Категорія: Лікарям

Що слід знати, приймаючи семаглутид, ліраглутид або інші ГПП-1

Дата публікації: 30 вересня 2025 11:00
Кількість переглядів: 4056

Тетяна Стасенко

Журналістка, редакторка

Препарати Оземпік, Віктоза, Вегові тощо стали справжнім проривом у лікуванні цукрового діабету та ожиріння. Але після «широкої промоції» західних селебриті, люди сприймають їх як простий шлях до схуднення. Та не все так просто…

Про те, яких правил слід дотримуватись під час використання препаратів агоністів GLP-1, ThePharmaMedia розпитала лікаря-ендокринолога, дієтолога, к.мед.н. Олену В’ячеславівну ДОБРОВИНСЬКУ.

А в кінці бесіди на вас чекає корисний бонус – стисла, але змістовна пам’ятка: 6 правил під час приймання Victoza, Ozempic etc.

Кому показані ГПП-1 агоністи, які відмінності між ЛЗ цієї групи?

Ці препарати ефективні щодо схуднення лише на тлі ЦД2Т, чи також для людей без діабету?

Вони насправді були синтезовані для лікування пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД2Т), трохи згодом для деяких з них було зареєстровано ще одне показання – лікування ожиріння (у т.ч. без ЦД2Т).

Річ у тім, що в організмі худорлявих/з нормальною масою тіла людей синтезується достатня кількість нативного глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) – природного гормону, що відіграє ключову роль у регуляції рівня цукру в крові та контролі апетиту.

Натомість у людей, які схильні до набору ваги – цього гормону менше потреби. Тож, за допомогою ліків можемо компенсувати цю нестачу, щоб отримати дію, подібну до природної дії ГПП-1, яка (якщо дуже стисло) полягає у наступному:

уповільнення транспорту їжі зі шлунку до кишечника → передача сигналу до головного мозку про насичення (яке триває довше, ніж зазвичай) → зниження споживання їжі та контроль рівня цукру в крові.

У такий спосіб ми отримуємо позитивний вплив на роботу печінки, стан дисліпідемії, покращення перебігу ЦД2Т тощо.

Отже, при ЦД2Т паралельно з рекомендаціями щодо зміни способу життя, пацієнтам з діабетом та надмірною масою тіла (ІМТ > 27 кг/м2) та хворобами, асоційованими з ожирінням (метаболічно асоційована хвороба печінки, гіпертонія, дисліпідемія тощо) лікар має запропонувати додати до комплексної терапії агоністи ГПП-1.

Чи є різниця між семаглутидом та ліраглутидом?

Обидві молекули – це агоністи ГПП-1. Але ліраглутид (Віктоза) діє протягом 1 доби, тому вводиться підшкірно щодня, на відміну від семаглутиду (Оземпік тощо), що діє протягом 7 днів, тому вводиться раз на тиждень.

Але зауважу також, що саме ліраглутид був першим препаратом цієї лінійки ГПП-1, мабуть, саме він запустив всі подальші вивчення цієї молекули, синтезу інших препаратів цієї групи.

Крім того, саме ліраглутид найбільш подібний (на 97%) до людського нативного ГПП-1, тому має найменше небажаних побічних ефектів.

Які відмінності між Оземпік та Вегові?

По суті, – ніякої. Це однакова діюча речовина – семаглутид, різниця у концентрації, тому Оземпік у дозуванні 1 мг, ми частіше застосовуємо при ЦД2Т, а Вегові (Wegovy) у дозуванні 2,4 мг – для лікування ожиріння.

Що вирізняє Мунджаро серед препаратів групи ГПП-1?

Мунджаро (Mounjaro) – двокомпонентний препарат, що має у своєму складі не лише глюкагоноподібний пептид-1, а й глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид. Тому він, на відміну від агоністів ГПП-1 впливає на два види рецепторів, і, відповідно, надає потужнішу дію.

Чим відрізняються призначення цих ЛЗ при ЦД2Т та при ожирінні?

Насправді різниця у дозуваннях. При ожирінні вони вищі.

Але! Ми говоримо саме про діагностоване ожиріння – ВМТ ≥ 30 кг/м2, а не для того, аби схуднути. Це – принципова умова!

Адже ожиріння – це хронічна рецидивна хвороба, що потребує постійного лікування, бо це ціла низка проблем – від метаболічно асоційованої жирової хвороби печінки, дисліпідемії, гіпертонії, до хвороб серця та нирок.

Відтак, коли ми лікуємо ожиріння, водночас ми лікуємо й асоційовані з ним хвороби. І саме тому дуже важливо, щоб прескрайбером цього лікування був лікар!

Самопризначення «за рекомендацією» Тік-Току, знайомих чи родичів – потенціює серйозні небезпеки. Саме лікар повинен підібрати індивідуально до потреб пацієнта лікарський засіб, дозування, пояснити як саме його вживати, визначити характер та інтенсивність фізичної активності, корекцію харчової поведінки, додати до комплексного лікування когнітивно-поведінкову терапію, консультації інших спеціалістів тощо.

Здорове/нездорове схуднення: найважливіші аспекти

Яке «ідеальне» схуднення, на що орієнтуватися?

У своїй практиці я орієнтую пацієнтів звертати увагу не на вагу, а на параметри тіла – об’єм талії, стегон тощо. Тому що «здорова» корекція маси тіла відбувається на тлі фізичних навантажень, а відтак вага може й не знижуватися через зростання м’язової маси. Ідеальний варіант – втрата жирової тканини зі зростанням м’язової. Тож, звертайте увагу на свої розміри одежі – менший на розмір або два може й не позначитися на ваших кілограмах, зате ваші м’язи не постраждають.

А чому м’язи такі важливі?

Один з найстрашніших наслідків неправильного схуднення – це втрата м’язів – розвиток саркопенії. Коли швидка втрата маси тіла відбувається коштом втрати м’язової тканини, вона згодом заміщується жировою.

Адже м’язи – це:

наш метаболічний резерв. Вони є резервуаром для глюкози, відіграють ключову роль у підтримці чутливості до інсуліну. Саме тому саркопенія – це підвищений ризик розвитку ЦД2Т та метаболічного синдрому;
адекватна м’язова маса – це нижчі ризики ускладнень ССЗ, остеопорозу та передчасної смерті;
сила та здатність виконувати щоденні справи;
профілактика падінь у старших людей;
м’язова маса – важливе джерело амінокислот для синтезу білків та відновлення тканин, уражених хворобою чи травмою.

А надалі, особливо коли йдеться про пацієнток 40-50 + років – періоду менопаузи – з саркопенією → почне виснажуватися й кісткова тканина → буде розвиватися остеопороз → переломи → передчасна смерть.

Отже, м’язи – це не лише про рух, а й про метаболічну, ендокринну та імунну регуляцію.

Про побічні ефекти, інші попередження та повернення кілограмів

Які побічні ефекти найчастіше призводять до припинення приймання пацієнтом препаратів цієї групи?

Якщо правильно приймати, ці ліки, правильно при цьому харчуватися, мати достатні фізичні навантаження, – побічні ефекти будуть мінімальні.

У протилежному випадку, можуть бути: нудота, блювання, болі в животі, тахікардія, ↑ АТ.

Для «наочності», наведу найжахливіший приклад кричуще неправильного поводження з агоністами ГПП-1.

У нас була пацієнтка, яку ми лікували від ожиріння. Серед іншого, вона приймала препарат ГПП-1, вже була на достатньо високій дозі. Її донька вирішила якраз схуднути до літа, й позичила у мами ліки.

Їй було потрібно скинути два кілограми… Натомість з блювотою, яку неможливо було приборкати, та ознаками важкої дегідратації, вона потрапила до реанімації.

Тому, ще раз наголошу: люди, не експериментуйте зі своїм здоров’ям! Скинути кілька кілограмів нескладно шляхом раціонального харчування, фізичної активності та налагодження нічного сну.

Які ще аспекти важливі під час лікування ГПП-1?

З цього не слід робити «таємниці» — повідомляйте про лікування перед операціями та обстеженнями. Адже ці препарати сповільнюють спорожнення шлунка, що підвищує ризик аспірації під час інтубування або зондування. Тому, попередьте про прийом ліків анестезіолога або ендоскопіста, а за 3-7 днів перед процедурою/операцією, припиніть ін’єкції.

Включіть до комплексу фізичних вправ силові тренування – піклуйтеся про м’язи.

Налаштуйте пацієнта на тривале лікування.

Деякі супутні хвороби, наприклад, ретинопатія або панкреатит в анамнезі потребують особливого контролю.

Попередивши пацієнта та ретельно обговоривши варіанти зниження ризиків, ми прагнемо не «залякати» пацієнта, а підвищити його прихильність до лікування.

Чи повертаються зайві кілограми після припинення приймання агоністів ГПП-1?

Коли йдеться про ожиріння, знову нагадаю: це хронічне рецидивне захворювання, лікування якого ми не припиняємо. Ми можемо змінювати тактику, але стратегічно – лікування триватиме завжди для профілактики рецидиву.

Звісно, оскільки ці ліки не з дешевих, а наші пацієнти все сплачують самі, це може стати серйозним бар’єром для продовження лікування.

Тому ми разом з пацієнтом маємо докласти максимум зусиль, аби закріпити результати терапії: дотримуватися розробленої моделі харчування, фізичної активності, психотерапевтичних практик тощо.

Якщо все це зробити правильно, нездорова вага не повернеться. Адже за період терапії, людина встигає змінити свої звички, ставлення до їжі, активності, здоров’я в цілому.

Тож вихід завжди там – де вхід!

Як правило, проблеми починаються тоді, коли людина починає багато їсти і мало рухатись. Ламаймо цю схему – робімо все навпаки, й залишаймося стрункими і, що набагато важливіше, — здоровими!