Еволюція метаболізму вуглеводів у людини та низьковуглеводні дієти: подорож з минулого в сьогодення

Люди належать до небагатьох видів з кількома копіями певних генів, які допомагають їм розщеплювати крохмаль – вуглеводи, такі як картопля, квасоля, кукурудза та зернові – щоб далі могли перетворювати його на енергію, яку зможе використовувати організм. Однак довгий час дослідникам не вдавалося точно визначити, коли саме в історії людства ми «придбали» кілька копій цих генів, оскільки вони розташовані в ділянці геному, яку було важко секвенувати.

Людина та вуглеводи: складні стосунки довжиною у 800 000 років

Нещодавнє дослідження, опубліковане в Science, показує, що люди могли виробити кілька копій гена амілази — ферменту, який є першим кроком у перетравленні крохмалю — понад 800 000 років тому, задовго до сільськогосподарської революції. Ця генетична зміна могла допомогти нам адаптуватися до споживання крохмалистої їжі. Також це дослідження пояснює нам, як те, що їли наші предки тисячі років тому, могло вплинути на нашу генетику сьогодні.

Від камʼяного віку до наших днів

Людство пройшло довгий шлях від мисливців-збирачів до сучасних мешканців мегаполісів, і разом з цим змінився наш раціон. В епоху палеоліту, коли люди харчувалися переважно мʼясом, корінням і ягодами, вуглеводи в їх дієті були не так поширені, як зараз. Метаболізм вуглеводів тоді був адаптований до раптових надходжень вуглеводів з фруктів чи коренеплодів, з періодичними голодуваннями, що формувало в нас здатність до швидкого переходу на жировий метаболізм.

З розвитком землеробства близько 10 000 років тому кількість вуглеводів у людському раціоні різко зросла. Люди почали споживати злаки, бобові та інші продукти, багаті на вуглеводи, що змінило наш метаболізм. Наші організми адаптувалися до постійного припливу глюкози, що призвело до розвитку більш ефективних систем для її використання та зберігання, включаючи синтез глікогену та жиру для енергетичних запасів.

Низьковуглеводні дієти: поворот до першоджерел?

Останніми десятиліттями низьковуглеводні дієти, як-от кетогенна дієта та дієта Аткінса, привернули увагу мільйонів людей, що шукають способи покращити здоровʼя та керувати вагою. Ідея цих дієт полягає в тому, щоб зменшити споживання вуглеводів до мінімуму, змушуючи організм використовувати жири як основне джерело енергії — процес, відомий як кетоз.

Кетогенна дієта обмежує вуглеводи до такої міри, що тіло починає виробляти кетонові тіла з жирів, що може зменшити апетит і сприяти зниженню ваги. Дослідження показують, що кетодієти можуть бути корисними для зниження рівня тригліцеридів, покращення чутливості до інсуліну та навіть для контролю епілептичних нападів у дітей.

Дієта Аткінса поступово збільшує споживання вуглеводів, починаючи з дуже низького рівня, дозволяючи організму спочатку перейти на спалювання жирів, а потім повільно додавати вуглеводи назад, починаючи з тих, що мають низький глікемічний індекс. Ця дієта також показала ефективність у зниженні ваги, але має свої обмеження і може бути не для всіх.

Що говорить наука?

Наукові дослідження пропонують різні погляди на низьковуглеводні дієти:

Важливо зазначити, що не всі вуглеводи однаково шкідливі. Складні вуглеводи з низьким глікемічним індексом (як цільні зерна, бобові) мають свої переваги для здоровʼя, включаючи підтримку мікробіома кишечника та забезпечення тривалого почуття ситості.

Еволюція метаболізму вуглеводів у людини показує, як наше тіло адаптувалося до змін у харчовому раціоні. Низьковуглеводні дієти можуть віддзеркалювати наше «палеолітичне» минуле, але вони також підкреслюють необхідність індивідуального підходу до харчування. Важливо памʼятати, що наука про харчування все ще розвивається, й хоча низьковуглеводні дієти можуть бути корисними для декого, вони точно не є панацеєю для всіх. Збалансоване харчування, що враховує індивідуальні особливості, спосіб життя, і, ймовірно, також генетичні фактори, залишається золотим стандартом для підтримки здоровʼя.