Оптові націнки у фармацевтичній дистрибуції Європи

Існує чотири основні моделі оптових націнок у фармацевтичній галузі:

1. Фіксована відсоткова модель (Fixed % based model)
2. Регресивна відсоткова модель (Regressive % based model)
3. Комбінована модель фіксованої плати та відсотка (Mixed fee and % based model)
4. Модель оплати за послугу (Fee for service model)

Фіксована відсоткова модель існує в Греції, Ірландії, Італії, Іспанії, Великій Британії (частково), Польщі.

Основні її характеристики:

• Націнка на ліки залишається фіксованим відсотком від закупівельної ціни.
• Немає зменшення відсотка націнки в залежності від цінових діапазонів.
• Відсутня абсолютна максимальна межа націнки.

Переваги:

• Прозорість у формуванні ціни на ліки.
• Простота регулювання та прогнозування доходів для дистриб’юторів.

Недоліки:

• Висока націнка може зробити дорогі ліки менш доступними для пацієнтів.
• Не враховує економічну ефективність при постачанні дорогих препаратів.

Регресивна відсоткова модель (Австрія, Болгарія, Чехія, Естонія, Франція, Угорщина, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина)

Основні характеристики:

• Відсоток націнки зменшується зі зростанням вартості лікарського засобу.
• Більшість моделей мають встановлене максимальне значення націнки для найдорожчих препаратів.

Переваги:

• Зниження цінового навантаження на дорогі препарати, що покращує їхню доступність.
• Оптимізація цінового регулювання, що дозволяє контролювати витрати на охорону здоров’я.

Недоліки:

• Оптові дистриб’ютори отримують нижчий прибуток з дорогих ліків, що може зменшити їхню зацікавленість у постачанні таких препаратів.
• Може призводити до дефіциту певних ліків, якщо націнки є недостатніми для покриття витрат на дистрибуцію.

Комбінована модель фіксованої плати та відсотка (Бельгія, Німеччина, Португалія, Словенія)

Основні характеристики:

• Поєднує фіксовану плату за упаковку та відсоткову націнку.
• Дозволяє краще покривати фіксовані витрати на логістику.

Переваги:

• Більш справедливий розподіл доходів для дистриб’юторів незалежно від вартості препарату.
• Дозволяє дистриб’юторам підтримувати наявність як дешевих, так і дорогих ліків.

Недоліки:

• Складність у розрахунках та регулюванні.
• Потребує детального аналізу рентабельності кожного сегмента ринку.

Модель оплати за послугу (Данія, Фінляндія, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Швейцарія, Велика Британія (частково)

Основні характеристики:

• Націнка відсутня, натомість дистриб’ютори отримують фіксовану оплату за послуги зберігання та доставки.
• Оплата може здійснюватися виробником, аптекою або страховою компанією.

Переваги:

• Дозволяє чітко визначити вартість логістичних послуг.
• Забезпечує стабільний дохід для дистриб’юторів, незалежно від вартості лікарських засобів.
• Мінімізує ризик штучного завищення цін.

Недоліки:

• Дистриб’ютори можуть бути менш зацікавлені в роботі з малоприбутковими продуктами.
• Потребує чіткого визначення клієнта (виробника, аптек чи страхової компанії).

Як бачимо, фармацевтичний ринок Європи використовує різні моделі ціноутворення, що відображають різні підходи до регулювання оптових націнок.

Фіксована відсоткова модель найбільш поширена в країнах, де ринок менш регульований, вона забезпечує стабільний прибуток дистриб’юторам, але може призводити до високих цін на дорогі ліки.

Регресивна відсоткова модель допомагає контролювати витрати на ліки, але може знижувати мотивацію дистриб’юторів до роботи з дорогими препаратами.

Комбінована модель націнок та фіксованої плати створює баланс між стабільним доходом та прозорістю ціноутворення, але складна у впровадженні.

Модель оплати за послугу стає популярнішою в країнах з ефективною державною системою охорони здоровʼя та орієнтована на зниження витрат для пацієнтів та держави.

З огляду на ці моделі, країни обирають підходи, які найкраще відповідають їхнім економічним та соціальним реаліям. У майбутньому можливі подальші зміни в регулюванні оптових націнок, щоб забезпечити доступність ліків та ефективність фармацевтичної логістики.