Журналістка, редакторка
Деякі зміни у розумінні цукрового діабету, що відбулися останнім часом, дозволяють сьогодні говорити про ремісію хвороби як про медичний факт, а не мрію або міф.
Ремісія діабету – це величезне досягнення, але не повне одужання
Традиційно цукровий діабет визначався як хронічне захворювання, що прогресує та потребує довічного лікування. Проте за останні 10–15 років накопичено переконливі докази того, що для частини пацієнтів, насамперед з «незадавненим» цукровим діабетом 2 типу, можлива стійка ремісія.
Так, наприклад, одне з досліджень, проведене Кембридзьким університетом, продемонструвало: люди, які досягають втрати ваги на 10% або більше протягом перших пʼяти років після встановлення діагнозу цукрового діабету 2 типу (ЦД2), мають найбільші шанси на досягнення ремісії своєї хвороби.
Що таке ремісія цукрового діабету?
Насамперед важливе (!) уточнення: ремісія – це не повне одужання, а контроль захворювання без медикаментів.
Іншими словами, людина має лишатися під наглядом лікарів.
Слід пам’ятати, що пацієнт у ремісії залишається в групі високого метаболічного ризику. Повернення маси тіла, зниження фізичної активності або стрес можуть призвести до рецидиву гіперглікемії.
Тому термін «повне одужання/зцілення» є некоректним і потенційно небезпечним.
Критерії для визначення ремісії ЦД2
Згідно з консенсусом ADA, EASD, Endocrine Society та Diabetes UK (2021, оновлення 2023–2024), ремісію цукрового діабету визначають як:
- HbA1c < 6,5% (48 ммоль/моль), що зберігається протягом щонайменше 3 місяців без застосування гіпоглікемічної терапії.
- За відсутності даних HbA1c допускається використання:
- глікемії натще < 7,0 ммоль/л або
- середньої глікемії за даними CGM у межах норми.
NB! Пацієнти, які досягли ремісії, потребують регулярного лабораторного контролю – щонайменше 1-2 рази на рік.
Супровід пацієнта з ремісією ЦД2
- Регулярний моніторинг HbA1c, глікемії, ліпідів;
- контроль артеріального тиску та серцево-судинного ризику;
- фокусування на зниженні маси тіла як терапевтичній цілі;
- поступове, контрольоване коригування терапії;
- підтримка мотивації та реалістичних очікувань;
- документування статусу ремісії;
- профілактика рецидиву. Зокрема, роз’яснення для пацієнта, що ремісія – це процес, а не фінальна точка.
Чи для всіх типів діабету можлива ремісія
Люди з ЦД2 – це основна група, для якої ремісія є клінічно досяжною та доведеною.
При LADA – можливе тимчасове покращення глікемічного контролю на ранніх стадіях, але автоімунна деструкція β-клітин прогресує.
Для ЦД 1 типу – справжня ремісія неможлива. Так звана «медова фаза»/«медовий місяць» при ЦД1 – це тимчасова фаза ремісії, що настає відразу після діагностики на початку ін’єкційної терапії інсуліном, коли підшлункова залоза ще виробляє трохи власного інсуліну. Цей стан не відповідає критеріям ремісії.
Механізми досягнення ремісії
Ⅰ. Зниження маси тіла
Це насправді ключовий фактор ремісії ЦД2. Цю тезу підтверджують наукові дослідження останніх років. Зокрема, дослідники Кембридзького університету, у своїй роботі вивчила дані дослідження ADDITION-Cambridge, проспективного когортного дослідження 867 осіб з нещодавно діагностованим діабетом віком 40 та 69 років (вибірка від сімейних лікарів регіону).
Серед іншого, учені виявили, що 257 учасників (30%) перебували в стадії ремісії протягом пʼяти років спостереження. При цьому люди, які досягли втрати ваги на ≥ 10% протягом перших пʼяти років після встановлення діагнозу, мали понад у двічі вищу імовірність досягнення ремісії проти людей, вага яких не змінилася.
Дослідники наголошують на тому, що навіть такі «скромні» результати щодо втрати ваги – всього 10% – дозволяють позбутися діабету принаймні на 5 років!
Адже раніше вважалося, що ремісія ЦД2 можлива лише за допомогою доволі радикальних заходів – інтенсивні програми схуднення, екстремальне обмеження калорій тощо. Такі втручання можуть бути надто складними й недосяжними, а тому – демотивуючими для багатьох людей, які живуть з діабетом та зайвою вагою або ожирінням.
Тож, вчені роблять висновок: «У популяційній вибірці дорослих з діабетом 2 типу, виявленим під час скринінгу, втрата ваги ≥10% на ранній стадії захворювання була повʼязана з подвоєнням ймовірності ремісії через 5 років. Цього було досягнуто без інтенсивних змін у способі життя або екстремальних обмежень калорій. Ці висновки мають бути основою для обговорень з людьми, у яких нещодавно діагностували ЦД2, як мотивації до ремісії захворювання без обмежувальних, а іноді й недосяжних обмежень у калоріях».
Отже: «Біохімічна ремісія ЦД2 без фармакологічного або хірургічного втручання є досяжною», — переконують автори цього дослідження.
А у масштабному американському проєкті – дослідженні Look AHEAD (5 тисяч учасників з ЦД2 та надмірною вагою) – підтверджено, що інтенсивні зміни способу життя покращують глікемічний контроль і зменшують потребу в терапії. Зокрема, такі втручання як зниження ваги, дієта та фізична активність продемонстрували значне покращення маркерів здоров’я (маса тіла, АТ, рівень ліпідів) й сповільнення розвитку ускладнень діабету, але не запобігання серцево-судинним подіям у довгостроковій перспективі.
Тож Look AHEAD підкреслило потужні можливості модифікації способу життя щодо контролю ЦД2 та стану здоров’я в цілому. Водночас дослідження показало, що лише дієтою, фізичною активністю та втратою ваги, усі серцево-судинні наслідки діабету усунути не можливо.
Ⅱ. Печінкова та панкреатична інсулінорезистентність
Згідно з концепцією «подвійного циклу», надлишок жиру в печінці та підшлунковій залозі призводить до порушення секреції інсуліну. Відповідно, зменшення ектопічного (вісцерального) жиру відновлює функцію β-клітин (на жаль, не у всіх пацієнтів).
Ⅲ. Метаболічна (баріатрична) хірургія
Спеціалісти з медицини ожиріння нерідко заявляють, що баріатрична хірургія використовується сьогодні недостатньо, а лікарям первинної медичної допомоги та іншим слід частіше думати про направлення своїх пацієнтів до спеціалістів з метаболічної хірургії. Не погодитися з цим твердженням складно, адже, за оцінками Американського товариства метаболічної та баріатричної хірургії (ASMBS), попри тривалий досвід баріатричної хірургії та різноманітність хірургічних варіантів, фактично отримують таке лікування лише близько 1% пацієнтів, які відповідають критеріям для використання одного з методів баріатричної хірургії.
При цьому дослідження останніх років засвідчують, що баріатрична хірургія – один з найефективніших методів досягнення ремісії діабету.
За даними метааналізів, це близько 63,5% пацієнтів вже у перші роки після операції.
Ремісія ЦД2 після баріатріатричної хірургії забезпечується через три основні механізми: значна втрата ваги (від >20% маси тіла) сприяє покращенню чутливості до інсуліну →
гормональні зміни, зокрема, вироблення інкретинів у кишечнику, що відіграють ключову роль у метаболізмі глюкози, покращують секрецію інсуліну та чутливість до нього, і тим самим дозволяє нормалізувати або принаймні краще контролювати рівень цукру в крові → покращення чутливості до інсуліну посилює реакцію організму на інсулін, дозволяючи клітинам ефективніше використовувати глюкозу для отримання енергії.
Порівнюючи різні методи лікування ЦД2, зокрема, й досягнення ремісії, спеціалісти враховують й економічний чинник.
Так, наприклад, в аналізі, представленому на зустрічі Американського коледжу хірургів у жовтні 2025 року, дослідники порівняли економічну ефективність препаратів GLP-1 з баріатричною хірургією. Зокрема, вони врахували вартість ліків та операції, а також за допомогою моделювання оцінили, скільки років здорового життя пацієнт може отримати від лікування. Висновок такий: «…для деяких препаратів GLP-1, таких як Saxenda та Wegovy, висока вартість їхнього постійного застосування перевищує вартість операції RYGB (Roux-en-Y Gastric Bypass) менш ніж за рік та рукавної гастроектомії протягом 9 місяців… Навіть найдоступніший з вивчених варіантів, Byetta, стає дорожчим за хірургічне втручання приблизно через 1,5 року».
Ⅳ. Інтенсивні немедикаментозні втручання
Основними напрямками немедикаментозної терапії ЦД2 для покращення глікемічного контролю та можливої ремісії хвороби є зниження маси тіла, зміни у харчуванні, фізична активність, навички самоконтролю, відмова від шкідливих звичок, психологічні програми.
Використовують:
- екстремально низькокалорійні дієти (під медичним контролем!);
- структуровані програми фізичної активності;
- когнітивно-поведінкову терапію.
Резюме
Отже, ремісія ЦД2 сьогодні є клінічною реальністю – можливістю, підтвердженою доказами. На жаль, не для всіх пацієнтів – більша імовірність у людей зі «скромним стажем» діабету та за умови значущого зниження маси тіла. І навіть тоді ремісія не є повним одужанням, а потребуватиме медичного супроводу, регулярного моніторингу та активної участі пацієнта для запобігання рецидиву гіперглікемії.
Джерела: Medscape, diabetesjournals, sciencedaily, ADA Standards of Care in Diabetes, 2024–2025, TheLancet, JAMA Health Forum
