Ліки у Польщі: як формується ціна?

Система регулювання оптових та роздрібних націнок у Польщі

Чим вирізняється польське фармрегулювання?

З 2012 року в країні діє модель фіксованих державою цін і маржі на препарати, вартість яких відшкодовує держава, що різко контрастує з попереднім ліберальнішим підходом.

Вільне ціноутворення збережено лише для безрецептурних ліків (OTC) та нерефінансованих препаратів.

Оптові націнки: фіксований відсоток і державний контроль

Оптова ланка постачання ліків у Польщі підпорядковується чітко визначеним державним обмеженням на націнки.

Так, згідно з законом про реімбурсацію, офіційна оптова маржа на медикаменти з реімбурсаційного переліку тривалий час становила 5% від відпускної ціни виробника і була фіксованою для продажів в аптеки (для поставок у лікарні цей же рівень слугував максимальним). Це означає, що дистриб’ютори могли додати не більш як 5% до ціни виробника при реалізації препарату аптеці.

Важливо, що ця оптова націнка була уніфікована – раніше, до реформи 2012 року, існували лише граничні (максимальні) рівні, але оптовики могли надавати аптекам різні знижки та бонуси. Натомість після реформи будь-яка диференціація умов для аптек заборонена, щоб всі отримували товар на однакових умовах.

Якщо раніше великі мережі аптек могли домовлятися про більші знижки за швидку оплату чи обсяги закупівлі, тепер це офіційно заборонено.

Такий крок усунув цінову конкуренцію між аптеками на рівні постачання й зробив ринок прозорішим з точки зору державного контролю. Але, реагуючи на економічні реалії, уряд переглянув цей підхід.

У 2023 році до закону про реімбурсацію внесено поправки, що підвищують офіційну оптову маржу до 6% від ціни виробника.

Водночас запроваджено абсолютні обмеження розміру цієї націнки для дороговартісних препаратів – не більш як 150 злотих (≈33 євро) маржі з одиниці товару, проданого через аптечну мережу, й до 2000 злотих (≈444 євро) – для ліків, що відпускаються в рамках лікарняних програм (програм лікування високовартісними препаратами, зокрема в онкології).

Установлення такої «стелі» покликане запобігти надмірним заробіткам на дуже дорогих ліках – фактично, навіть 6% від препарату за декілька сотень тисяч злотих не дозволять отримати маржу понад визначений ліміт.

Варто підкреслити, що польська система довгий час мала «лазівку», яка вплинула на доступність ліків усередині країни: фіксована 5% оптова маржа стосувалася лише внутрішнього ринку, але не застосовувалася до препаратів, призначених на експорт. Оскільки ціни виробників у Польщі за багатьма позиціями нижчі, ніж у Західній Європі, деякі оптові компанії почали масово переорієнтовувати товари на експорт (т.з. «паралельний експорт»).

За відсутності обмеження на експортну націнку, оптовики могли встановлювати вищу маржу або перепродавати ліки за кордон за значно вищою ціною, ніж на внутрішньому ринку. Це робило вигідним вивезення з Польщі популярних препаратів (приміром, для ССЗ, антикоагулянтів, протиастматичних засобів тощо) й призвело до дефіциту деяких ліків у польських аптеках.

Польський уряд відреагував, закривши цю лазівку: тепер законодавство зобов’язує нараховувати ту саму фіксовану маржу й при експорті реімбурсовних препаратів. Тож, 6% обмеження діє незалежно від напрямку продажу – чи то вітчизняна аптека, чи закордонний покупець.

Мета такого кроку – зменшити привабливість паралельного експорту, щоб стримати вивіз дефіцитних медикаментів з країни.

Крім того, влада надала Головному фармацевтичному інспектору повноваження блокувати експорт ліків, якщо їх бракує для потреб пацієнтів у Польщі. Отже, на рівні оптової ланки польська модель передбачає жорстко фіксовану відсоткову маржу з додатковими обмеженнями для дорогих ліків та контролем за експортними операціями. Це гарантує, що дистриб’юторська надбавка залишатиметься помірною, а держава може прозоріше відстежувати ціноутворення.

Аптечні націнки: від максимальної до фіксованої маржі

Пацієнти без бонусів, зате з однаковою ціною у всіх аптеках

Найбільш відчутні зміни у сфері націнок торкнулися аптечного сегмента. До реформи 2012 року в Польщі існували офіційні регульовані ціни на ліки, включені до переліків відшкодування, але вони діяли як максимально дозволені. Аптеки мали право продавати дешевше, жертвуючи часткою своєї маржі, щоб привабити покупців.

В результаті виникала цінова конкуренція, що призводила до різниці цін на ті самі реімбурсовані ліки й плутанини серед пацієнтів. Споживачі могли шукати аптеку з нижчою доплатою за ЛЗ, а великі мережі демпінгували ціни, аби переманити клієнтів.

Норми нового Закону про реімбурсацію уніфікували роздрібні ціни й націнки на всі ліки, що відшкодовуються державою – кожна аптека зобов’язана продавати ліки з цього переліку за фіксованою ціною. Закон прямо заборонив аптекам застосовувати будь-які форми заохочення для покупки ліків, що підлягають відшкодуванню (бонуси, подарунки, програми лояльності на рецептурні препарати тощо). Отже, пацієнт отримав гарантію, що у будь-якій аптеці країни він заплатить однакову суму за свої ЛЗ, незалежно від комерційної політики власника аптеки.

Порушення цих правил тягне за собою серйозні штрафи: інколи на суму, еквівалентну вартості проданих з порушенням ліків, плюс до 5% від обсягу її продажів цих препаратів. Контроль за дотриманням цін покладено на Міністерство охорони здоров’я та Національний фонд здоров’я, а також на регіональних фармацевтичних інспекторів.

Як розраховується роздрібна ціна

Спеціальний алгоритм розрахунку аптечної ціни – ключовий елемент польської моделі. На відміну від простого відсотка, тут застосовують регресивну шкалу маржі, яка залежить від вартості препарату. Існує правило, що офіційна маржа аптеки рахується не від ціни конкретного препарату, якщо він дорожчий за аналоги, а від так званої базової ціни у групі еквівалентних ліків.

Тобто для кожної групи аналогів з визначеним реімбурсаційним лімітом держава встановлює певну суму, з якої й обчислюється роздрібна націнка. Якщо аптека відпускає дорожчий бренд замість дешевшого генерика, абсолютна величина її заробітку все одно буде такою ж, як і на найдешевшому препараті групи.

Маржа більше не «йде» за ціною ЛЗ, як було колись, а є фіксованою для всіх альтернативних продуктів у межах однієї групи відшкодування. Це нововведення мало на меті зрівняти фінансову вигоду для аптек незалежно від того брендовий чи генеричний ЛЗ вони відпускають, щоб стимулювати вибір дешевших ліків без втрати прибутку. За оцінками експертів, це збільшило частку генериків у відпуску, але повністю усунути інтерес аптек продавати дорожчі бренди не вдалося.

Фактично, система побудована так, що відсоток націнки знижується зі зростанням ціни ЛЗ. Це запобігає ситуації, коли аптека отримує непропорційно великий прибуток з одного пакунка дорогого препарату.

Алгоритм розрахунку маржі періодично переглядається державою. У 2023 році його було дещо змінено разом зі збільшенням оптової маржі. Нова схема роздрібних націнок залишається регресивною та прив’язаною до оптової ціни препарату, але рівні маржі підвищено згідно з вимогами галузевих асоціацій, що відстоювали інтереси аптек.

Іншими словами, аптеки тепер отримують трохи більший дохід з продажу відшкодовуваних ліків, ніж раніше.

На думку консультантів, підвищення оптової та роздрібної маржі спрямоване на забезпечення кращої доступності ліків, роблячи їх реалізацію більш вигідною для дистриб’юторів та аптек.

Фактично, уряд визнав, що надмірно низькі націнки загрожували економіці аптек і потенційно могли б призвести до їх закриття або відмови запасати малоприбуткові товари. Тому в рамках останньої новації маржову «матрицю» було скориговано з урахуванням інфляції та витрат аптечного сектору.

Варіанти формування цін на різні категорії ЛЗ

Встановлення фіксованих націнок стосується лише лікарських засобів, включених до переліку реімбурсації. Натомість ціни на інші ліки та безрецептурні препарати формуються вільно без державних обмежень. Це породило цікавий баланс: на реімбурсовних препаратах аптеки заробляють відносно мало, натомість компенсують прибуток за рахунок нерегульованих сегментів.

За даними галузевої аналітики, середня маржа аптеки на відшкодовуваних ліках становить близько 18–19%, тоді як на рецептурних препаратах, що не відшкодовуються, – ~20%, а на безрецептурному продажі (OTC) – майже 29%.

Отже, половина обігу аптеки, що припадає на вільно ціноутворювані товари, генерує основну частину її прибутку. Ця різниця змушує аптеки зважено підходити до асортименту: хоча відшкодовувані ліки залучають клієнтів потоком рецептів, фінансово аптечний бізнес багато в чому покладається на комерційні продажі інших товарів.

Таким чином, польська модель роздрібних націнок – це суворий державний контроль над цінами відшкодовуваних препаратів (єдина ціна й фіксована маржа в кожній аптеці), з паралельним існуванням вільного ціноутворення для всіх інших ліків. 

Така двокомпонентна система вплинула як на доступність ЛЗ для населення, так і на поведінку учасників фармацевтичного ринку.

Як надалі розвиватиметься система ціноутворення в Польщі

Досвід останнього десятиліття показав, що польська система націнок на ліки потребує постійного балансу між доступністю, стійкістю аптек і стримуванням витрат.

1 листопада 2023 року набула чинності новела Закону про реімбурсацію, яку розроблено у тісному діалозі з учасниками ринку та галузевими експертами. Головна мета – підвищити привабливість реалізації ліків для аптек і оптовиків, не перекладаючи фінансовий тягар на пацієнтів.

Підвищення офіційних націнок прямо вмотивоване прагненням забезпечити фармацевтичному бізнесу можливість мати ресурси для широкого асортименту ліків у наявності. Це також має забезпечити доступність препаратів, зробивши їх продаж більш вигідним для роздрібного та оптового сегментів.

Перші результати підтверджують певне покращення. Так, середня сумарна маржа аптек зросла з ~21% наприкінці 2022 року до ~27% наприкінці 2023. 2023 рік став рекордним за обсягом продажів ліків в аптеках (понад 50 млрд злотих у роздрібних цінах) та доволі прибутковим для аптек. Це підтверджує, що своєчасне коригування націнок допомагає галузі адаптуватися до інфляції та зростання витрат.

На майбутнє польський уряд, ймовірно, дотримуватиметься стратегії поступового регулювання. Вже зараз законодавство передбачає перегляд реімбурсаційних переліків кожні 3 місяці.

Дискутується можливість впровадження автоматичного індексування цін та маржі при значних економічних змінах, аби аптеки не опинялися у скрутному становищі через стрибки інфляції. Також очікується подальше вдосконалення механізмів запобігання дефіцитам: тісніша співпраця з ЄС щодо обміну інформацією про наявність ліків, спільні європейські заходи проти паралельного експорту життєво необхідних препаратів.

Для пацієнтів перспективи виглядають позитивно в плані фінансової доступності: уряд не планує відмовлятися від політики єдиних цін, а навпаки – вдосконалює її. Наприклад, зараз обговорюється розширення списку безкоштовних ліків для людей старшого віку та молоді (ці програми покривають 100% вартості певних препаратів).

Без сумніву, система контролю цін на ліки в Польщі еволюціонуватиме: від суворого «замороження» ринку у 2012 році – до більш гнучкого, проте все ще регульованого підходу, який враховує інтереси всіх сторін.

Польський досвід може слугувати важливим уроком для інших: забезпечення доступності ліків вимагає балансу між регулюванням і ринковими стимулами, а досягти цього балансу – завдання хоч і непросте, але здійсненне. Підтвердження – еволюція польської системи ціноутворення на ліки.