2025: як змінилася клінічна практика лікування діабету та ожиріння

Про нові форми ліків проти діабету та ожиріння, розширення їхнього застосування та впливу на довгострокові клінічні наслідки, ThePharmaMedia говорила з лікарем-ендокринологом, дієтологом, к.мед.н. Оленою В’ячеславівною ДОБРОВИНСЬКОЮ.

Які події 2025 ріку, на Вашу думку, найважливіші й змінюють лікування ЦД2?

– Якщо дуже коротко, – 2025 рік остаточно закріпив думку про те, що цукровий діабет 2 типу – це не тільки про цукор.

Ми остаточно відійшли від підходу «головне – знизити HbA1c».

На перший план вийшли нормалізація ваги, фокус на серцево-судинні ризики та якість життя людини, яка живе з ЦД2. І для того є підстави.

По-перше, з’явилося більше впевненості в інкретинових препаратах – не лише для зниження цукру в крові – сьогодні ми використовуємо їх як кардіометаболічні засоби.

По-друге, ожиріння перестали сприймати як «супутню проблему» – відтепер це центральна мішень терапії ЦД2.

Тобто у 2025 році ми лікуємо людину з діабетом, а не просто «погані показники лабораторних аналізів».

Щодо головних подій, я б виділила їх декілька:

Подія №1

SURPASS-CVOT (tirzepatide vs dulaglutide) – поява «кардіо доказовості» для dual GIP/GLP-1 у пацієнтів з ЦД2 та високим серцево-судинним ризиком.

Для практики це означає: у пацієнтів з ЦД2 та ASCVD/високим ризиком вибір інкретинової терапії дедалі частіше ґрунтується не тільки на HbA1c/вазі, а й на «hard outcomes» (MACE). Іншими словами, ми перейшли від лікування важких СС-ускладнень ЦД2 до запобігання таким.

Подія №2

Схвалення FDA першого «похудального» GLP-1 у таблетках – oral semaglutide 25 mg (Wegovy tablets) наприкінці 2025 – просто «під ялинку».

Наслідок для алгоритмів лікування: з’являється реалістичний «перехід» для тих, хто не хоче інʼєкції, і ширше покриття хронічної терапії ожиріння, що напряму впливає на ЦД2.

Хоча, слід зауважити, діабетологи давно знайомі з таблетованим препаратом Рибелсус, але в Україні зареєстрована та доступна лише ін’єкційна форма ЛЗ з цією діючою речовиною – семаглутид – для лікування людей з ЦД2. 

Подія №3

Вага як «центральна мішень» у гайдлайнах ЦД2/ожиріння.

У підсумках оновлень (ADA-дайджестах) дедалі чіткіше проговорюється: значуща втрата ваги (інколи до ~15%) розглядається як шлях до кращого контролю діабету. Та не лише контролю, а й до можливої ремісії у частини пацієнтів!

Як змінюють сьогодні життя людей, які живуть з діабетом, всі ці пристрої для безперервного моніторингу глюкози, інноваційні ЛЗ тощо?

– Я б сказала, що воно стає… більш усвідомленим і менш драматичним.

З одного боку, – менше страху. З іншого, – більше інформації в реальному часі. СGM-система (Continuous Glucose Monitoring – система для безперервного контролю глюкози) уже не виглядає як щось «тільки для інсулінових пацієнтів».

Люди бачать, як конкретна їжа, сон, стрес чи прогулянка реально впливають на рівень цукру в крові – і це дуже змінює їхню поведінку. Плюс нові ліки.

Для багатьох пацієнтів уперше з’являється відчуття: «Відтепер я не мушу постійно боротися з апетитом – я нарешті можу з ним домовлятися». І це величезна психологічна зміна.

CGM стає «масовішим» завдяки OTC-сенсороам для людей з ЦД2 без інсуліну або з дисглікемією.

Щодо впливу використання інноваційних ліків, слід наголосити, що терапія інкретинами (GLP-1 RA, dual GIP/GLP-1) стає «стрижнем» не лише для HbA1c, а й для ризиків, пов’язаних з зайвою вагою. Це відображено в ADA-алгоритмах фармакотерапії.

Як харчова індустрія реагує на зміни складу споживчого ринку, де все більше людей з діабетом та ожирінням? 

– Тут цікавий момент: індустрія нарешті почала підлаштовуватись під реальних людей, а не під «ідеального споживача».

Раніше все зводилося до «без доданого цукру». Тепер фокус ширший:

- менші порції,

- більше білка,

- більше клітковини,

- продукти, які не дають різкого глікемічного піка.

У жовтні минулого року у Києві проходив New Food Summit-2025 – захід для гравців агріфуд-ринку й, звісно ж, цікавий і лікарям дієтологам. Там були оприлюднені дані про витрати на харчові продукти – останніми роками люди витрачають на них, у середньому, на 10% менше, ніж раніше. Основна причина – боротьба з зайвою вагою та усвідомлене харчування.

Тож виробники реагують – запускають нові лінійки продуктів для людей, які худнуть – від йогуртів до суперфудів як джерела білка, вітамінів, мінералів та незамінних амінокислот тощо, які можна просто додавати до страв – супів, пасти тощо.

Які ще тренди з’явилися цього року?

Крім «без доданого цукру/без лактози», у 2025 намітилися ще три нових тренди:

Ⅰ. Під GLP-1-епоху: «менші порції + вища нутритивна щільність».

Індустрія прямо обговорює попит на portion control, більше білка і клітковини, «легшу» їжу – адже GLP-1/dual-agonists реально змінюють апетит і структуру споживання.

Ⅱ. «Low glycemic/high fiber» замість просто «sugar-free».

Більше продуктів з акцентом на клітковину, білок, цільні злаки, стійкі крохмалі – щоб згладжувати глікемічні піки (і це добре лягає на дані CGM).

Ⅲ. Дискусія щодо підсолоджувачів стає обережнішою.

ВООЗ радить не використовувати non-sugar sweeteners як стратегію довготривалого контролю ваги.

NB! Важливо для комунікації з пацієнтами: «можна інколи», але не як магічне рішення.

У Великій Британії SACN у 2025 теж підкреслює обережність через неоднозначні дані.

Що змінюється відносно дієтологічних втручань?

Найголовніше оновлення – це чесність. Ми нарешті відкрито говоримо:

немає однієї ідеальної дієти для всіх. Працюють різні підходи:

- середземноморський,

- low-carb,

- енергодефіцитні програми,

- структуровані плани з замінниками прийомів їжі.

І тут дуже допомагають технології – ті самі CGM, що роблять харчування персоналізованим, а не абстрактним.

Пігулки GLP-1 – це «натяк» на довічну терапію: інʼєкції → підтримка таблетками?

– Реалістичний сценарій: «long-term therapy», але з більшою гнучкістю форм.

Тобто йдеться не про «курс», а скоріше – про довготривале ведення хронічного стану, бо ожиріння – це хронічна хвороба, що прогресує та рецидивує. Тому таблетована форма може стати варіантом підтримування/продовження лікування.

Але питання «кому, коли і як» – індивідуальне, з огляду на переносимість, ризики, доступність та цілі.

Адже ми бачимо, що після скасування GLP-1 вага часто повертається, а разом з нею – метаболічні проблеми.

Тому логіка як при гіпертонії, наприклад:

якщо препарат працює і людина почувається краще – чому ми маємо його скасовувати?

Таблетована форма відкриває цікаву можливість:

не всі готові до інʼєкцій роками, а от таблетки як підтримувальна терапія – це для багатьох звучить значно прийнятніше.

Нині вже впевненіше говорять про можливість досягнення ремісії ЦД2 – це можливо?

Ремісія – це реальність, особливо:

- при значній втраті ваги,

- на ранніх стадіях ЦД2,

- після інтенсивних змін способу життя або баріатрії.

Але це не «зцілення назавжди», на жаль. Це стан, який потрібно підтримувати.

Тому для професійного середовища мені подобається формулювання:

«Тривала ремісія з активним спостереженням».

Вона чесна і не створює хибних очікувань. А це дуже важливо для довіри між лікарем та пацієнтом.

Якщо науковими термінами:

1) Є формальні критерії ремісії (консенсус).

Ремісія ЦД2 зазвичай визначається як нормоглікемія щонайменше 3 місяці без цукрознижувальних препаратів (за консенсусом міжнародних товариств).

2) Дані наукової літератури 2025 року підкреслюють: ремісія часто «тимчасова», залежить від утримання ваги/поведінки.

Огляди 2025 прямо переоцінюють поняття ремісії та ризик рецидиву при наборі ваги.

Резюме

Отже, події 2025 року підтвердили, що діабетологія та медицина ожиріння переживають глибоку трансформацію. Розширення ролі інкретинових препаратів, поява нових доказів щодо ремісії ЦД2 та посилення фокусу на кардіометаболічні наслідки змінюють терапевтичні цілі та клінічні алгоритми. Водночас зростає значення персоналізованого підходу, прихильності пацієнтів до лікування та довгострокової безпеки втручань. Саме це напевно й визначатиме розвиток цих напрямків найближчими роками.

Але найголовнішим, на мій погляд, є те, що люди, які живуть з діабетом, тепер можуть жити легше, довше та краще.