Лариса Просяник: «У державі має діяти єдина цінова політика на ліки»

Будь-які зміни на благо пацієнтів є позитивними

Як Ви оцінюєте проєкт Постанови Уряду в частині запропонованих змін до регулювання націнок?

Будь-які заходи, рішення, постанови, накази, що стосуються регулювання націнок на ліки, якщо вони в кінцевому підсумку спрацюють на благо пацієнтів, є позитивними. Якщо забігаючи наперед очікувати результатів від Постанови, то логічно поставити запитання: а що від цього отримає пацієнт? Тема цін на ліки, ціноутворення актуальна в Україні з моменту розвалу попередньої державної аптечної системи, знищення комунальних аптек і створення приватних.

Я у фармації працюю більш як 30 років, 18 з них — завідувачкою аптеки, вже понад 10 років очолюю громадську організацію, спілкуюся з колегами, представниками фармацевтичного ринку, органів влади, виробниками. Знаю цю проблему, як кажуть, зсередини. Тема цін на ліки є глибоко соціальною, вона щоденно, протягом всього життя торкається кожної людини, її здоров’я, благополуччя, ставлення до держави, зрештою, національної безпеки.

Насправді нинішня складна ситуація з цінами на ліки пояснюється дуже просто. З одного боку, продавець, виробник зацікавлені продати товар максимально дорого й отримати прибуток. З іншого, покупець — пацієнт зацікавлений купити ліки максимально дешево, нині ж більшість пацієнтів не мають фінансової можливості придбати необхідні ліки. І держава розуміє, що все це може призвести до непередбачуваних наслідків.

Тож 30.10. 2024 р. на сайті МОЗ України для громадського обговорення було оприлюднено проєкт постанови Уряду, яким пропонується внести зміни до п.1 Постанови КМУ від 17.10. 2008 року № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби та медичні вироби».

Однією з причин розробки проєкту щодо ініціативи з регулювання націнок на всі лікарські засоби, відповідно до пояснювальної записки до проекту, визначено зростання бідності населення, що зумовлене продовженням руйнування економіки країни та пов’язане зі зниженням рівня зайнятості.

«Справедливе ціноутворення на ліки – питання життя й смерті населення», — наголосив заступник голови парламентського Комітету з питань здоровʼя нації, медичної допомоги та медичного страхування Валерій Дубіль.

У Верховній Раді України створена тимчасова слідча комісія, яка працюватиме задля зниження необґрунтовано завищених цін на ліки в аптеках. «Щоб ціни на ліки стали адекватними, потрібно знищити фармацевтичну мафію посередників, що знущається з українців», — зазначила голова ТСК Юлія Тимошенко.

Думаю, що наміри МОЗ України щодо зниження вартості лікарських засобів для пацієнтів потрібно було б розглядати через попереднє, комплексне, професійне вивчення проблем і причин бідності населення.

Регулювати ціни може тільки здорова конкуренція, якої наразі немає

Чи є ви прибічником жорсткого регулювання цін з боку держави, чи вважаєте, що наш ринок є прозорим, зрозумілим і цивілізованим, аби регулювати це питання шляхом конкуренції та в інтересах пацієнта?

Очевидно, що наш фармацевтичний ринок на сьогодні насправді не є прозорим, зрозумілим і цивілізованим. І це не тільки моя особиста думка. Тож шляхом здорової конкуренції (якої сьогодні, на жаль, немає) регулювати питання цін на ліки в інтересах пацієнта неможливо.

Шістнадцять років поспіль починаючи з Постанови КМУ № 955 від 17.10 2008 року держава намагається вжити заходів щодо стабілізації цін на лікарські засоби та медичні вироби. Але, ситуація не змінюється, ціни на ліки зростають, а основна маса пацієнтів бідніє. Чомусь, коли влада і бізнес вибудовують якісь стосунки, завжди програє пацієнт.

Влада намагається втрутитися, вжити заходів щодо стабілізації цін, регулювання націнок на ліки, таким чином показуючи, що вона піклується про людей, а бізнес, не погоджуючись з рішеннями влади, висуває свої аргументи, серед яких: суттєве зменшення доходів до бюджету; закриття аптечних закладів у маленьких містах і селах, що знизить доступність ліків для пацієнтів; зниження фінансової можливості для мотивації й оплати праці працівників аптек; створення умов для розвитку «тіньового ринку», виникнення дефіциту препаратів, особливо для паліативної допомоги, чи тих, що потребують особливих умов зберігання (вакцини).

Тому, жорстким регулюванням цін з боку держави це питання вирішити неможливо.

Зруйнувавши корупційні схеми можна знизити ціни на ліки

Тоді як розірвати замкнене коло?

Важливо мати на увазі, що згаданим проєктом Постанови МОЗ пропонує встановити державне регулювання над кінцевою ланкою в обігу лікарських засобів, а саме — обмежити аптеки у формуванні націнок на весь асортимент лікарських засобів – як рецептурних, так і безрецептурних, не враховуючи, що питомою складовою ринкової ціни кожного препарату є вартість лікарського засобу, яка встановлюється виробником та імпортером.

Тож потрібно, по – перше, ґрунтовно вивчати це питання з урахуванням усіх аспектів і складових, по-друге, знаходити компроміс, щоб не постраждали ні держава, ні виробник, ні аптека, ні пацієнт. А це надзвичайно складне й відповідальне питання. Хочу наголосити, що в даному випадку я висловлюю особисту думку, яка ґрунтується на позиції й думці громадської фармацевтичної спільноти.

Очевидно, що найбільшу можливість впливати на ціни на ліки має виробник. Але, якщо відстежити весь ланцюжок проходження препарату від конвеєра до пацієнта, на цьому шляху є дистрибутори, аптечні мережі, медичні представники, різні посередники, аптечні заклади. На всіх етапах створені певні умови для корупційних дій та монополія фармринку.

Монополія мереж та дистриб’ютори суттєво впливають на ціни на лікарські засоби. Фактично, це основні гравці на полі фармацевтичного бізнесу. Є відомий вислів: «Хто платить гроші – той замовляє музику».

Саме тому, парламентська ТСК вивчає це питання і за підсумками розгляду готує законопроєкт, який за задумом його розробників, має зруйнувати корупційні схеми й суттєво знизить ціни на ліки в аптеках.

Про корупцію відомо всім, це не новина й не відкриття. Що має робити держава?

Вона повинна вживати певних заходів адміністративного, кримінального, організаційного характеру, визначених чинним законодавством. У державі є достатньо органів і структур для боротьби з корупцією, монополією, порушенням чинного законодавства, ліцензійних умов, контролю за лікарськими засобами тощо.

Якби всі ці органи й структури працювали ефективно, то не виникало б і питань, які ми зараз обговорюємо.

Чи мають під регулювання цін з боку держави потрапляти усі ліки, чи тільки ті, за які вона платить?

Будь-який лікарський засіб має бути однаково доступний для всіх. Тому, регулювання цін має поширюватися на усі ліки, а не тільки на ті, за які платить держава. У державі має діяти єдина цінова політика.

Як захистити малий аптечний бізнес від зникнення, а фармацевта — від «тіні продавця»

На разі про ризики регулювання націнок говорить малий аптечний бізнес, якому важко вижити при нинішній конкуренції. Як його захистити?

Проєктом Постанови КМУ пропонується встановити граничні постачальницько-збутові надбавки та граничні торгівельні (роздрібні) надбавки на весь асортимент препаратів, які зареєстровані в Україні (крім наркотичних, психотропних препаратів, прекурсорів та медичних газів), без відображення обґрунтованих розрахунків рентабельності діяльності аптечного закладу та не враховуючи об’єктивні, реальні умови витрат.

Передусім це торкнеться малих, неприбуткових аптек, які розташовані в малих населених пунктах, здебільшого в сільській місцевості, й призведе до їх закриття, або поглинання більш потужними монополістами. Сьогодні власник аптеки повинен думати про оплату оренди приміщення, комунальних послуг, придбання та користування альтернативними джерелами живлення, податків і зборів, фонду оплати праці, комісії прайс-агрегаторів та банківських послуг, витрати на управління та програмне забезпечення підтримки електронної системи охорони здоров’я тощо, що становить 25 % від загальних витрат на забезпечення діяльності аптеки.

Тож потрібно думати й впроваджувати адекватні, своєчасні заходи, аби малий аптечний бізнес не був знищений. Для цього є відповідні органи й структури, тож залишається тільки надіятися на здоровий глузд і чекати змін на краще.

Які проблеми в діяльності фармацевтів, на вашу думку, нині спричинені відсутністю в Україні фармпослуги та належної аптечної практики?

Це питання на сьогодні є ключовим у діяльності фармацевта. Фармацевт — це високопрофесійний фахівець, з вищою університетською освітою, який протягом п’яти років вивчав десятки дисциплін (хімію, фармацевтику, деонтологію, психологію, етичний кодекс фармацевта, технології тощо).

Основне, що має бути в його роботі, це можливість використати свої професійні знання, навички, вміння, щоб надати рекомендації й допомогу у зціленні людини. Це і є належна аптечна практика та професійна фармацевтична послуга.

А що насправді спостерігаємо сьогодні? Ринкові відносини, погоня за прибутками, неконтрольоване відкриття аптек зробили з висококваліфікованого фармацевта продавця, основним завдання якого є вміння продати товар і отримати великий чек.

Аптека перетворилася на точку з продажу ліків.

Фармацевт у таких умовах роботи фактично не має можливості приділити достатньо уваги для фармацевтичної опіки конкретному відвідувачу (маю на увазі фармацевтичну послугу, як це зазвичай відбувається в європейських країнах).

Окрім того, фармацевтична послуга – платна, як і послуга лікаря, адвоката. Однак на сьогодні в Україні тільки говорять про це. Немає процедури, механізму, правил, хто, кому, за що, скільки платитиме. Це все має бути врегульовано, відповідно до чинного законодавства, прозоро, інакше не уникнути нових проблем та непорозумінь.