Дослідження за участю пацієнтів із прогресуючим недрібноклітинним раком легені (НДКРЛ) показало, що застосування певних антибіотиків, високих доз кортикостероїдів або інгібіторів протонної помпи на початку імунотерапії асоціювався з гіршою загальною виживаністю.
Чимало онкопацієнтів, які розпочинають імунотерапію раку, паралельно отримують антибіотики, кортикостероїди чи інгібітори протонної помпи (ІПП). Деякі фахівці підозрювали, що така супутня терапія може впливати на результат лікування раку через зміни в мікрофлорі кишечника або вплив на імунну систему. Нове дослідження підтвердило, що ці побоювання небезпідставні.
Спеціалісти з Університету Париж-Сакле (Франція) проаналізували дані 41 529 пацієнтів із вперше діагностованим НДКРЛ (середній вік 65 років; 67% чоловіків), котрі отримували пембролізумаб як лікування першої лінії (35,7% як монотерапію, 64,3% — пембролізумаб + хіміотерапія).
Виявилося, що супутнє застосування антибіотиків асоціювалося з дещо гіршою загальною виживаністю – хоч і усього на кілька відсотків. Винятками тут стали макроліди та пеніцилін, які не впливали на виживаність пацієнтів, що отримували пембролізумаб окремо або в комбінації.
Певні антибіотики, зокрема фторхінолони та сульфонаміди, виявляли більш виражений негативний вплив на загальну виживаність у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію НДКРЛ, тоді як бета-лактамні антибіотики, крім пеніциліну, вадили лікуванню пацієнтів, котрі отримували лише пембролізумаб.
Прийом ІПП, зокрема лансопразол і пантопразолу, теж асоціювався з гіршою загальною виживаністю незалежно від режиму лікування раку.
Застосування кортикостероїдів – особливо в високих дозах — було пов’язано з гіршою загальною виживаністю у пацієнтів, які отримували пембролізумаб в режимі монотерапії.
А от у когорті пацієнтів, які отримували пембролізумаб з хіміотерапією, застосування цього класу ліків в дозах менш ніж 30 мг/добу асоціювалося з покращенням виживаності (вищі 30 мг/добу дози давали негативний ефект).
« У пацієнтів, які починають імунотерапію, слід ретельно контролювати супутні ліки», — зазначили автори. Зокрема, вони вважають, що вибір антибіотиків можна «спрямувати» на макроліди або пеніцилін, а використання ІПП слід уникати взагалі, за винятком випадків, коли вони необхідні для таких показань, як виразка шлунку.
