Акубаротравма та вестибулярна дисфункція: головне про слух та баланс

Про них говоримо сьогодні з пані підполковником медичної служби, старшим викладачем кафедри військової загальної практики – сімейної медицини, докторкою філософії Ольгою Вікторівною СЕЛЮК.

Війна вибухів: наслідки вибухової хвилі

Ворог використовує безпрецедентно велику кількість різних артилерійських систем, дрони, ракети, міни, КАБи… Тож, на жаль, навіть пересічний українець вже принаймні чув про травми, що спричиняють вибухові хвилі. Серед них – акубаротравма?

Лікарі напевне краще знайомі з таким міжнародним терміном як:

баротравма – це ураження, спричинене різкою зміною атмосферного або водного тиску.

Акутравма – це ушкодження сенсорних структур внутрішнього вуха під дією інтенсивного акустичного сигналу. Наприклад, пострілу, сирени або тривалого шуму > 85 дБ. А це ті шумові ефекти, що постійно присутні на полі бойових дій, під час боїв у межах міста. В результаті може виникати механічне ушкодження стереоцілій, оксидативний стрес, дисфункція мітохондрій у волоскових клітинах завитка.

Акубаротравма (АКБТ) – це, по суті, баротравма, що локалізується в органах слуху та рівноваги, коли механізми компенсації середнього вуха не встигають вирівняти тиск між барабанною порожниною та довкіллям.

Найчастіші ситуації: авіаперельоти, дайвінг, баротерапія, швидкі зміни висоти чи глибини, вибухова хвиля.

Наслідком АКБТ є механічне пошкодження середнього вуха (барабанна перетинка, ланцюг кісточок) та/або сенсоневральне ураження внутрішнього вуха (равлик та/або лабіринт).

У цьому контексті варто згадати ще один термін – первинна вибухова травма (Primary Blast Injury). Він використовується для опису травм, спричинених безпосереднім впливом ударної хвилі на органи, що містять повітря – вухо, легені, шлунково-кишковий тракт. Власне, вухо – найчутливіший орган до первинної вибухової травми.

Як клінічно проявляється АКБТ?

Типові симптоми:

- гострий біль у вусі;

- відчуття тиску чи закладеності;

- зниження слуху;

- шум/дзвін у вусі;

- кров’янисті або серозні виділення (при розривах);

- при ураженні внутрішнього вуха – вестибулярні симптоми: запаморочення, ністагм, дисбаланс.

Тобто ризики втрати слуху та вестибулярні дисфункції сьогодні стають дуже поширеною проблемою?

Ми не можемо сьогодні апелювати до точних статистичних даних щодо розповсюдженості АКБТ серед цивільного населення, а тим більше серед військовослужбовців. Триває війна, ці дані засекречені.

Натомість за інформацією NANO Military Medicine Panel, частка вестибулярних дисфункцій після вибухової травми становить 70%. АКБТ також – одна з провідних причин інвалідизації серед комбатантів, вона поступається лише легкій черепно-мозковій травмі (лЧМТ).

При АКБТ первинно уражаються периферичні (рецепторні) структури, при повторному чи тривалому впливі – можливе залучення стовбуромозкових та кіркових рівнів слухового аналізатора. Часто такі ушкодження, на жаль, незворотні. Особливо, якщо постраждалому не надали допомогу вчасно, адже волоскові клітини людини не регенерують, тож втрати слуху мають незворотний характер.

Але, так, при АКБТ паралельно розвивається ще й ураження вестибулярного апарату (кохлеовестибулярний синдром, КВС), що супроводжується симптомами:

- зниження слуху, тинітус, гіперакузія, закладеність у вусі;

- системне вертиго, ністагм, порушення координації та рівноваги, загальна слабкість.

Інколи додаються головний біль, потемніння в очах, блювота, пітливість, зниження АТ та психоемоційні симптоми – тривога, панічні реакції, порушення сну, «вестибулярна тривога».

Ви говорили про травмуючий вплив атмосферного та/або водного тиску, а щодо звуку?

Високий рівень шуму, наприклад, 90-120дБ на низькій частоті до 200 Гц протягом однієї хвилини може викликати надзвичайну дратівливість та відчуття пригніченості у людини (на жаль, відомо, що ворог застосовує подібні методи відносно наших військовополонених), інфразвук на частоті 110-130 дБ може спричинити біль у животі та нудоту, а рівень звукового тиску 140-150 дБ може викликати тяжке травматичне ураження всього тіла та тканин, ≥ 170 дБ – це інтенсивність, подібна до ушкодження, спричиненого ударною хвилею, і це відбувається миттєво – за мілісекунди.

Іншими словами, шум – це не обов’язково травма, але він може спричиняти серйозні, а подекуди й смертельні наслідки для здоров’я людини.

Лікування та реабілітація пацієнтів з АКБТ

На які «червоні прапорці» лікареві слід звернути увагу?

Безумовно, лікар обов’язково має звернути увагу на такі клінічні прояви:

- Гострий виражений вертиго + сенсоневральна втрата слуху/повна глухота;

- підозра на перфорацію перетинки;

- фістульні симптоми;

- неврологічний дефіцит.

Ці ознаки потребують термінового (!) огляду пацієнта ЛОР-лікарем та неврологом (разом, як членів мультидисциплінарної команди). А, за показаннями – МРТ/КТ.

Які б Ви дали практичні рекомендації щодо ведення пацієнта з АКТБ?

- Відпочинок вестибулярний у гостру фазу;

- контроль баротравми середнього вуха (ЛЗ для зменшення набряку, болю та запалення – протизапальна терапія за ОТО-стандартами);

- лікування тинітусу;

- вестибулярна реабілітація, лікування коморбідної лЧМТ та постконтузійних явищ.

До фармакотерапії доцільно включати препарати з бетагістином – структурним аналогом гістаміну, що впливає на гістамінові рецептори на трьох рівнях:

- внутрішнього вуха (периферичний компонент, що ↑ поріг збудження вестибулярних рецепторів та ↓ надмірний потік імпульсів від аналізатора);

- ЦНС (центральний компонент, що ↓ активність вестибулярних ядер ГМ, прискорить процеси вестибулярної компенсації);

- судинний компонент (покращить кровотік в кохлеарній ділянці та посилить у всьому головному мозку).

Якої реабілітації потребують пацієнти після АКБТ?

Така програма може включати аудіологічну реабілітацію (терапія тинітусу, слухопротезування при незворотній приглухуватості тощо), вестибулярну реабілітацію (вправи на відновлення рівноваги, програми стабілізації погляду тощо).

Нерідко до програми реабілітації включають медикаментозну підтримку, за індивідуальними показаннями.