Якщо малі аптеки зникнуть у селах, люди залишаться без ліків

Якщо малі аптеки зникнуть у селах, люди залишаться без ліків

Зараз ми спостерігаємо монополізацію ринку великими мережами, але вони працюватимуть максимум у райцентрах, села їм не цікаві. А зникнуть ФОПи, люди там залишаться без ліків.

У цьому переконана Наталя Бурмак, ФОП із селища Олександрівка, Вознесенського району Миколаївської області, яка розповіла ThePharmaMedia про досвід своєї роботи. 

На початку повномасштабного вторгнення за 15 кілометрів від нашого населеного пункту йшли бойові дії, але ми працювали, не зачиняли аптеку, — згадує вона. — До нас ішли не тільки наші мешканці, а й з населених пунктів сусіднього району, де закрилися великі мережеві аптеки. Тоді, коли в людей закінчувалися запаси ліків, там їх не було де купити. Люди розповідали, що велика мережева аптека рятувала своє майно, завантажила ліки й виїхала. Залишився один ФОП, але він не міг «витягнути» все навантаження.

Ми ж працювали у надскладних умовах. Йдуть бої, лунають постійні вибухи, попри це люди стоять у черзі за ліками, бо без них не обійтися. Логістика була порушена через підірвані мости, люди були в паніці, тому ми не чекали постачальників, самі їздили, щоб привезти ліки. Зараз з логістикою все добре, постачальники самі привозять продукцію.

Великі мережі також відновлюють роботу й навіть розширюються. Наше селище розміщене вздовж траси центрального значення, тому їх це привабило. Раніше у нас працювало 4 малі аптеки, наразі зайшла велика мережа, відкривши точку продажу поблизу «людної» траси. Туди, де немає лікарського забезпечення, у важкодоступні місця, вони не йдуть, і це прикро.

При цьому «наступ» мереж призводить до того, що малі аптеки зникають, процес вже пішов – одна аптека в нашому селищі закрилася. З часом закриються й інші, а тоді закриється й мережева, бо їй не вигідно буде працювати, де малі прибутки. А в нашому селищі залишилося мало людей, та й платіжна спроможність населення нині значно знизилися, купують тільки критично важливі ліки. А де купуватимуть, коли малі аптеки витісняться з ринку, а великі втратять інтерес до низьких доходів?

Ми працюємо в неоднакових умовах з великими мережами. Зокрема, це стосується цін, за якими постачальники відпускають ліки. Графіків вони дотримуються чітко, але ціни нам пропонують більші, ніж мережевим аптекам. Хіба за таких умов можлива чесна конкуренція? Аж ніяк.

Я вважаю, що ціна на ліки у постачальника має бути фіксованою. А за націнку на препарати, яка також врегульована державою, аптеки будуть утримуватися.

Та й пацієнти не повинні шукати, де дешевші ліки. Як нам не тяжко виживати, але я завжди роблю знижки для учасників бойових дій, незахищених верств населення. Та й без того намагаюся робити мінімальні націнки. Добре, що за оренду приміщення сплачувати не треба, але ж потрібно його утримувати, оплачувати комунальні послуги, забезпечувати умови зберігання ліків (кондиціонери, гігрометри тощо). Принаймні, скільки до нас навідувалися органи контролю, жодних претензій ніколи не мали. Тому й відновлення перевірок нам нічим не загрожує – ми працюємо, як прописано у Ліцензійних вимогах.

Аптеки мають конкурувати не за цінами, а за рівнем професіоналізму

Аптеки мають конкурувати не за ціною на ліки (вона має бути приблизно на одному рівні для пацієнта), а за якістю обслуговування : тим, якого рівня підготовки фахівці там працюють, яку фармопіку вони спроможні надавати. На разі ж у багатьох мережевих аптеках працюють люди, які не мають спеціальної освіти (хоча в Ліцензійних умовах чітко прописано, що в таких закладах має право працювати лише фахівець з фармацевтичною освітою).

При цьому це не заважає їм бути більш успішними в матеріальному плані й називатися лідерами ринку.

Розумію, що їхній прибуток закладений там, де середній та малий бізнес взагалі не бере участі – в маркетингових договорах, за рахунок яких націнки на ліки у великих мережах менші, ніж, наприклад, у ФОП. Раніше аптеки були в рівних умовах, тож працювали чесно. Нинішні ж умови демотивують, бо конкуренція нечесна. Великі мережі набирають нефахівців і відкривають нові точки продажу, бо мають такі фінансові резерви, а я, фахівець з понад 30-річним стажем, не можу відкрити бодай ще одну аптеку, хоча й хотіла б це зробити — не маю на те коштів, бо рентабельність закладу дуже низька. Та й кадрів не знайду – а брати людину без освіти професійна етика не дозволяє. Тому працюю сама, у дві зміни. Моя аптека розміщена у «спальному» районі селища, тобто в такому місці, де людям потрібен доступ до аптечного закладу. Але працювати стає дедалі складніше, з останніх сил намагаюся утримувати необхідний асортимент ліків, щоб його не скорочувати, беру кредити. Від місцевої влади ми також не маємо підтримки, тому доводиться, як то кажуть, все витягувати на собі. Взагалі ФОПів у нашій сфері залишилося дуже мало. Доки їх було багато, аптеки дійсно були закладами охорони здоров’я, а зараз вони перетворюються на об’єкти торгівлі ліками, бо там мало фахівців, які можуть проконсультувати пацієнта щодо прийому ліків, застерегти від чогось, наприклад, від несумісності препаратів тощо. Просто «продавці» без фармосвіти на цьому не розуміються, тому знаю приклади, коли людям там пропонували два препарати з однією й тією ж діючою речовиною, і люди купували, адже довіряли «фармацевту», не знаючи що за освітою він таким не є. Це дуже небезпечно. Не можна допускати того, щоб люди без освіти займалися таким відповідальним видом діяльності, переконана Наталя Бурмак.