Організація аптечної діяльності: світовий досвід і плани України на шляху до євроінтеграції 

Аптека – для фармацевта чи для бізнесмена

У країнах з ліберальним підходом немає жорстких обмежень, хто має бути власником аптеки, скільки таких закладів має бути в його «руках», тож ринком практично володіють аптечні мережі. Хоча це зовсім не означає анархії на ринку в цивілізованих країнах, часто передбачає різні варіанти моделі та підтримки незалежних аптек. 

 В Україні вже сформувалися великі мережі аптек, якими володіють підприємці, незалежно від їхньої освіти. При цьому комерційні власники зазвичай ігнорують інтереси пацієнта, оскільки їхня мета – отримання прибутку, заради чого доводиться йти в обхід професійних стандартів. В принципі, це логічна «спокуса», й багато держав, усвідомлюючи такі ризики, встановлюють чіткі вимоги щодо освіти власників аптек та кількості закладів, що їм належать, У країнах ЄС переважає підхід, коли власником аптеки має бути дипломований фармацевт, хоча в різних державах існують певні нюанси. 

У Німеччині один фармацевт може володіти однією основною аптекою та до трьох філій, які мають бути в тому ж або в сусідньому районі. Корпоративне володіння взагалі заборонене. 

Франція доповнила цю модель правилом так званої «особистої практики». Тобто ліцензію на аптеку може отримати лише фармацевт, який особисто керує цією аптекою як професіонал. Також цей власник може бути співвласником ще максимум двох аптек. Тобто мережеве володіння обмежене дрібними об’єднаннями. 

Іспанія пішла тим же шляхом. Власником аптеки може бути лише фармацевт. Мережі заборонені, аптеки — незалежні. Іспанія, Греція, Угорщина дотримуються такої ж моделі, де власник – фармацевт, а створення великих мереж суттєво обмежена або заборонена. 

Австрійська модель передбачає варіант контрольного пакета. Аптекою може володіти фармацевт або група фармацевтів. Тобто дозволено обмежене партнерство, але без втрати професійного контролю. Контрольний пакет акцій має належати фармацевтам

Власником аптеки у Данії також може бути тільки фармацевт, який має відповідну освіту та ліцензію і зобов’язаний особисто керувати аптекою. Юридичні особи, інвестори чи корпорації цього робити не можуть. Фармацевт — не просто бізнесмен, а медичний фахівець, який: консультує пацієнтів, проводить вакцинацію, бере участь у муніципальних програмах охорони здоров’я тощо. При цьому він може відкривати до 7 філій у радіусі 75 км від головної аптеки, які працюють під тією ж ліцензією. Такий підхід дозволяє уникнути комерціалізації аптек і зберегти їхню соціальну функцію.

У багатьох країнах такі моделі існують традиційно, часом адаптуючись до нових умов, але зберігаючи основний принцип незмінним. 

Деякі ж країни Європи поступово відходять від корпоративного впливу на аптечний сектор, щоб повернути аптекам медичну спрямованість. Польща – приклад такої трансформації. З 2017 року нову аптеку в Польщі може відкрити лише фармацевт або компанія, де 100% власників — фармацевти. Один власник може мати не більше 4 аптек (подібно до моделі Німеччини). Старі мережі там збереглися, але нові відкриваються виключно згідно з вимогами чинного законодавства. Угорщина також відмовилася від ліберальної моделі, яка дозволяла нефахівцям володіти аптеками, і повернулася до професійно орієнтованої системи.

Шлях до ЄС: в основі діяльності аптек – інтереси пацієнта 

В Україні вже давно говорять про необхідність вдосконалення організації аптечної діяльності з метою забезпечення населення якісними фармпослугами та задля імплементації з вимогами законодавства ЄС, тривали давно. Нещодавно У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт «Про аптечну діяльність» №13684, який також проголошує згадану мету. Ним пропонується аналог німецької моделі. Основні положення: 

1. власником аптеки може бути тільки особа, яка має кваліфікацію «фармацевт» та свідоцтво про кваліфікацію спеціаліста 
2. ліцензію можна отримати на відкриття лише однієї головної аптеки і трьох структурних її підрозділів у вигляді аптек
3. якщо фармацевт, що є власником аптеки, не здійснював будь-яку фармацевтичну діяльність протягом більше двох років без перерви після отримання ліцензії на здійснення аптечної діяльності після підтвердження кваліфікації то він зобов’язаний підтвердити свою кваліфікацію.
4. якщо кваліфікація власника не відповідає кваліфікаційним вимогам, він втратив кваліфікацію та право на здійснення діяльності за фахом, то він не має право керувати головною аптекою та іншим структурним підрозділом аптеки й здійснювати аптечну діяльність
5. центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, створює та веде реєстр фармацевтів та власників суб’єкта аптечної діяльності
6. власник суб’єкта аптечної діяльності та завідувач аптеки зобов’язаний особисто здійснювати керівництво аптекою та несе відповідальність за дотримання вимог законодавства у сфері обігу лікарських засобів, медичних виробів та фармацевтичної практики. 

Водночас законопроєктом передбачена діяльність аптек у формі господарських товариств з кількома власниками, а саме:

• товариства з обмеженою відповідальністю;
• товариства з додатковою відповідальністю
• командитні товариства; 
• повні товариства. 

Суб’єкт аптечної діяльності з кількома власниками має право здійснювати таку діяльність якщо всі співвласники мають кваліфікацію «фармацевт» і безпосередньо беруть участь у діяльності аптек.

Автори законопроєкту №13684 запевняють, що такий європейський підхід забезпечить професійний контроль над фармацевтичною діяльністю, суттєво зменшить комерціалізацію та зловживання на аптечному ринку, а також підвищить якість обслуговування пацієнтів.