Використання доксицикліну для профілактики статевих інфекцій: роль фахівців первинної ланки

Використання доксицикліну для профілактики статевих інфекцій: роль фахівців первинної ланки

Лікарі первинної медичної допомоги часто пропонують постконтактну профілактику різних інфекцій, зокрема грипу, кашлюку, правця, хвороби Лайма тощо. У той самий час застосування постконтактної профілактики в первинній медичній допомозі постійно розширюється.

В цьому контексті фахівці «первинки» займають унікальну позицію: беруть участь як у профілактичній допомозі, так і в негайному реагуванні, особливо у сценаріях невідкладної допомоги. Ця подвійна роль надзвичайно важлива, оскільки своєчасне призначення постконтактної профілактики допомагає запобігти поширенню інфекцій, особливо після контакту з високим ризиком.

Останнім часом увагу медичної спільноти привертає доксициклін – як форма постконтактної профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).

Доксициклін – поширений лікарський засіб, загалом безпечний, із керованими побічними ефектами, які зазвичай самостійно зникають після припинення прийому препарату.

Доксициклін у новій ролі

До останнього часу цей антибіотик не застосовувався, принаймні широко, для профілактики ІПСШ – традиційно доксициклін призначали як до контактну або постконтактну профілактику таких захворювань, як малярія та хвороба Лайма.

Кілька масштабних досліджень показали, що прийом 200 мг доксицикліну протягом 72 годин після незахищеного (без презерватива) статевого акту значно знижує захворюваність на хламідіоз, гонорею та сифіліс серед геїв, бісексуалів та інших чоловіків, які мають секс з чоловіками, а також трансгендерних жінок, які раніше перенесли бактеріальні ІПСШ. Однак ці переваги не були стабільними серед цисгендерних жінок і гетеросексуальних чоловіків.

Важливо, що дослідження не продемонстрували значних проблем бактеріальної резистентності, пов’язаних із застосуванням доксицикліну.

Враховуючи ці висновки, американські Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC) тепер рекомендують клініцистам обговорювати ризики та переваги постконтактної профілактики доксицикліну (Doxy PEP) з геями, бісексуалами та іншими чоловіками, які мають секс з чоловіками, а також трансгендерними жінками, які перенесли бактеріальні ІПСШ за останні 12 місяців. Це обговорення має бути частиною спільного процесу прийняття рішень і включає поради щодо використання 200 мг доксицикліну протягом 72 годин після орального, вагінального або анального сексу, з рекомендацією не перевищувати 200 мг кожні 24 години та повторно оцінити потребу продовження використання антибіотика кожні 3-6 місяців.

Doxy PEP можна безпечно поєднується з доконтактною профілактикою ВІЛ (PrEP). Пацієнти, які отримують PrEP, часто можуть потребувати Doxy PEP, хоча ці групи не завжди збігаються.

Нюанси застосування

Спільний процес прийняття рішень – важливий момент при розгляді доцільності призначення Doxy PEP. Незважаючи на те, що цей метод постконтактної профілактики економічно ефективний і доведено знижує ризик гонореї, хламідіозу та сифілісу, його переваги варіюються в різних демографічних групах. Крім того, у деяких пацієнтів можуть спостерігатися такі побічні ефекти, як фоточутливість і шлунково-кишковий дискомфорт.

Оскільки ефективність постконтактної профілактики для кожного конкретного пацієнта пов’язана з часом впливу та поточними факторами ризику, важливо регулярно переоцінювати доцільність Doxy PEP. Оскільки в дослідженнях ще не було показано чітких переваг профілактики доксицикліном для гетеросексуальних чоловіків і цисгендерних жінок, можливості захисту цих категорій населення ще вивчаються.

Чому «первинка» має надавати цьому втручанню пріоритет

Лікарі первинної медичної допомоги, які контактують з пацієнтами першими, мають оптимальні можливості для визначення потреби в пост контактній профілактиці, передусім тому, що її ефективність таких призначень з часом стрімко зменшується.

Крім того, довірливі стосунки, які лікарі первинної ланки часто встановлюють зі своїми пацієнтами, створюють належну атмосферу, коли останні не будуть боятися засудження, стигматизації, ризику розголошення інформації про потенційне зараження тощо, що підвищить комплаєнс.

Таким чином, лікарі сімейної медицини повинні розглянути можливість впровадження Doxy PEP у свою практику як стандарт надання медичної допомоги.