В історії медицини відомо чимало випадків, коли певна речовина спочатку вважалася цілющою, але згодом виявляла себе як справжній ворог. Накопичений сумний досвід змусив людство дійти висновку: шкода від препаратів часом може бути значно більшою, ніж передбачувана користь.
Отруйна природа рослинних засобів
Дуже часто ліки, які спочатку добре зарекомендували себе в клінічній практиці, ставали небезпечними та навіть смертельними. Наприклад, сумним є досвід застосування атропіну — алкалоїду, отримуваного раніше з дурману, беладони та блекоти, який використовувався як антихолінергічний засіб при найрізноманітніших захворюваннях, а також здобув славу ефективного засобу проти короткозорості і досі застосовується при міопії. Проте вважається, що атропін може бути і шкідливим для зору, особливо при неправильному застосуванні. Втім, набагато тривожнішою виглядає статистика гострих отруєнь атропіном, які супроводжуються важкими психоневрологічними порушеннями.
Полин був відомий своїми цілющими властивостями ще давнім єгиптянам. Ця рослина протягом століть покращувала апетит наших предків, підвищувала їхню травну функцію, посилюючи відтік жовчі, а також «виганяла» з кишечника гельмінтів. Різні види полину використовувалися при пневмонії, ревматизмі та інших захворюваннях. Однак настоянка полину викликала запаморочення і галюцинації. Полин гіркий містить туйон, нейротоксичну речовину, яка у високих дозах може спричиняти судоми, запаморочення та порушення центральної нервової системи. В наші дні полин практично не застосовується внутрішньо. Однак артемізинін, сполука, виділена з цієї рослини, а також її похідні, використовуються у складі протималярійних засобів.
Скомпрометувала себе ще одна рослина, про яку згадують різні давні фармакопеї, — корінь мандрагори. Діоскорид використовував снодійну дію настоянки мандрагори під час хірургічних втручань. Гіппократ застосовував у малих дозах порошок із кореня мандрагори при депресії. Авіценна ж використовував цю рослину лише зовнішньо — лікував нею карбункули та хворі суглоби. І, як показала історія, чинив мудро: корінь мандрагори через вміст алкалоїдів скополаміну та гіосциаміну (тих самих, що містяться в дурмані та блекоті) ефективно знімав спазми гладеньких м’язів, знижував моторику кишечника та кислотність шлункового соку, але міг призвести до таких серйозних ускладнень, як кома, втрата пам’яті, зупинка дихання, які нерідко закінчувалися смертю.
Небезпечне передозування
На жаль, пацієнти рідко замислюються над тим, наскільки токсичними можуть бути жиророзчинні вітаміни: навіть, здавалося б, безпечний токоферол сьогодні розглядається дослідниками як потенційний винуватець різних проблем зі здоров’ям.
Про шкоду передозування ретинолу відомо досить давно. В історії відомо чимало випадків серйозних і навіть летальних інтоксикацій вітаміном А: основним продуктом дієти полярників була печінка білого ведмедя, причому свіжа, буквально наповнена ретинолом. Виявляється, у печінці полярного хижака накопичується вітамін А у величезній концентрації: до 20 тисяч МО в одному грамі (за норми для організму людини лише 3300–3700 МО на добу). Для важкого отруєння достатньо 50 грамів такого «делікатесу», а 300 грамів цілком здатні вбити здорового дорослого.
Подібна, але не настільки фатальна історія може статися і при прийомі лецитину — популярної дієтичної добавки, стовідсотково натуральної і гіпотетично безпечної. Однак у високих дозах (навіть при споживанні з рослинних джерел, таких як соя чи злаки) лецитин здатний спровокувати нудоту, діарею, головні болі та навіть серйозніші наслідки.
Отрута як ліки
Бувало, і не раз, коли токсична речовина свідомо використовувалася з терапевтичною метою. Наприклад, добре відоме успішне клінічне застосування бджолиної та зміїної отрути. А в китайській медицині навіть сьогодні широко використовують отрути тарантулів, скорпіонів та інших представників тваринного світу для лікування широкого спектра захворювань — від болю до серцево-судинних патологій.
Ботулотоксин — ще одна небезпечна отрута, яку в минулому серйозно розглядали як носій для хімічної зброї. Сьогодні ж препарати на основі ботулотоксину активно застосовуються косметологами для профілактики зморшок і лікування гіпергідрозу. «Ботокс» успішно лікує мігрень, стійкі м’язові спазми, нетримання сечі та пропонується для включення в схеми терапії багатьох інших захворювань.
А ось репутація стрихніну, загальновідомої смертельної отрути, алкалоїду, отримуваного з насіння чилібухи, виглядає набагато похмуріше. Його убивча сила майже вдвічі перевищує летальність ціаністого калію, тому в давнину ним труїли вовків і щурів. Однак у малих дозах (близько 1 міліграма) стрихнін навчилися успішно використовувати для лікування парезів, паралічів, порушень зору і навіть для зняття деяких інших станів. На щастя, сучасна медицина може запропонувати безпечніші альтернативи отруті для щурів, але правий був Парацельс: воістину все є отрута і все є ліки. Лікарям і фармацевтам лише важливо вчасно зорієнтуватися, аби зрозуміти: що є що.
