Статини при неалкогольній жировій хворобі печінки: пильний погляд на переваги

Припущення щодо благотворного впливу статинів на перебіг жирової хвороби печінки виникали й раніше, але тільки тепер вдалося зʼясувати «конкретику» щодо різнобічного механізму дії популярних ліпідознижувальних препаратів у цих умовах.

Новий позитивний побічний ефект популярного класу гіполіпідемічних ліків продемонструвало перехресне дослідження, спонсороване Європейською асоціацією з вивчення печінки, яке нещодавно було представлено на щорічному Міжнародному конгресі із захворювань печінки.

Статини при неалкогольній жировій хворобі печінки: нові дані

Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП), а також неалкогольний стеатогепатит\\стеатоз (НАСГ) — патологічна зміна тканини печінки, що виникає внаслідок надмірного відкладення жиру в гепатоцитах.

Неалкогольна жирова хвороба печінки розвивається у чотири етапи:

1. Ожиріння печінки, при якому спостерігається скупчення великої кількості ліпідних крапель у клітинах печінки та міжклітинному просторі. Без участі негативних кофакторів ці зміни не завжди самі собою призводять до тяжких ушкоджень печінки.
2. При поганому сценарії скупчення ліпідних крапель супроводжується розвитком запального процесу – розвивається неалкогольний стеатогепатит.
3. В результаті хронічного запального процесу виникає фіброз: функціональні клітини печінки поступово заміщаються сполучнотканинними елементами, тканина рубцюється.
4. Фінальна стадія – цироз, що веде до печінкової недостатності.

Неалкогольна жирова хвороба печінки країнах, яка потребує якнайшвидшого вирішення: зростання випадків НАЖХП\\ НАСГ відображає пандемію ожиріння, при цьому ефективних фармакотерапевтичних методів втручання все ще не розроблено.

Як відомо, статини мають плейотропні ефекти, і передбачалося, що їх використання при НАЖХП та неалкогольному стеатогепатиті забезпечить певні терапевтичні переваги. Наприклад, вважалося, що статини здатні знижувати темпи утворення ліпідних крапель, а також впливати на експресію ключових прозапальних генів. Також висувалися гіпотези про те, що деякі цитокіни, такі як інтерлейкін-1 бета, інтерлейкін-6 та інтерлейкін-8 можуть пригнічуватися статиновою терапією.

Проте ці припущення не підтверджувалися переконливими доказами. Недоліки в доказовій базі допомогла усунути роботу, проведену в Медичному центрі Еразмус у Роттердамі (Нідерланди) у співпраці з дослідниками з Медичного університету Веньчжоу (Китай), яка розкриває деталі впливу статинів на НАЖХП\\НАСГ.

Статини проти НАЖХП \ НАСГ: етапи дослідження

Автори роботи проаналізували дані більш ніж 4500 пацієнтів, з яких трохи більше ніж 1000 страждали НАЖБП. Виявлено, що прийом статинів повʼязаний приблизно з 30% зниженням розвитку жирової хвороби печінки.

При розгляді виключно підгрупи пацієнтів з НАЖБП, підтвердженою біопсією, використання статинів було повʼязане зі зниженням НАСГ на 45% та зниженням фіброзу на 24% (хоча статистично значущим було лише зниження НАСГ).

У другій частині роботи автори вивчили механістичні ефекти статинів. Для цього вони використовували нову модель органоїдів печінки людини, розроблену спеціально для досліджень НАЖБП та перевірки потенційно ефективних терапевтичних засобів.

Органоїди печінки піддавалися впливу тригерних речовин, які провокують формування ліпідних крапель. Після гепатотоксичних сполук в експериментах використовувалися симвастатин і ловастатин, і їхній вплив на органоїди призвів до зменшення кількості індукованих попередніми речовинами ліпідних крапель. Вплив статинів був дозозалежним.

Далі дослідники вивчили вплив статинів на експресію прозапальних генів у моноцитах печінки: за словами авторів, в умовах НАЖХП ці клітини перетворюються на макрофаги й відіграють ключову роль у розвитку хронічного запалення.

Практичні висновки

Чи означає це, що відсутність призначень статинів при жировій хворобі печінки слід розглядати як втрачену можливість? Звичайно, ні: результати, отримані нідерландсько-китайською командою, вимагають фіналізації та вагоміших підтверджень, ніж може дати перехресне дослідження.

Поки що немає переконливих доказів із великих рандомізованих досліджень, щоб стверджувати, що статини зменшують ймовірність прогресування НАЖБП або покращують такі її сурогатні маркери, як рівні печінкових ферментів.

З іншого боку, пацієнтам з ССЗ та НАЖХП рідше призначають статини, можливо, тому, що лікарі побоюються призначати їх людям із трохи підвищеним рівнем печінкових ферментів, що знижує їх шанси запобігти серцево-судинним захворюванням. В цьому випадку останнє дослідження корисне тим, що демонструє безпеку статинотерапії для людей з НАЖБП або НАСГ, які страждають також на серцево-судинні захворювання.

Ефективність статинів при неалкогольній жировій хворобі печінки: докази накопичуються

У той же час робота команди з Роттердама та Веньчжоу – не єдине з недавніх випробувань, що доводять позитивний вплив статинів на печінку при НЗШП. Схожі результати дали кілька останніх досліджень на цю тему.

Наприклад, вчені з Південної Кореї продемонстрували протизапальний ефект комбінації симвастатину та езетимибу, ліпідознижувального препарату, дія якого відрізняється від механізму дії інших класів гіполіпідемічних засобів – статинів, фібратів чи секвестрантів жовчних кислот. Так, на відміну від статинів, езетимиб не підвищує екскрецію жовчних кислот і не інгібує синтез холестерину в печінці.

Крім цього, автори з Нідерландів виявили, що аторвастатин знижує рівень прозапальних цитокінів та зменшує інфільтрацію печінковими макрофагами, нейтрофілами та моноцитами.