Аутоімунні захворювання: як не розбудити «агресора в собі» й зберегти імунітет

Бунт імунної системи проявляється по-різному

Чому імунна система починає руйнувати власні тканини?

Найчастіше це може статися після стресових ситуацій, тяжких інфекційних захворювань, які супроводжуються високою температурою, бурхливою запальною реакцією тощо.

Які симптоми можуть вказувати на аутоімунні процеси?

Їх декілька. Зокрема, запідозрити аутоімунні васкуліти, при яких відбувається ураження судин, можна при наявності висипів на кінцівках, обличчі. Вони схожі на яскраво червоні невеликі плями. Такі висипи тримаються довго, не чешуться, як при алергії, а болять, ниють, печуть. І прийом антигістамінних препаратів особливого ефекту не дає.

Натомість висипка на обличчі (носо-губний трикутник) у вигляді «метелика» свідчить про іншу аутоімунну патологію – системний червоний вовчак. Також пацієнт має звернути увагу на постійний біль у суглобах (великих і малих), набряки кистей, почервоніння і порушення функції суглобів, їх вранішню скутість, яка після фізичного навантаження поступово минає. А також на відсутність сили в кінцівках: неможливо стиснути руки, важко тримати сумку. Це може бути в тому числі ознакою аутоімунного артриту.

Тривожним сигналом при цьому є постійне підвищення температури (до субфебрильної), особливо під вечір.

Також може насторожити хронічне ураження верхніх дихальних шляхів – ангіни, тонзиліти, фарингіти.

При аутоімунному тиреоїдиті пацієнт може худнути, у нього виникає психоемоційне збудження, безсоння. Або навпаки знижується активність, виникають загальні набряки, вага підвищується, виникає слабкість, втомлюваність, апатія, тривале спітніння.

Потрібна низка досліджень – від простого до складного

Чи існує показовий маркер лабораторного дослідження крові, який чітко вказує на наявність, аутоімунного процесу в організмі?

На жаль, немає. Для цього потрібно проводити специфічні аналізи. У загальному ж дослідженні крові підозру на запальний процес може викликати підвищення рівня лейкоцитів, постійно високий показник ШОЕ і можливе підвищення еозинофілів. Тобто алергії у пацієнта немає, а еозинофіли підвищуються. Можливо, це якраз свідчить про ураження судин. Важливо, чи підвищуються такі маркери як С-реактивний білок (це ознака запального процесу), рівень антистрептолізину, антитіла до стрептокока і ревматоїдний фактор.

Більш специфічний аналіз – на антинуклеарні антитіла. Їх підвищення свідчить про аутоімунний процес або схильність до нього. Але встановити конкретно, який саме це процес, можна лише деталізувавши загальну групу антинуклеарних антитіл (так званий імуноблот), тобто виявити рівні специфічних антитіл і з’ясувати, це васкуліт, вовчак, склеродермія, дерматоміозит, аутоімунне ураження щитоподібної залози, печінки, нирок, тощо. Бо для визначення тактики лікування потрібен точний діагноз. Ревматолог розписує схему терапії, а контролювати її може сімейний лікар.

Чи може засвідчити аутоімунний процес імунограма?

Ні, на 100% вона на це не може вказати. Тільки на схильність чи можливість такого процесу. Про це може свідчити підвищення всіх хелперів, або В-лімфоцитів чи імунних комплексів. Тобто певні маркери можуть бути змінені і ми можемо запідозрити аутоімунний процес. Однак іноді навіть антинуклеарні антитіла можуть бути високі, але пацієнта нічого не турбує, бо поки що немає запального процесу. Тому лікар має оцінювати все в комплексі й відповідно надавати рекомендації щодо лікування.

Як знизити активність імунної системи й не втратити опірності імунітету

Як виглядає загальна схема лікування аутоімунних захворювань?

Вона відрізняється залежно від діагнозу, але в більшості випадків пацієнтам на початковому етапі необхідне призначення протизапальних препаратів (ібупрофен, парацетамол тощо), інгібіторів циклооксигенази. Останні знижують активність імунної системи, але не на стільки, що людина може частіше хворіти. Їх призначають курсом до 1 місяця, щоб не спричинити проблем із ШКТ.

Можливе й застосування кортикостероїдів, зокрема, похідних кортизолу. Проводиться так звана пульс терапія, тобто високими дозами на короткий час. В такий спосіб вдається вгамувати запальний процес.

Далі вже призначають базисні препарати, раніше їх називали цитостатичними , зокрема, циклоспорин. Вони впливають безпосередньо на імунну систему — знижують активність Т-лімфоцитів, В-лімфоцитів і ліквідують запальний процес. Однак якщо пацієнт приймає ці препарати тривалий час, має бути настороженість на рахунок загострення наявних вірусних інфекцій (наприклад, групи герпесів), або ж пацієнт може частіше хворіти на ГРВІ.

Ще одна група — препарати таргетної терапії або біосиміляри (модифікатори імунних реакцій), які вибірково впливають на імунну систему, щоб зменшити схильність до інфекцій.

А якщо йдеться лише про схильність до аутоімунних хвороб, чи потрібно коригувати імунітет?

У разі такої схильності необхідно проводити профілактику вторинних інфекцій, щоб пацієнт не хворів. Також потрібно лікувати часті ангіни, ліквідувати стафілококову і стрептококову інфекції, наявність яких «напружує» імунітет і стимулює його до надмірної активності. Якщо є високі показники рівня герпесних інфекцій, їх також необхідно пролікувати.

Провокуємо імунітет – отримуємо проблеми

Чи є віруси, які найбільше провокують аутоімунні процеси?

Переважно ми шукаємо герпетичну групу. Такі віруси є практично в кожної людини, і вони можуть викликати ускладнення у вигляді аутоімунних захворювань. Зазвичай перевіряємо на найпоширеніші 3-6 видів герпесвірусів у слині. Бо ПЛР крові часто вказує на негативні результати, оскільки засвідчує більш активні процеси, коли антитіла в 5-6 разів переважають норму. А це не завжди так. Втім, виявлення таких вірусів не завжди означає необхідність у лікуванні.

Нині «модно» підвищувати імунітет. Чи не зашкодить це пацієнтам з аутоімунними захворюваннями?

При аутоімунних захворюваннях це категорично заборонено. Активуєш імунітет – загострюється аутоімунний процес. Тож таким пацієнтам протипоказані інтерферони, всі препарати, які потенційно стимулюють імунну систему. Важко навіть передбачити, як відреагує організм на ці препарати. У крайньому разі можна застосувати інтерферони у вигляді спрею в ніс чи очних крапель. І доповнити лікування аскорбіновою кислотою, яка природним і безпечним шляхом стимулює вироблення інтерферону. Натомість таким пацієнтам можна призначити противірусні препарати, якщо є гостра вірусна інфекція, чи антибіотики – при гострій бактеріальній інфекції. Бо противірусні препарати не впливають на імунітет, вони діють лише на вірус. Можна рекомендувати імуноглобуліни, якщо потребу в них вбачає лікар. Не протипоказані при аутоімунних процесах вітаміни, антиоксиданти, цинк, селен. Фітопрепарати та гомеопатичні препарати, які передбачені для підвищення імунітету, також можна приймати, вони більше активують наднирники, нормалізують гормональний стан.

Правила для «аутоімунного пацієнта»

Який прогноз лікування аутоімунних захворювань?

Вилікувати їх повністю неможливо. Але це процес, який потрібно постійно тримати під контролем. Тому можна й потрібно досягти стійкої ремісії, а для цього — приймати ліки. Якщо цього не робити, виникне загострення. Тоді доведеться приймати препарати вже в більших дозах. При цьому важливий спосіб життя таких пацієнтів. Фізичне навантаження має бути в розумних межах, особливо якщо уражені суглоби. А в період загострення краще обмежити рухливість. При системному вовчаку слід уникати перебування на сонці, а засмагати, відвідувати солярії, сауни, приймати інші теплові процедури взагалі заборонено.

Всім пацієнтам з аутоімунними хворобами слід уникати інфекційних хвороб, навіть ГРВІ, не кажучи вже про грип чи ковід – тому потрібно вакцинуватися від них. Яку вакцину використовувати, під «прикриттям» яких препараті проводити щеплення – порадить лікар. Можливо, доцільно вводити дозу вакцини, поділивши її на два рази. Ведіть здоровий спосіб життя, щоб якомога менше хворіти. Бо будь-яке захворювання – це стимуляція імунітету, внаслідок чого аутоімунний процес може поглибитися. І завжди попереджайте лікаря будь-якого профілю про те, що ви «аутоімунний пацієнт», це дуже важливо при призначенні терапії супутніх хвороб. Наприклад, замісна гормонотерапія, антибіотики, противірусні засоби, протигрибкові препарати «не конфліктуватимуть» з імунітетом, однак деякі групи ЛЗ несприятливо впливають на аутоімунний процес. Тому перед вживанням будь-яких ліків порадьтеся з лікарем.