Науковці визначили оптимальні схеми антитромбоцитарної терапії після стентування

Співробітники Сілезького медичного університету в Катовицях (Польща) порівняли сумарну користь раннього припинення прийому аспірину під час подвійної антитромбоцитарної терапії (ПАТ) з користю стандартної 12-місячної ПАТ після черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) з приводу гострого коронарного синдрому. До підсумкового аналізу увійшли дані 11 рандомізованих досліджень із різних країн, які охопили 34 283 пацієнти (середній вік — 62,8 року, 24% — жінки).

Автори порівняли зі стандартною 12-місячною ПАТ чотири антитромбоцитарні стратегії: схему без аспірину та схеми ПАТ тривалістю менше 1 місяця, 1 місяць і 3 місяці. Кожна з чотирьох стратегій передбачала подальший перехід на монотерапію інгібітором P2Y12.

За підсумком, у пацієнтів, які перенесли черезшкірне коронарне втручання з приводу гострого коронарного синдрому, схеми з коротким курсом подвійної антитромбоцитарної терапії із подальшим переходом на монотерапію інгібітором P2Y12 забезпечували кращі сумарні клінічні результати, ніж стандартна 12-місячна ПАТ.

Схеми без аспірину та з коротким курсом ПАТ із подальшою монотерапією інгібітором P2Y12 були повʼязані з на 23% нижчим показником сумарних несприятливих подій (ішемічні та геморагічні наслідки), ніж стандартна 12-місячна ПАТ. Ці ж схеми асоціювалися зі значно нижчим ризиком масивної кровотечі та будь-якої кровотечі порівняно зі стандартною терапією. Водночас не було виявлено значущої різниці в ризику серйозних несприятливих серцево-судинних подій чи інших ішемічних наслідків між стратегіями.

«Хоча більш раннє припинення прийому аспірину може бути повʼязане з більшою сумарною клінічною користю завдяки зменшенню кровотеч, тримісячна ПАТ може забезпечувати сприятливіші ішемічні наслідки. Це підкреслює потребу індивідуалізувати тривалість ПАТ з огляду на ризик кровотеч та ішемічний ризик», — резюмували дослідники.