Психологічна стійкість. Насправді ми сильніші аніж думаємо

Резилієнтність: чи можна її розвинути під час війни

Що таке адаптація ми більш-менш розуміємо, а от з терміном «резилієнтність» широкий загал та й фармацевти обізнані менше. Йдеться про властивість нашої центральної нервової системи продовжувати життя, зберігаючи у тому числі ментальне здоров’я попри тяжкі випробовування, що нам судилося переживати зараз. А ще більше ця властивість знадобиться нам потім по закінченню війни Нам ще доведеться осмислити багато такого, що нині психіка намагається «відкласти» на потім, аби не припуститися відчаю. Буча, Маріуполь, Ізюм, Харків…

Переживати постійні обстріли, втрату близьких, домівки, вимушений переїзд. Здавалося б, психіка мала б зламатися, натомість ми виходимо на роботу, у тому числі у свої аптеки, хоч і буває страшно, але ж людей без ліків лишати не можна. І парадокс у тому, що наша стійкість лише зростає!

У науковій літературі це називається резилієнтність. 

Сам термін запозичено з фізики, де це – здатність твердих тіл відновлювати свою форму після механічного тиску.

Тож, що довше триває випробовування, тим сильнішими ми стаємо. Просто у якийсь момент, раптом відкриваємо в собі невідомі досі резервуари внутрішньої сили, про які ми й не здогадувалися раніше.

Наукою доведено, що після пережитих травматичних подій людина може демонструвати феномени, так званого «постравматичного зростання», однією з характеристик якого є бажання й готовність до ще важчих випробовувань.

Це не означає, що людина протягом всього травмуючого періоду лишається непохитною, часом навіть падає. Але підіймається та рушає вперед!

Отже, резилієнтність якраз про це – про здатність підводитися після падіння, а не про скам’янілу непохитність. Інколи, стійкішим виявляється не той, хто виглядає могутнішим, а той, хто володіє резилієнтністю.

Чи може фармацевт керувати своїм емоційним станом в часі війни

Риси резилієнсу, до чого варто прагнути

Феномен резилієнтності у психології тлумачать у трьох площинах:

1. Як риса чи здатність особистості
2. Як процес
3. Як адаптаційно-захисний механізм особистості.

Загалом, для резилієнсу характерними є такі риси як:

• Стабільне психологічне функціонування під час дії стресу (коли фармацевт зберігає холодний розум, хоча б зовнішню непохитність, легко долає метушливість, агресію або паралізуючий страх під час стресових/конфліктних ситуацій, що трапляються й у мирний час);
• Швидке повернення до норми після деструктивного впливу психотравмуючих факторів (коли конфлікт вичерпано або навкруги запанувала довгоочікувана буденність по закінченню війни, фармацевт здатен швидко інтегрувати у рутинну реальність, не переживаючи довго стреси, що вже минули);
• Набуття якісно нових рис та більш успішне функціонування в результаті подолання психологічної травми (здатність фахівця до самовдосконалення, до особистого зростання під впливом кризи).

Це процес позитивної адаптації в умовах виснаження, після трагедій і загроз під час перебування у постійному стресі. Як от робота фармацевта зараз, під час війни. Адже, у будь-якому регіоні країни діяльність працівника аптеки постійно пов’язана з ризиками та перманентним стресом.

Тож, головними функціями резилієнсу є:

• керувати і змінювати те, що можна змінити,
• приймати те, чого змінити не можна,
• не припиняти саморозвитку.

Важливо (!) розрізняти психологічну стійкість та байдужість або беземоційність. Відчувати сильні емоції – абсолютно нормально, але бути резилієнтним означає продовжувати відчувати, але бути здатним діяти тоді, коли це здається надскладним.

Портрет психологічно стійкого фармацевта

Психологічна гнучкість не передається у спадок, хоч і обумовлена (зовсім трохи) біологічно. Вона пов’язана з генами, що регулюють симпатичну нервову систему, гіпоталамо-гіпофизарну систему та обмін серотоніну. Натомість нами керує не лише фізіологія: щоранку ми прокидаємось з певним запасом ресурсів, аби прожити цей день, ефективно попрацювати тощо. Цих ресурсів тим більше чим більше у нас сенсів – жити, працювати, любити тощо. А коли єдиною мотивацією до роботи є заробітна платня, такий ресурс навряд чи можна вважати надійним.

Отже, резилієнтний фармацевт володіє трьома головними рисами:

1. Має стійке прийняття реальності,
2. Глибоко переконаний у тому, що життя і все, що ми в ньому робимо має сенс (і це підкріплено міцними цінностями),
3. Володіє надзвичайно розвиненою здатністю імпровізувати.

Таким людям також притаманні:

• здатність бути щасливим і задоволеним, відчувати життєвий напрямок та сенс;
• здатність до продуктивної роботи з відчуттям компетентності та управління середовищем, емоційна стабільність;
• реалістичне та неспотворене сприйняття себе, оточення та середовища;
• міжособистісна компетентність, здатність до теплих і турботливих стосунків з іншими людьми, до близькості та взаємної поваги;
• впевнений оптимізм, автономна та продуктивна активність на робочому місці.

На противагу життєстійкій, гнучкій особистості, — поведінка нерезилієнтної людини виглядає наступним чином:

• людина опускає руки, відмовляючись від мети;
• тікає у хворобу, емоційне вигорання;
• шукає винних замість здійснення конструктивних доцільних дій;
• виявляє нерішучість;
• догматично дотримується старих методів розв’язання проблеми або взагалі не діє;
• не створює запасів необхідних ресурсів, що допомогли б адекватно відповісти на виклики.

Які фактори впливають на резилієнтність фахівця в стресових умовах

• доброзичливе ставлення до себе та своїх здібностей;
• здатність до реалістичного планування та втілення планів у життя;
• розвиток комунікативних навичок, зокрема, асертивності (вміння у ввічливій доброзичливій формі відстояти свою думку, не порушуючи прав та гідність інших людей);
• плекання власних цінностей й побудова життя відповідно до них;
• розвиток власної системи підтримки: змістовних та глибоких стосунків з близькими, з природою та собою;
• плекання надії;
• розвиток здатності розв’язувати проблеми;
• розвиток уважності до зовнішніх впливів.

Як підвищити життєстійкість та резилієнтність?

Попри те, що не існує швидких методик розвитку адаптивності, хороша новина у тому, що здорова психіка апріорі адаптивна та резилієнтна.

Іншими словами, нарощувати цей ресурс людина здатна у будь-якому віці і за будь-яких обставин. Наразі – саме час для розвитку, наприклад, гнучкого мислення, емоційне регулювання та розкриття власних сильних сторін. Так, ми не можемо підготуватися до геть усього (як не були морально готові до війни, зокрема), але можемо виховати в собі відносно оптимальну реакцію на події.

4 компоненти для розвитку резилієнтності

(від Американської Психологічної Асоціації):

1. Будувати зв’язки з іншими:
2. визначте пріоритети у стосунках, зосередившись на пошуку надійних, здатних на співчуття людях, які поділяють ваші почуття,
3. діліться переживаннями,
4. приєднуйтесь до груп;
5. Дбати про своє здоров’я:
6. бережіть своє тіло,
7. практикуйте mindfulness (усвідомленість: «тут і зараз»),
8. уникайте негативних наслідків;
9. Знаходити мету:
10. допомагайте іншим,
11. будьте ініціативними,
12. рухайтесь до своїх цілей,
13. шукайте можливості до пізнання;
14. Підтримувати здорові думки:
15. думайте про речі у перспективі,
16. прийміть, що зміни – це частина життя,
17. підтримуйте надію,
18. навчайтеся зі свого минулого.

Поради від українських психологів

Плануйте! Почніть зі щоденних планів: записуйте їх, а також свої відчуття від їх втілення. Ловіть почуття задоволення від реалізації навіть якихось дрібничок!

Знайомтеся з собою новим – у новій реальності. Відстежуйте нові риси, уподобання; чи змінилися важливі для вас речі. Відзначайте своє особисте зростання після проходження кожного нового складного етапу.

Спогади безпечні! Згадуйте пережитий досвід, фіксуйте отримані вами навички (приміром, у щоденнику думок). Це дозволить знаходити нові ефективні стратегії для досягнення необхідного результату.

Погляньте на виклики під іншим кутом зору. Замість дивитися на негаразди, як на щось потворне й непереборне, спробуйте знайти здорові способи виходу зі скрути, або привнести зміни, що в цьому допоможуть або принаймні підтримають вас.

Уникайте схильності сприймати кризи як непереборні обставини. Ви не можете змінити факту виникнення стресових подій. Однак ви можете змінити свою реакцію на них, їхню інтерпретацію. Подивіться за межі ситуації – майбутні обставини можуть скластися значно краще!

Приймайте рішення, що допоможуть вам зустрітися з вашими викликами. Повністю відсторонитися від проблем та стресів неможливо. Дійте у несприятливій ситуації настільки ефективно, наскільки вам це вдається. Можливо, ви не переможете, та завжди зможете чомусь навчитися, якщо будете достатньо відкритими й допитливими.

Шукайте можливості самореалізації. Виховуйте позитивне сприйняття себе та своїх можливостей. Складні обставини не завжди загартовують, а велика кількість травматичного досвіду не створює імунітету до стресів. Однак іноді саме у таких умовах в людині розкриваються сильні якості. Наприклад, підвищене почуття власної гідності.

Спробуйте знайти сенс у труднощах. Абсолютно нормально, що це непросто, й, можливо, потребуватиме часу і простору. Для початку наші знахідки можуть бути зовсім дрібними та вони можуть слугувати нам підтримкою.

Почніть з маленьких кроків!

Приймайте рішення та вживайте заходів, що можуть покращити якість вашого життя. Кожен з нас має свої сильні сторони або здатність їх розвинути. Вони є кращим інструментом для нас, аніж сподівання та очікування, що одного разу все покращиться саме по собі.

• Прийняття життєвих обставин, що не можна змінити. Ми маємо прийняти, що наш світ змінився. І навіть після нашої Перемоги все буде по-іншому, однак «інше» може бути кращим.

Але інколи не має сенсу боротися з обставинами, варто прийняти їх й перетворити на поштовх до руху уперед, до змін на краще. Це дозволяє зберегти внутрішні сили, допомагає видихнути, оглянутися навколо й зрозуміти, як саме діяти далі.