- Категорія
- Новини
Менше болю — ясніший розум: дієве лікування мігрені покращує роботу мозку
- Дата публікації
Нове дослідження показало, що пацієнти з епізодичною чи хронічною мігренню, які відповідають на профілактику, демонструють більш виражене покращення виконавчих функцій мозку в періоди між нападами, ніж ті, у кого профілактика не працює.
Аби зʼясувати, чи покращує профілактична терапія антитілами проти CGRP чи ботулінічним нейротоксином (BoNT) когнітивні показники пацієнтів з мігренню в періоди між нападами, спеціалісти з медичного факультету Центру досліджень імені Егаша Моніша при Лісабонському університеті (Португалія) провели обсерваційне когортне дослідження. До вибірки увійшло 90 пацієнтів із мігренню (середній вік — 42 роки, 96,7% — жінки), 58 з якх страждали на хронічну мігрень, 32 — епізодичну. 64 учасники отримували антитіла проти CGRP, 26 — ботулінічний токсин. Середня тривалість спостереження становила 4,5 місяця.
Усі учасники пройшли дві ретельні оцінки когнітивних функцій — на початку дослідження та через три-шість місяців лікування. Тестування оцінювало чотири когнітивні сфери: епізодичну памʼять, мовлення, увагу та швидкість обробки інформації, а також виконавчі функції. Пацієнтів класифікували такими, що відповіли на терапію, за заздалегідь визначеними критеріями: для хронічної мігрені відповіддю вважали зменшення кількості днів із головним болем середньої та високої інтенсивності щонайменше на 30%, а для епізодичної — щонайменше на 50%.
За підсумками спостереження відповіли на лікування в сукупності 52,2% пацієнтів, причому в групі моноклональних антитіл їхня частка виявилася вищою, ніж у групі BoNT (59,4% проти 34,6%).
При повторному обстеженні в усіх пацієнтів спостерігалося статистично значуще покращення в усіх когнітивних сферах: виконавчих функціях, концентрації уваги та швидкості обробки інформації, мовленні й епізодичній памʼяті.
«Дані цього дослідження підтверджують думку, що когнітивна дисфункція при мігрені не обовʼязково є постійною, а радше становить динамічну й потенційно зворотну складову тягаря захворювання, яка змінюється паралельно з клінічною відповіддю на засоби профілактики», — резюмували автори роботи.