Бойові медики та медична освіта: як системна реформа відкрила нові можливості для тих, хто рятує життя

Катерина Комар: «Фундамент програми було закладено раніше»

Катерина Комар, директорка ДУ «Центр розвитку медсестринства МОЗ України», кандидат медичних наук, доцент, магістр державного управління, магістр медсестринства, голова підкомісії зі спеціальності «Медсестринство» та комісії фахової передвищої освіти Науково-методичної комісії МОН України.

Чому спеціальна вступна кампанія для бойових медиків стала можливою саме зараз?

На перший погляд може здатися, що це окрема ініціатива, яка виникла лише зараз. Насправді її основу було закладено значно раніше.

Останні кілька років ми системно працювали над оновленням медсестринської освіти в Україні. над оновленням державних освітніх стандартів для рівня бакалавра та фахового молодшого бакалавра. Ці зміни були значно ширшими, ніж підготовка лише однієї програми. Ми створювали сучасну модель освіти, яка відповідає потребам української системи охорони здоров’я та європейським підходам. Коли від самих бойових медиків, військових підрозділів та професійної спільноти надійшов запит щодо можливості офіційно здобути медичну освіту з урахуванням їхнього практичного досвіду, нормативний механізм уже існував. Тому наше завдання полягало не в тому, щоб вигадувати нові правила, а в тому, щоб використати вже створені можливості та реалізувати їх через спеціальну вступну кампанію.

Хто був ініціатором цієї програми

Важливо сказати чесно: поштовхом стали самі бойові медики.

Люди, які щодня рятують життя на полі бою, справедливо ставили питання про можливість отримати офіційну медичну освіту без втрати вже набутого професійного досвіду. Наше завдання полягало у тому, щоб знайти законний механізм реалізації цього запиту. Саме тому зміни до державних освітніх стандартів, які були підготовлені раніше, стали тим фундаментом, що дозволив реалізувати цю ініціативу.

Якою була Ваша роль у цьому процесі?

Для мене ця робота складалася з кількох послідовних етапів. Перший — як голови підкомісії зі спеціальності 15 «Медсестринство» Науково-методичної комісії МОН України та голови комісії фахової передвищої освіти — це оновлення державних освітніх стандартів. Другий — уже як директорки Центру розвитку медсестринства МОЗ України — це практична координація вступної кампанії. Сьогодні Центр розвитку медсестринства разом із Міністерством охорони здоров’я та закладами освіти координує реалізацію цієї програми. Ми організували взаємодію між університетами та коледжами, проводимо координаційні наради, супроводжуємо вступників, відповідаємо на їхні запитання та допомагаємо пройти всі організаційні та юридичні етапи вступної кампанії. Лише за перші дні роботи нами вже опрацьовано понад 60 індивідуальних звернень.

Для мене було принципово важливо, щоб бойові медики не залишалися сам на сам із процедурою вступу. Саме тому ми не обмежилися змінами нормативної бази, а супроводжуємо вступників практично — від першого звернення до зарахування.

Чому навчання може бути скороченим? Чи не впливає це на якість підготовки?

Ні. Ми не спрощуємо медичну освіту. Ми визнаємо вже набуті компетентності. Практичний досвід бойового медика — це величезна професійна цінність. Але він не замінює освіту. Саме тому визнаються лише ті компетентності, які можуть бути підтверджені відповідно до законодавства. Всі результати навчання підлягають оцінюванню. Освітні стандарти залишаються однаковими для всіх. Диплом отримує лише той випускник, який досяг усіх результатів навчання, передбачених державним стандартом.

Як визначається зміст навчання?

Відповідно до законів України «Про вищу освіту» та «Про фахову передвищу освіту», кожен заклад освіти має академічну автономію.

Саме університет або коледж розробляє власну освітню програму.

Але всі програми обов’язково повинні відповідати державному освітньому стандарту. Тобто незалежно від закладу освіти кожен випускник має сформувати однакові професійні компетентності.

Чому до програми долучені і державні, і комунальні заклади освіти?

Тому що якість освіти визначається не формою власності закладу. І державні, і комунальні заклади працюють за єдиними державними стандартами, проходять акредитацію та видають дипломи державного зразка. Саме тому вони є рівноправними партнерами у реалізації цієї програми.

Яке значення ця програма має для України?

Для мене це значно більше, ніж окрема вступна кампанія. Ми фактично створюємо цивілізований механізм переходу бойового медика до професійної системи охорони здоров’я України. Людина, яка вже довела свій професіоналізм на полі бою, отримує можливість офіційно підтвердити свої компетентності, здобути медичну освіту та продовжити професійний розвиток. Це інвестиція не лише у майбутнє конкретної людини. Це інвестиція у сильнішу систему охорони здоров’я України.

Інна Губенко: «Про мотивацію бойових медиків свідчить зростання кількості заяв на вступ» 

Інна Губенко, ректор Черкаської медичної академії, кандидат медичних наук, професор, Заслужений лікар України

Черкаська медакадемія долучилася до спеціальної програми підготовки бойових медиків з 2025 року, вже маючи для цього хороший стартовий досвід. Адже ще раніше, з 2015 року, ми почали підготовку фельдшерів спеціально для армії і силових структур. Тоді ми працювали в команді з ДСНС і прикордонною службою. Специфіка такої підготовки полягала в тому, щоб студенти передусім навчилися опановувати себе в складній і незвичній ситуації, і саме в таких умовах надавати кваліфікованому медичну допомогу. 

Нам вдалося налагодити успішний процес такого навчання. Нині наші колишні студенти працюють в різних силових структурах, надають медичну допомогу на передовій. 

А починаючи з минулого року ми долучилися до спеціальної програми підготовки бойових медиків. Створили для цього всі належні умови. Це складний процес, тому що потрібно було ще й погодити з командирами військових частин, щоб вони відпускали наших студентів на сесії, та практичні заняття. Для повноцінного навчання таких студентів у нас повністю забезпечена матеріально-технічна база. Для опанування теоретичної частини студенти можуть брати матеріали на нашому сайті. У разі приїзду бойових медиків, ми створюємо для їх проживання й навчання комфортні умови, водночас наближаємо освітній процес до місць їх перебування. Щодо практичних занять, то вони їм теж вкрай потрібні. Хоча на полі бою вони вже навчилися багато чому, але маємо навчити їх надавати медичну допомогу за протоколами. 

За рік ми набули досвід, який допомагає вдосконалити програму і продовжувати навчання бойових медиків. 

 Слід відзначити, що вони дуже мотивовані в такому навчанні, як то кажуть «заряджені» на те, щоб отримати якомога більше знань і якомога більше вмінь. А те, що вони вміють працювати в екстремальних умовах – це вже їхній безцінний досвід, яким вони також діляться й один з одним, і з викладачами. 

Про мотивацію бойових медиків до навчання свідчить і зростання кількості бажаючих вступити до нашого закладу за згаданою програмою. На сьогодні у нас вже утворився конкурс – на 30 бюджетних місць подано 80 заяв, їх прийом ще не завершено. Торік ми також заповнили 30 місць, а інших бажаючих спрямували в інші заклади, але цьогоріч ще невідомо, як складеться ситуація в цілому по всіх вишах, а бажаючих отримати ступінь бакалавра і стати парамедиками серед бойових медиків більшає. 

Під час навчання ми враховуємо всі нюанси – результати співбесіди, початковий рівень знань, наявність практичного досвіду в якості бойового медика, все це впливає на формування індивідуальних програм. Тобто ми створюємо індивідуальний освітній простір для кожного такого студента. Це дуже відповідальна робота. Для цього у нас створений консультативний центр – студенти перебуваючи безпосередньо на місцях служби мають можливість щодня отримати консультацію викладача, якщо це потрібно. Адже нові знання допомагають їм надавати дедалі кваліфікованішу медичну допомогу пораненим бійцям. Поряд з тим ми попереджаємо, що навчатися в їхньому статусі буде непросто, потрібно дуже багато самостійно працювати. Але вони не бачать в цьому перешкоди — готові навчатися, бо мають до того велике бажання. Також вони відчувають потребу у більшій соціалізації, у спілкуванні зі студентами, викладачами. У разі потреби ми можемо надати їм психологічну підтримку, адже у нас дуже потужна кафедра психології.

 Графік навчання теж може бути індивідуальним для студента, це головна умова, адже це запорука того, що він отримає якісну й повноцінну освіту. Перевірити рівень знань можна через тестування. Маємо потужну тестову базу, через яку студенти можуть пройти тестові завдання, результати контролюються викладачами. 

Для проходження практичних занять у медичній академії працює центр стимуляційного навчання високого рівня, всі його інструктори мають іноземні дипломи та сертифікати, працюють за стандартами НАТО. Тому студенти відпрацьовують з ними всі практичні вміння і навички. І кажуть, що діляться набутим під час навчання з іншими бойовими медиками, які не проходять такої програми. 

Але ж звісно всі вони націлені на те, щоб залишитися в медицині й після завершення війни – хтось працюватиме парамедиком, а хтось продовжить навчання, бо мріє стати лікарем чи реабілітологом, або військовим медиком.

Вони думають про майбутнє, і хочуть здобути гідну освіту. Ми постійно чуємо це від них під час спілкування. У нас з ними тісний зворотний зв’язок, у тому числі й для налагодження навчального процесу, разом пробуємо різні форми і методи, щоб зробити все максимально зручно для бойових медиків, і водночас забезпечити їм належний рівень підготовки. 

Роман Яцишин: «Держава відбудовує не лише спроможну систему закладів охорони здоров’я, а й спроможну систему закладів освіти»

Роман Яцишин, ректор Івано-Франківського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України.

Приєднання нашого університету до програми підготовки бойових медиків можна пояснити двома причинами. Перша — колектив закладу розуміє, в якій країні й у який час ми живемо й працюємо. І хоче бути корисними не тільки абітурієнтам, які сьогодні вступають до університету, щоб стати лікарями через п’ять шість років, а й тим героям, які зараз нас захищають на фронті.

Бойові медики, які стали такими через обставини війни, після повернення до мирного життя повинні мати місце, яке вони можуть обрати у своїй професії. Вони можуть бути парамедиками, працювати в іншій медичній сфері, або й викладати медицину студентам. Ми маємо залучати їх до мирної діяльності після перемоги. І перший крок такого залучення – навчання в університеті. 

Друга причина — Міністерство охорони здоров’я відбирало спроможні виші, які мають освітні програми для навчання бойових медиків для здобуття кваліфікації парамедика. Маючи таку програму, ми скористалися ініціативою міністерства — дуже цінною і дуже актуальною для нашої держави й для наших героїв. Нам запропонували взяти участь у цій програмі, і ми надали таку можливість. Парамедицина як освітня програма у нашому університеті існує з 2022 року, навчати бойових медиків ми почали торік, коли набрали першу групу таких студентів у складі 29 осіб. Цьогоріч набиратимемо ще одну групу — МОЗ виділяє для нашого закладу 35 місць державного замовлення для бойових медиків. 

Ми комунікуємо з бойовими медиками – потенційними студентами вже з січня і спостерігаємо зростаючий попит на цю програму, яка передбачає заочну форму навчання. Якщо бойовий медик вступає на основі повної загальної середньої освіти — термін навчання триватиме 2 роки 5 місяців. Якщо на основі диплома медичного коледжу (з фахів «Сестринська справа» чи «Фельдшер») — 1 рік 5 місяців. Тобто враховується його стартовий рівень підготовки, на чому базується й розробка програми. 

Студенти поєднуватимуть бойовий досвід і навички, отримані на фронті, з навчанням в університеті. Це певний виклик і для нас, і для них. Їхнє завдання — захист Вітчизни, з чим вони чудово справляються, а наше — забезпечити їм можливість навчатися. Тому для кожного студента створюємо індивідуальну освітню траєкторію — розробляємо його персональний план навчання. Адже розуміємо, що такі студенти не завжди навіть можуть вийти на зв’язок через виконання бойових завдань. Тому в таких випадках розробляється індивідуальний навчальний план. Організаційно ми викликаємо їх на сесію, і командири частин повинні їх відпускати. Але це воєнний час, і якщо через бойові завдання хтось не може дотримуватися загального графіка, то для таких студентів дата сесії пересувається.. 

Тому хочу ще раз сказати тим бойовим медикам, хто хотів би вступити до медуніверситету, але не впевнений, що організаційно все вийде – це не перешкода, ми підлаштуємося під їхній графік, відповідно організувавши самостійну теоретичну підготовку, практичні заняття, сесії. 

Ми вдячні цим людям за те, що вони захищають нашу державу. Не втекли з країни, не сховалися, пішли служити медиками на полі бою. І зі свого боку ми хочемо допомогти їм зараз і на майбутнє – опанувати мирну професію, щоб після перемоги працювати за медичною спеціальністю. Тому запрошуємо їх до себе на навчання, і закликаємо не соромитися, що деякі початкові знання, необхідні для вступника вишу, можливо, призабуті. Все вдасться і надолужиться. Для героїв немає нічого неможливого, тим більше з їх бойовим досвідом у наданні медичної допомоги. 

Цей досвід цінний і для нас, викладачів, тому ми не просто вчимо таких студентів, ми співпрацюємо з ними. Тому дуже хочу, щоб вони після війни не лише продовжили навчання в нашому університеті на магістерських програмах, а й з часом поповнили ряди наших викладачів. 

Та й відверто кажучи, навіть звичайне спілкування з ними — наживо чи телефоном, надихає нас всіх у цей непростий час, коли ми повинні розуміти одне одного, допомагати й створювати єдину українську спільноту людей, заряджених на результат і перемогу. 

І звичайних абітурієнтів та їхніх батьків я завжди закликаю здобувати освіту в Україні, наші діти мають бути мотивовані до цього. Це не тільки завдання медуніверситету, а й усього суспільства. Тому я хочу подякувати керівництву МОЗ за небайдужість до медичної освіти. Держава відбудовує не лише спроможну систему закладів охорони здоров’я, а й спроможну систему закладів освіти. Відкриття програми для бойових медиків – важливий крок у цьому напрямку. 

Окрім того, в нашому університеті за підтримки МОЗ з’явилися нові сучасні програми, які відповідають потребам сьогодення — програма «Терапія мови і мовлення» (наразі ми єдині серед вишів України, хто її впровадив), розвиваємо актуальний ерготерапевтичний напрямок підготовки майбутніх спеціалістів тощо. Наші викладачі проходять тренінги, змінюють методи викладання, наближаючи їх до європейського рівня (у співпраці з деякими європейськими університетами й організаціями). Тож ми всі показуємо світу, як під час війни можна не тільки оборонятися, а й вчитися і ставати сильнішими.