Післядипломна фармацевтична освіта в умовах воєнного стану

Лариса Галій /Фото із особистого архіву
Лариса Галій Фото із особистого архіву

Сьогодні фармацевт – єдиний фахівець, який може надавати фармацевтичну допомогу. Але це – право, а не даність. Свою кваліфікацію потрібно підтримувати, підвищувати, розвивати компетенції… Та як все це втілити зараз, коли йде війна?

Про це, а також про інші особливості післядипломного навчання під час воєнного стану, говоримо з директоркою Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації (ІПКСФ) Національного фармацевтичного університету (НФаУ), доктором фармацевтичних наук, професоркою Ларисою ГАЛІЙ.

Здобуття професії – кроки у майбутнє

Величезний шлях вже пройдено – ми маємо Нову програму інтернатури, побудовану на компетентнісній основі, у підготовці якої брали участь і роботодавці, і громадські фармацевтичні об’єднання. Я вважаю, справедливо сказати, що Нова інтернатура є втіленням дуальної освіти у фармації.

Рік тому ми обговорювали з Вами зміни у проходженні інтернатури для фармацевтів, чи додалося ще нововведень у післядипломній освіті фармацевтів? 

– Дійсно, минулого року було затверджено нову нормативну концепцію безперервного професійного розвитку й інтернатури як першого етапу післядипломної освіти. Але, на жаль, так організувати набір в інтернатуру, як це планувалося, цього року можливості не було. Міністерством охорони здоров’я України (далі МОЗ) в березні, а потім у травні 2022 року було внесено необхідні зміни до відповідного наказу «Про затвердження Положення про інтернатуру» (далі Положення).

Власне, оновлене Положення і є на сьогодні керівництвом до дій щодо всіх аспектів проходження інтернатури під час воєнного стану.

Отже, концептуальний документ в Україні є, реформа інтернатури чинна й мала б розпочатися незабаром, якби не війна.

Тож, всі ці зрушення поки що призупинено, принаймні до 2023 року.

Натомість важливо зазначити, що величезний шлях вже пройдено – ми маємо Нову програму інтернатури, побудовану на компетентнісній основі, у підготовці якої брали участь і роботодавці, і громадські фармацевтичні об’єднання. Я вважаю, справедливо сказати, що Нова інтернатура є втіленням дуальної освіти у фармації.

Оскільки ми передбачили можливість підготовки фахівця з урахуванням специфічних потреб окремого роботодавця. Іншими словами, надали можливість формування під час навчання в інтернатурі додаткових специфічних компетентностей інтерна у залежності від місця його професійної діяльності.

Отже, ми запрошуємо роботодавців до співпраці та спільній участі у підготовці майбутніх фахівців.

Дуальна освіта – це форма навчання, за якою теоретичний матеріал опановують в закладі з педагогом, а практичне навчання відбувається на виробництві.

Щодо інших нововведень, вони навряд чи доречні зараз.

Сьогодні всім нам потрібно вижити, вистояти, перемогти, зберегти серед усіх цих жахів війни своє психічне здоров’я, вберегти своїх близьких, допомагати оточенню. Однак, життя триває – люди працюють, навчаються, проходять інтернатуру. Не відступати від цих буденних справ також зараз надважливо, їх не можна скасовувати.

Бази стажування

Проходження практичної частини інтернатури під час воєнного стану також не можна скасовувати, а що з базами стажування, чи вистачає їх, чи охоче аптеки беруть інтернів?

– Однією з прогресивних рис прийнятого Положення є те, що в ньому чітко визначено вимоги до баз стажування (розділ III, пункт 2).

Як практик, хочу підкреслити важливість цієї обставини. Адже з власного досвіду знаю як важко зазвичай було знайти таку базу, де б кадровий склад аптеки відповідав раніше прописаним вимогам, адже вони передбачали, що керувати інтернатурою в аптеці могли лише особи, які мали кваліфікаційну категорію не нижче першої.

Водночас не секрет, що останніх більш як двадцять років кваліфікаційна категорія не була, на жаль, пов’язана з рівнем заробітної платні працівника аптеки. Як наслідок, — стимулу її отримувати, а потім підтверджувати, практично ні в кого й не було. За це ми розплатилися зниженням статусу професії, але це окрема довга розмова, до якої ми обов’язково повернемося згодом.

Чинне Положення (розділ III, пункт 2, підпункт 3) вимагає:

«наявність в аптеці необхідної кількості кураторів фармацевтів-інтернів з числа фармацевтів, які мають не нижче першої кваліфікаційної категорії або досвід роботи за фахом не менше 7 років».

Це значно спрощує завдання, адже, якщо людина пропрацювала в аптеці на посаді (завідувача, фармацевта, фармацевта-аналітика) понад 7 років, вона може бути легітимним куратором інтернів.

Отже, кваліфікаційні перепони знято, і можна сподіватися, що аптеки з більшим ентузіазмом навчатимуть інтернів.

Насправді аптеки мають у тому й певну матеріальну зацікавленість, адже як теоретична, так і практична частина інтернатури платні – інтерни сплачують за своє навчання. Це прописано у розділі VIII Положення.

Взагалі, Положенням передбачено два варіанти проходження практичної частини інтернатури:

I – призначення на посаду фармацевта-інтерна (до слова, на мою думку, ідеальна кар’єра нашого випускника має починатися з запису в трудовій книжці: «Фармацевт-інтерн») або

II – на підставі цивільного договору з базою стажування фармацевтів-інтернів.

Так, всі наші бази стажування, за виключенням 7-ми, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях, працюють, їх перелік і статус переглядається щонайменше двічі на рік. Тож, ми завжди маємо актуальну і перевірену інформацію.

Аптеки охоче співпрацюють у цьому напрямку?

– Заохочення (матеріальні чи інші) дуже важливі для досягнення прогресу у будь-якій справі. Скажімо, як подолати «непопулярність» наставництва в аптеці?

Наприклад, наш Національний фармацевтичний університет вже має відповідь на це питання. Як ви знаєте, новою системою безперервного професійного розвитку (БПР) фармацевтів, що мала б запрацювати з 1 січня 2023 року, передбачено, що для підтвердження кваліфікації фармацевт має набрати за рік відповідну кількість балів (попередньо йшлося, що для асистентів фармацевта – це 30 балів, для фармацевтів – 40). Отже, справедливо було б нараховувати певну кількість балів за наставництво. Тож, чому б не додати половину від необхідного річного ліміту балів до портфоліо спеціалістів, які займаються підготовкою групи інтернів (відповідно до Положення, не більш як 7 осіб на рік).

Думаю, це хороший стимул. Це підтверджує й міжнародний досвід. Приміром, в Ізраїлі, коли людина проходить інтернатуру в аптеці, все фіксується в документах, зокрема, й дані про її наставника.

У наших документах поки що зазначається лише база проходження інтернатури. Але, думаю, потрібно йти далі, і вказувати прізвище керівника/куратора практичної частини інтернатури, коли нове Положення про інтернатуру і система БПР запрацюють повною мірою.

Отже, про які відмінності інтернатури, атестації та БПР в умовах воєнного часу слід нагадати фармацевтам?

Почну з, на жаль, не надто приємної для студентів-бюджетників новини, хоч вона з війною й не пов’язана, це було відомо ще у січні. Державний бюджет 2022 року не передбачає коштів на підготовку інтернів за спеціальністю «Фармація». Таким було рішення МОЗ. Треба сказати, що воно стосувалося не лише фармації, а ще й стоматології та медичної психології. Для цих спеціальностей бюджетне навчання закінчується на рівні отримання диплома.

Отже, не судилося поки відмінникам з високим рейтингом, які навчалися за контрактом, продовжити своє навчання державним коштом в інтернатурі, як це планувалася, коли створювалася нова концепція інтернатури для фармацевтів. Але й бюджетникам теж тепер доведеться сплачувати за цю частину навчання.

В цілому ж, нова модель інтернатури абсолютно прогресивна та прозора – на сайті МОЗ вже публікується реєстр баз стажування лікарів-інтернів, такий саме реєстр аптек публікуватиметься й для фармацевтів.

Крім того, на сайтах вишів, що займаються післядипломною освітою, ця інформація обов’язково розміщується, наприклад, як це робіть ІПКСФ.

Всі бази – аптечні заклади, що входять до цього переліку, відповідають вимогам, зазначеним в Положенні.

Щодо атестації спеціалістів фармації у воєнний час?

 Хочу нагадати, що у березні цього року вийшов відповідний наказ МОЗ України

№ 426, яким було рекомендовано (він не мав реєстрації Мін’юсту) зупинити проведення атестації медичних та фармацевтичних працівників. До речі, ми зустріли цей наказ з розумінням, оскільки ситуація в різних регіонах України принципово різниться.

Якщо у Харкові зруйновані десятки аптек та спостерігається відтік фахівців, то у Закарпатті, навпаки, достатньо кадрів та відкриваються нові аптеки.

Отже, керівники фармацевтичних закладів у воєнний час самостійно визначали потребу у навчанні персоналу та його атестації.  

Але пізніше вийшов наказ МОЗ № 1415 від 04.08.2022 р., який повністю повторює положення наказу №426, але він має принципово інший статус, бо зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.08.2022 року за № 888/38224. 

Застосування державного регулювання фармацевтичного сектора галузі охорони здоров’я, де навчання спеціалістів здебільшого здійснюється за кошти фізичних та юридичних осіб, незрозуміло для фармацевтичної спільноти, і є дуже дискусійним питанням. Але, на сьогодні ми не маємо офіційного юридичного коментаря щодо цього наказу та вимушені зупинити:

  1. Атестація на підтвердження звання провізора-спеціаліста;
  2. Атестація на підтвердження (присудження) кваліфікаційної категорії провізорам.

Важливо, що обмеження стосуються лише осіб, термін дії сертифікатів яких закінчився у воєнний час.

Інакше кажучи, Наказ не стосується провізорів-спеціалістів, термін дії сертифікатів яких сплинув до введення воєнного стану (до 24.02.2022 року).

Наказом не зупинена атестація на присудження звання провізора-спеціаліста.

Тобто, фармацевти аптек, які призначені на посади завідувачів, повинні пройти відповідну спеціалізацію та атестуватися за фахом «Організація та управління фармацією». Наказ також не стосується асистентів фармацевтів, які відповідно до наказу МОЗ №818 не атестуються. Їм, як і раніше, потрібно проходити підвищення кваліфікації.

Навчальний рік 2022 — 2023: яким він буде?

Як пройшла вступна кампанія в ІПКСФ і яким Ви бачите новий навчальний рік? Принаймні, яким він виглядає з дня сьогоднішнього?

Вступна кампанія нас приємно здивувала: цього року ми навіть набрали на 150 інтернів більше, аніж планували. Ми дуже радіємо тому, що нас обирають серед багатьох закладів післядипломної освіти.

Наш інститут частково фінансується державою, наприклад торік, фінансування склало 19 % загального бюджету. Тому, основні наші замовники це — фізичні і юридичні особи.

Щодо інтернатури, то надходження від навчання інтернів зазвичай складає щонайменше 50% нашого бюджету. Тому, мушу зізнатися, в умовах зменшення кількості слухачів, які мали підвищувати кваліфікацію, нам буде дуже скрутно.

Однак, з 1 квітня цього року на наших базах стажування розпочали навчання 470 інтернів, і ще 170 – з 1 серпня. Отже, у нас 640 інтернів, тому навчання відбуватиметься потоками, аби приділити кожному інтерну належну увагу.

Положенням дозволено встановлювати гнучкий графік навчання в інтернатурі, тобто, не так як раніше: сім місяців стажування, а потім всі освітні місяці без перерв. Сьогодні заклад освіти може пропонувати більш зручний на даний час графік.

Тож, зосередимося на наших інтернах. Тим більше, що маємо нову програму, навчальний план, а також дуже цікаві методичні розробки.

Адже, попри те, що ми харківський виш, а ситуація в нашому місті не просто важка – трагічна, без перебільшення, ми з 14 березня відновили роботу, а 30 червня після атестації вручили нашим інтернам сертифікати про присвоєння їм фаху «провізор-спеціаліст».

Перерва у два тижні – це час, коли відбувалась евакуація. В Харкові тоді залишилось 18% наших науково-педагогічних працівників.

Нашим викладачам дуже допомогли знання методології й організації дистанційної освіти. Ми вже тривалий час інтегровані у цей напрямок, я особисто свій перший курс з дистанційного викладання пройшла ще у 2012 році. З впевненістю можу сказати навіть більше – наш Інститут сьогодні є лідером дистанційного навчання в Україні, отже саме така форма має найбільший попит зараз, адже це питання безпеки та доступу до освіти.

Інформаційні технології допомагають нам залишатися на зв’язку не лише з колегами, а й з інтернами, слухачами, абітурієнтами. У нас, окрім сайту, де можна зареєструватися онлайн на обрану програму, є сторінки у соціальних мережах, YouTube та Telegram каналах тощо. Тож, де б хто зараз не був, почуватися покинутою, ізольованою або безпорадною людина не буде.

Що було найскладнішим в роботі в цих умовах? 

– Найважчими виявилися «баталії» з паперовим документообігом. То був справжній виклик! Ми вміємо дистанційно навчати, ми маємо сертифіковані дистанційні курси для безлічі категорій для педагогів, лікарів, фармацевтів, асистентів фармацевтів та інтернів. Тобто, маємо навчених ІТ-технологіям науково-педагогічних працівників. Але! Якщо основний процес йшов без проблем, то з обігом паперів навколо нього – просто біда! Адже їх дуже багато! Наприклад, якщо ви хочете навчатися на платформі Prometheus, то алгоритм дуже простий: заходимо на сайт, обираємо програму, через клієнт-банк оплачуємо навчання, і все – можна починати вчитися.

У нашому ж випадку необхідно: роздрукувати два примірники договору, надіслати сторонам на підпис поштою, потім поштовим відправленням обмінятися підписаними договорами. Таким чином, витрачаємо папір, кошти на оплату поштових послуг, а головне, час!

Натомість нам вдалося це подолати! Інтерни, які вступали на навчання у серпні, підписували з нами вже електронні договори!

Отже, сьогодні ми вже працюємо через АСКОД (сервіс електронного документообігу) і, таким чином, позбавилися «слабкої ланки», що гальмувала наші робочі процеси.

Ми багато говорили про студентів та слухачів, а що з викладачами, чи не бракує кадрів?

На початок війни штатний розпис Інституту складався з 80 осіб, з яких 55 – викладачі. Вісім викладачів наразі знаходяться за межами України і, на превеликий жаль, не зможуть викладати, адже відповідно до рішення МОЗ, ми не можемо сплачувати їм заробітну платню. Хоча, приміром, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, залучає своїх професорів, які опинилися за кордоном до викладання. Але в медичній сфері, у фармації, зокрема, таке не практикують.

Але 80% нашого колективу знаходиться в Україні, а тому ситуацію з кадрами можна вважати контрольованою і задовільною.

Якщо говорити про емоційний моральний аспект, мушу зізнатися, що на початку війни всім нам було дуже складно: потрібно було підтримати один одного й слухачів. Одна з наших студенток з Маріуполя. На щастя, їй вдалося евакуюватися, і вона змогла приєднатися до навчання, але лише 20 березня. Безумовно, для неї було зроблено виняток.

Отже, як би не було складно психологічно, ми розглядаємо виклики сьогодення як можливості. Приміром, війна підштовхнула нас швидше запустити новий проєкт – Школа антикризового управління.

Крім того, ми з командою вже у травні склали програму діяльності ІПКСФ на наступний рік та обрали стратегію: диверсифікація зростання з тимчасовим скороченням витрат.

Тож, будемо розвивати свій основний напрямок та опановувати нові. Тим більше, що сьогодні є величезна потреба у професійному розвитку, навчанні, в актуальній науковій інформації тощо. Зараз всі провайдери спостерігають бум попиту на навчальні програми, науково-практичні заходи тощо.

Ми, зокрема, відчуваємо велику зацікавленість нашими щотижневими семінарами, що стартували у квітні. Останнім часом, навіть отримали за один з таких заходів 8,5 тисяч гривень.

Донати – це не лише матеріальна винагорода, а ще й хороший маркер затребуваності, актуальності заходу. Таким чином, крім того, що ділимося знаннями, ще й можемо підтримати збройні сили України. Тематика семінарів дуже різноманітна – від майстер-класів з психологічної підтримки до особливостей ліцензування фармацевтичної діяльності у воєнний час та антикризового менеджменту.

До слова, з відгуків про ці семінари ми бачимо, як змінюється ставлення фармацевтів до професійного розвитку як такого. Вони побачили, що це цікаво, дійсно може допомогти в роботі, а головне, зручно, бо семінар можна переглянути у будь-який час. Тож, попри те, що питання нарахування балів для атестації в рамках системи БПР ще не на часі, фармацевти хочуть навчатися, і роблять це не заради балів, а для себе, своєї професійної гідності.

Адже людям необхідно перемикати свою увагу з жахіть війни й руїни на творення, з відчаю на оптимізм, з заціпеніння на проактивність, саморозвиток й планування майбутнього в нашій мирній квітучій прогресивній Україні.

Схожі матеріали