Контузія — нелегка легка черепно-мозкова травма

Розуміння ознак і симптомів черепно-мозкової травми (ЧМТ) може допомогти людині швидше одужати, — упевнена Галина ЦИМБАЛЮК, кандидат медичних наук, доцент кафедри екстреної і симуляційної медицини, лікарка з медицини невідкладних станів, інструктор і керівник центру симуляційного навчання Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України.

Травма, яку не можна недооцінювати

Що це за травма за яких умов може статися

Військові медики добре знаються на характері таких травм, але не завжди поряд є такий рятівник, коли йдеться про цивільне населення.

«Контузія» – слово, що часто вживається під час війни, проте, це не є офіційним діагнозом, а перекладається з латинської як забій.

Термін «контузія» поступово виходить з ужитку не лише через певну стигматизацію («контужений» vs неадекватний), а також через його неточність, адже йдеться насправді про струс головного мозку, спричинений вибуховою хвилею. Тож, сьогодні частіше використовують саме термін легка черепно-мозкова травма (лЧМТ), якій притаманні такі симптоми як: втрата свідомості з послідуючим запамороченням, головним болем, дратівливістю, дезорієнтацією, сонливістю, сповільненим мисленням, порушенням слуху та зору тощо.

Крім того, можна зустріти термін посткомоційний синдром (postconcussion syndrome), але його застосовують для констатації наслідків такого ураження.

Існує ще й неофіційна назва травми – «автограф війни».

Небезпечний потенціал: травма без медичного втручання

Важливо розуміти, що струс головного мозку, спричинений вибуховою хвилею, відрізняється від такого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спортивної або побутової травми. Адже вибухова хвиля уражає також вестибулярний та слуховий апарат.

Крім того, підступність цієї травми у тому, що людина зазвичай переносить її, як то кажуть, на ногах, не усвідомлюючи наслідків. Між тим, недарма навіть потенційна ЧМТ внаслідок вибухової дії, згідно з військовими інструкціями, вимагає медичного обстеження та занесення в медичну первинну документацію. До явищ, що можуть її спричинити належать:

• перебування у зоні вибухів;
• аварія або перевертання транспортного засобу;
• перебування в межах 50 метрів від вибуху (в приміщенні або назовні) або під дією ударної хвилі;
• безпосередній удар в голову або втрата свідомості (підтверджені свідками); — перебування в зоні дії більш як одного вибуху (медичне обстеження обов’язкове!).

Нині такі події, включно з множинними вибухами, відбуваються, на жаль, і з цивільним населенням. При цьому, часто, люди не мають можливості звернутися до лікаря, якось описати й зафіксувати у медичних документах цей епізод. А наші захисники, хоч і мають доступ до медичної допомоги, іноді не зважають, а часто і приховують травму, аби не полишати позицію й своїх побратимів. Постраждалі намагаються ігнорувати нудоту, блювоту та головний біль, у кращому випадку, зателефонувавши комусь з лікарів із запитанням: як позбутися цих симптомів хоч на якийсь час, мовляв, «зараз не на часі, після війни розберемося». Але це велика помилка, що значно ускладнює лікування й подовжує шлях до одужання.

Діагностика

Як розпізнати лЧМТ

Якщо з’являються нові/або посилюється бодай одна з наведених нижче клінічних ознак безпосередньо після події/явища (вибуху тощо):

• будь-яка зміна психічного стану: сплутана свідомість, дезорієнтація, уповільнене мислення тощо;
• будь-який період втрати свідомості або зниження рівня свідомості, який спостерігали інші або про який повідомляє сам постраждалий;
• будь-яка втрата пам’яті щодо подій безпосередньо до або після травми;
• нудота, блювання, головний біль.

При визначенні ступеня тяжкості ЧМТ заведено керуватися різними критеріями (див. табл.)

Ступінь тяжкості ЧМТ

*Результати МРТ можуть вказувати на відсутність порушень.

Алгоритми допомоги постраждалому після вибуху

Перший крок. Правило незмінне для будь-якої надзвичайної ситуації: необхідно оцінити власну безпеку, бо лише так ви будете корисним для постраждалого.

Другий крок. Перевірте, чи не має постраждалий при собі зброї, бо це може бути загрозою для рятувальника.

Третій крок. Розпочинайте перевірку постраждалого за алгоритмом CABC (див. нижче).

Нагадаємо, що CABC – це алгоритмом дій щодо запобігання превентивної смерті у постраждалих. Превентивна смерть – це смерть, якої можна було б уникнути при вчасно наданій медичній допомозі.

CABC:

C (critical bleeding) – контроль критичної кровотечі: необхідно вміти розпізнати її та зупинити, інакше постраждалий може загинути протягом 2 хвилин! Для цього скористайтеся прямим тиском на рану або турнікетом. Пам’ятайте про те, що прямий тиск на рану – це тимчасова маніпуляція, яка потребує подальшого втручання, тому покличте медика. Якщо володієте навичкою та маєте засоби – виконайте тампонування рани.

A (airway) – прохідність дихальних шляхів: при непрохідності дихальних шляхів людина помирає протягом 3-4 хвилин!

Особливу настороженість має викликати постраждалий без свідомості-використайте відомий вам метод для забезпечення та підтримання прохідності дихальних шляхів, наприклад, виведення нижньої щелепи, або ж використайте для цього носоглотковий повітровід. Якщо постраждалий блює або має травму обличчя, що супроводжується затіканням крові в ротову порожнину чи дихальні шляхи, допоможіть йому зайняти вимушене положення сидячи, нахиляючись вперед, аби попередити аспірацію.

B (breathing) – дихання (забезпечення належного дихання). Звільніть шию та груди від одягу, що стискає, заважаючи постраждалому вільно дихати. Якщо бачите у постраждалого надто часте дихання, що супроводжується надмірними дихальними зусиллями, ціанозом обличчя, набуханням шийних вен, негайно кличте на допомогу медиків! Адже – це може бути смертельно небезпечний стан – напружений пневмоторакс, який потребує невідкладної допомоги, інакше постраждалий може померти за кілька хвилин. 

При наявній рані на грудній клітці, яка засмоктує повітря при спробі дихати, потрібно накласти оклюзійну пов’язку і покликати медика!

C (circulation) – циркуляція (розпізнавання шоку + огляд наявних інших поранень, що супроводжуються кровотечею). Швидко огляньте постраждалого з ніг до голови. Якщо знайшли будь- яку рану, яка продовжує кровити, накладіть тиснучу пов’язку.

Ніколи не попускайте попередньо накладений джгут – дочекайтесь медика!

Термоконтроль: подбайте про те, аби зігріти постраждалого.

Залишайтесь біля постраждалого до приходу медика, періодично переоціюючи його стан.

Початкове лікування лЧМТ (посткомоційного синдрому)

Початкове лікування може розпочати медичний співробітник відділення екстреної медичної допомоги, лікар загальної практики, або ж той медичний співробітник, який пройшов відповідне навчання.

Зазвичай, найперше завдання – лікування гострого головного болю: парацетамол кожні 6 годин протягом 48 годин, далі, якщо є потреба, перейти до НПЗЗ (ібупрофен, кеторолак, напроксен).

У перші 48 годин після травми НПЗЗ не рекомендовані до застосовання.

Слід уникати застосування трамадолу, парацетамолу у поєднанні з кофеїном та буталбіталом, а також застосування опіоїдів. Якщо біль супроводжується нудотою/блюванням застосовують протиблювотні ЛЗ (ондансетрон 4-8 мг). Біль мігренозного типу слід розпочинати лікувати за перших же мінімальних ознак, цей біль не можна ігнорувати!

Перші 24 години постраждалому необхідно дотримуватись постільного режиму.

Повернення до активності відбувається у кілька етапів. В ідеалі, за цим має спостерігати лікар, реабілітолог. У разі відсутності такої можливості, слід за допомогою телефонного зв’язку обговорювати стан постраждалого з лікарем: через 24 години після отримання лЧМТ та на кожному з етапів: відносного відпочинку, поступового повернення до активності. Важливо дотримуватись всіх інструкції лікаря.

Відносний відпочинок передбачає фізичну й розумову діяльність, що не провокує появи симптомів

• легка фізична активність
• прості знайомі розумові завдання
• тихе середовище з мінімальною кількістю стимулів
• здоровий сон та харчування.

Реабілітація

Більшість людей зі струсом мозку одужують швидко і повністю. Але для деяких симптоми можуть тривати кілька днів, тижнів або довше.

Загалом, відновлення може бути повільнішим у людей похилого віку, дітей молодшого віку та підлітків. Ті, хто мав струс мозку в минулому, можуть виявити, що відновлення після нового струсу займе більше часу.

Етапи поступового повернення до активності

Етап 1. Відносний відпочинок

Мета – уникати провокування симптомів та відпочивати; середовище – залишатися вдома, мінімальний рівень світла та шуму; фізична/вестибулярна діяльність – повсякденна діяльність, що не провокує повернення/появу симптомів, слід обмежити значні або раптові (різкі) зміни положення голови та не виконувати фізичні вправи; когнітивна діяльність – аби уникнути появи симптомів, слід обмежити час використання електронних пристроїв з екраном, максимально легке дозвілля, приміром, читання, розмови тощо.

Етап 2. Діяльність, обмежена симптомами

Мета – впроваджувати та заохочувати легкі фізичні навантаження; середовище – спокійне знайоме середовище з обмеженими відволікаючими чинниками; фізична/вестибулярна діяльність – обмежувати значні або раптові зміни положення голови, додати легкі регулярні навантаження (прогулянки по рівній місцевості, легка домашня робота, велотренажер тощо), виключити силові тренування; когнітивна діяльність – прості знайомі види діяльності (читання книги, нетривала робота за комп’ютером тощо).

Етап 3. Легкі види діяльності.

Мета –можна розпочинати впроваджувати види діяльності що стосуються спеціальності, зовнішні чинники, що відволікають; середовище – повернення на роботу з обмеженим колом обов’язків/завдань, аби не викликати значного провокування симптомів; фізична/вестибулярна діяльність – впроваджуйте завдання, що вимагають зміни положення голови, додайте легкі аеробні вправи без обтяження (еліптичні тренажери, погулянки нерівною місцевістю), не підіймайте більш як 9 кг, уникайте силових тренувань; когнітивна діяльність – постійні незнайомі/складні знайомі завдання. Робіть звичні речі, але інакше: використовуйте недомінантну руку, обирайте незвичний маршрут для прогулянки тощо.

Етап 4. Поміркована діяльність.

Мета – збільшити інтенсивність та тривалість діяльності; середовище – додати чинників, що відволікають, інтенсифікувати середовище до максимально можливого для пацієнта; фізична/вестибулярна діяльність – намагатися виконувати завдання, що вимагають більш значної або раптової зміни положення голови; підвищити інтенсивність та тривалість фізичної активності (безконтактні види спорту, прогулянки або біг, віджимання, вправи на прес тощо); когнітивна діяльність – підвищити інтенсивність та тривалість діяльності (пересування в інтенсивному середовищі, пригадування й виконання складних інструкцій).

Етап 5. Інтенсивна діяльність.

Мета – впроваджуйте види фізичної діяльності з такою тривалістю та інтенсивністю, що відповідають типовим обов’язкам; середовище – типове повсякденне; фізична/вестибулярна діяльність – відновіть фізичні вправи та тренування на такому ж рівні, як до травми; когнітивна діяльність – впроваджуйте розв’язання складних проблем або одночасних завдань у тому числі в середовищі з чинниками, що відволікають.

Етап 6. Повернення до звичної діяльності.

Деякі люди, які перенесли струс мозку, спочатку відчувають, що їм важко займатися повсякденними справами, працювати, ладнати з оточенням або розслабитися. Ігнорування симптомів та намагання «встояти» часто призводить до погіршення стану.

Відпочинок дуже важливий після струсу мозку, тому що він допомагає мозку відновлюватися. Вам потрібно набратися терпіння, тому що «загоєння» потребує часу. Тільки коли симптоми значно зменшаться, після консультації з лікарем, ви можете повільно і поступово повертатися до своїх повсякденних справ.

Якщо симптоми повертаються або зʼявляються нові, коли ви стаєте більш активними, це ознака того, що ви надмірно навантажуєте себе. Припиніть цю діяльність і виділіть більше часу на відпочинок і відновлення. З плином часу ви можете очікувати поступового покращення самопочуття.

Замість резюме: 5 міфів про лЧМТ (контузію/посткомоційний синдром)

Струс мозку – легка травма, після якої людина швидко відновлюється.

Насправді лЧМТ дуже підступна, декомпенсація може виникати під впливом дуже різних чинників і залежить від безлічі факторів – від того чи був скомпрометований мозок раніше (спортивні, побутові, ДПТ травми тощо), від здатності мозку конкретної людини до компенсації, віку, наявності супутніх захворювань тощо.

Для підтвердження діагнозу треба зробити МРТ.

Насправді МРТ – абсолютно неінформативний метод дослідження у цьому випадку. Лікар може побачити на знімках хіба що «випадкові знахідки» (вроджені кісти тощо), але не допоможе підтвердити/спростувати діагноз «Легка черепно-мозкова травма».

Для лікування треба призначити крапельниці.

Насправді жоден зі світових протоколів з ведення лЧМТ не містить такої рекомендації.

Повного відновлення не буде ніколи.

Насправді відновитися можливо, і цього прагнути!

Фізична активність при лЧМТ (контузії) протипоказана.

Насправді цей міф дуже шкодить відновленню після лЧМТ. Фізична активність напряму пов’язана з якістю роботи мозку. Дозовані навантаження – ходіння, біг, плавання, велосипед тощо лише пришвидшать відновлення й нормальній роботі мозку.

Бережіть себе, не ігноруйте сигналів повітряної тривоги і будьте здорові!