутні 2 з 3 критеріїв:

1. Типовий клінічний перебіг;
2. Активність панкреатичних ферментів (за результатами лабораторних аналізів);
3. Типові для ГП результати візуалізаційних досліджень (УЗД, КТ або МРТ).

Лабораторні дослідження включають:

• загальний аналіз крові (запальні зміни), визначення в плазмі крові активності ферментів підшлункової залози (амілази, ліпази, трипсину, еластази). При ГП спостерігається феномен гіперферментемії;
• визначення в крові концентрації С-реактивного білка і прокальцитоніну – це додаткові методи, що використовують в комплексі діагностичної програми у хворих на ГП.

Візуалізаційні методи обстеження (УЗД, КТ, МРТ, лапароскопія) — надають об’єктивні можливості для уточнення причини та локалізації патологічного процесу та його ускладнень.

Лікування — лише у стаціонарі!

Загалом, ГП та його ускладнення – надзвичайно важка хірургічна патологія, яка вимагає індивідуального підходу в кожному конкретному клінічному випадку. Смертність після оперативного лікування досить висока, особливо, коли виникає необхідність у повторних ревізіях черевної порожнини, а також при розвитку ускладнень (ерозивна кровотеча, тонко- або товстокишкова нориця).

За останнє десятиріччя суттєво змінились підходи до тактики та методів лікування гострого панкреатиту. Так, наразі широко застосовуються малоінвазивні методи, що забезпечують малотравматичний доступ. Це - черезшкірні дренувальні втручання під контролем ультрасонографії чи КТ, ендоскопічні методики з використанням лапароскопічного, ендоскопічного, нефроскопічного обладнання тощо. 

Головні принципи лікування ГП:

Ø лікування та динамічний контроль за станом пацієнта з ГП має відбуватись в стаціонарі;

Ø самолікування категорично неприпустиме!

Терапія ГП спрямована на:

Ø медикаментозну корекцію метаболічних та реологічних порушень (блокатори ферментів підшлункової залози, дезінтоксикаційна терапія),

Ø полегшення симптомів (анальгетики),

Ø профілактику ускладнень (антибактеріальна терапія).

Схема лікування індивідуальна та залежить від причини, стадії, клінічних проявів і стану хворого.

Хірургічне лікування:

• показане за наявності вираженої клінічної маніфестації захворювання та відсутності відповіді на консервативні заходи;
• на стадії гнійних ускладнень;
• вагомим показанням до відкритої хірургії є тотальне поширення гнійно-некротичного процесу за межі органу.

Медикаментозна післяопераційна терапія призначається з метою боротьби з інтоксикацією, поліорганною недостатністю, запальним процесом та для корекції функцій всіх органів і систем організму.

Профілактика: як запобігти гострому панкреатиту та його рецидиву

Профілактика захворювання спрямована на зменшення вірогідності реалізації факторів ризику.

Профілактичні заходи:

• дотримання режиму харчування;
• забезпечення якості харчування (їжа має бути свіжою, приготовленою з мінімально оброблених продуктів);
• відмова від нездорової їжі;
• відмова від алкоголю та паління.

Надзвичайно важливими є своєчасна діагностика та лікування супутніх захворювань шлунково-кишкового тракту.

Вагомими чинниками у профілактиці виникнення захворювання також є оптимізація режиму роботи та відпочинку, помірні фізичні навантаження та мінімізація впливу стресових факторів.

Відтак профілактика гострого панкреатиту базується на запобіганні та своєчасному лікуванні хвороб, що призводять до його розвитку, на усуненні причин, що сприяють виникненню запалення підшлункової залози.

Вторинна профілактика рецидиву – це збалансований спосіб життя, дієтотерапія, відмова від куріння та алкоголю, медикаментозне лікування за призначеннями лікаря.